Синдемія () — аналіз того, як виникають соціальні та медичні умови, яким чином вони взаємодіють між собою та які вищі чинники можуть зумовлювати цю взаємодію.Singer, M. (1994). AIDS and the health crisis of the U.S. urban poor; the perspective of critical medical anthropology. Social Science & Medicine, 39(7), 931—948. Термін утворено шляхом поєднання слів «синергія» та «епідемія». Ідея синдемії полягає в тому, що жодна хвороба не існує ізольовано і що часто стан здоров'я населення можна зрозуміти через сукупність факторів (таких як зміна клімату або соціальна нерівність), які спричиняють численні проблеми зі здоров'ям, що вражають одні групи населення, а інші — ні.Mendenhall, E. et al. (2017). Non-communicable disease syndemics: poverty, depression, and diabetes among low-income populations. The Lancet, 389(10072), 951—963. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(17)30402-6 Синдемії не схожі на пандемії (де ті самі соціальні сили спричиняють скупчення захворювань однаково по всьому світу); натомість синдемії відображають тенденції на рівні населення в межах певних штатів, регіонів, міст або селищ.Singer, M., & Clair, S. (2003). Syndemics and public health: Reconceptualizing disease in bio-social context. Medical Anthropology Quarterly, 17(4), 423—441.Tsai, A. C., & Venkataramani, A. S. (2016). Syndemics and health disparities: A methodological note. Social Science & Medicine, 149, 190—196.
Під синдемією або синергетичною епідемією зазвичай розуміють сукупність двох або більше одночасних чи послідовних епідемій або кластерів захворювань у популяції, що супроводжуються біологічними взаємодіями, які погіршують прогноз та тягар захворювання. Цей термін був введений Мерріллом Сінгером на початку 1990-х років, щоб привернути увагу до синергетичного характеру проблем у сфері охорони здоров'я та соціальних проблем, з якими стикаються бідні та соціально незахищені верстви населення.Singer, M. (2009). Introduction to Syndemics: A Critical Systems Approach to Public and Community Health. San Francisco: Jossey-Bass. Синдемії розвиваються в умовах нерівності в галузі охорони здоров'я, спричиненої бідністю, стресом, кліматичними умовами або структурним насильством, і вивчаються епідеміологами та медичними антропологами, які займаються питаннями громадського здоров'я та впливу соціальних умов на здоров'я. У 2017 році ця концепція була перенесена з антропології до ширшої аудиторії завдяки публікації серії статей про синдемії в журналі «The Lancet» під керівництвом Емілі Менденхолл.Mendenhall, E. (2017). Syndemics: A new path for global health research. The Lancet, 389(10072), 889—891. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(17)30602-5
Синдемічний підхід відходить від біомедичного підходу до хвороб, який полягає у діагностичній ізоляції, вивченні та лікуванні хвороб як окремих утворень, відокремлених від інших хвороб та незалежних від соціального контексту.
Визначення Синдемія — це синергетична епідемія. Цей термін був введений Мерріллом Сінгером у середині 1990-х років, а його розвиток завершився у підручнику 2009 року.Singer, M. (2009). Introduction to Syndemics. San Francisco: Jossey-Bass. Основними поняттями є концентрація захворювань, взаємодія захворювань та соціальні сили, що лежать в їх основі.Singer, M. (2010). Ecosyndemics: Global warming and the coming plagues of the 21st century. In A. Swedlund & A. Herring (Eds.), Plagues and Epidemics. Одночасне виникнення захворювань, з взаємодією чи без неї, відоме як коморбідність та коінфекція. Відмінність між «коморбідністю» та «синдемією» полягає в тому, що «дослідження коморбідності, як правило, зосереджуються на нозологічних питаннях меж та перекриття діагнозів, тоді як дослідження синдемії зосереджуються на громадах, які переживають одночасні епідемії, що додатково посилюють негативні наслідки для здоров'я».Mustanski, B. et al. (2008). Syndemic production of health disparities among substance-using men who have sex with men. Substance Use & Misuse, 43(10), 1subjects.
Два захворювання можуть бути коморбідними, але не синдемічними — тобто ці розлади не є епідемічними в досліджуваній популяції, або їхня супутність не спричиняє взаємодії, яка потім сприяє погіршенню здоров'я. Два або більше захворювань можуть бути коморбідними без взаємодій, або взаємодія відбувається, але вона є корисною, а не шкідливою. Теорія синдемії прагне привернути увагу та надати основу для аналізу несприятливих взаємодій захворювань, включаючи їхні причини та наслідки для життя та добробуту людини.
Методи синдеміки Методи оцінки синдемій стали предметом наукових досліджень, спрямованих на поглиблення застосування концепцій для розуміння того, чому і як соціальні та медичні умови об'єднуються, взаємодіють і визначаються спільними чинниками — від кліматичних (таких як посилення спеки, посух та екстремальних погодних явищ) до факторів бідності (таких як продовольча нестабільність, незадовільні житлові умови та обмежені можливості працевлаштування).Mendenhall, E., Tsai, A. C., & Newfield, T. (2022). Syndemic theory and methods. Social Science & Medicine, special issue. У 2022 році епідеміолог Олександр Цай, медичний антрополог Емілі Менденхолл та історик Тімоті Ньюфілд об'єдналися для підготовки спеціального випуску журналу «Social Science and Medicine», щоб дослідити різні методологічні підходи до розуміння та оцінки синдемій у історичному контексті.
Етнографічні дані дають глибше розуміння того, як і чому великі соціальні сили породжують кластери захворювань та взаємодії. Піонерська робота Меррілла Сінгера, що розпочалася у 1990-х роках, спиралася на спостереження за епідемією СНІДу, яка розгорталася паралельно з вживанням наркотиків на тлі структурного насильства в міських районах Америки. Сінгер продемонстрував, що неможливо розглядати одне захворювання, не враховуючи ширший соціальний, структурний та медичний контекст, в якому жили люди.
Найбільший масив методологічних досліджень присвячено питанню корисності епідеміологічних даних. Зокрема, просторові моделі для аналізу синдемічних кластерів із використанням ГІС є новою сферою інтересу в дослідженнях синдеміки.
Типи взаємодії захворювань Хвороби регулярно взаємодіють, і ця взаємодія впливає на перебіг, прояви, тяжкість, передачу та поширення захворювань. Взаємодія між хворобами може бути непрямою (зміни, спричинені однією хворобою, що сприяють розвитку іншої через посередника) і прямою (хвороби діють у прямому тандемі).
Одне захворювання може сприяти фізичній передачі мікроорганізму, що викликає інше захворювання; наприклад, виразки статевих органів, спричинені сифілісом, сприяють статевій передачі ВІЛ. Одне захворювання може посилювати вірулентність іншого: коінфекція вірусом простого герпесу посилює ВІЛ-інфекцію з прогресуванням до СНІДу; ВІЛ-інфіковані особи більш сприйнятливі до туберкульозу. Зміни в біохімії або пошкодження систем органів (наприклад, цукровий діабет, що послаблює імунну систему) можуть сприяти прогресуванню іншого захворювання. Летальний синергізм між вірусом грипу та пневмококом спричиняє надмірну смертність від вторинної бактеріальної пневмонії під час епідемій грипу: вірус грипу змінює легені таким чином, що збільшує адгезію та інвазію пневмококу.McCullers, J. A. (2006). Insights into the interaction between influenza virus and pneumococcus. Clinical Microbiology Reviews, 19(3), 571—582. Коли одна хвороба зменшує або викорінює іншу, це позначають як контрсиндемічну взаємодію.
Ятрогенна синдемія Термін «ятрогенез» означає побічні ефекти для здоров'я, спричинені медичним лікуванням. Ятрогенні синдемії можливі, якщо медичне лікування або медичні дослідження створюють умови, що підвищують ймовірність одночасного прояву двох або більше захворювань у популяції. Прикладом є клінічне дослідження прототипу вакцини проти ВІЛ — V520 компанії Merck & Co., яке було припинено 6 листопада 2007 року через підозру, що серед учасників, імунних до аденовірусу типу 5, спостерігався вищий ризик інфікування ВІЛ.
Приклади синдемій У науковій літературі описано різні синдемії, серед яких:
ВІЛ/СНІД та продовольча нестабільність — невизнана синдемічна вісь у багатьох регіонах з обмеженими ресурсами в Африці на південь від Сахари; SAVA-синдемія (зловживання психоактивними речовинами, насильство та СНІД); VIDDA-синдемія (насильство, імміграція/ізоляція, депресія, діабет, зловживання); синдемія анкілостомозу, малярії та ВІЛ/СНІДу; синдемія туберкульозу, ВІЛ та насильства; синдемія стресу та ожиріння; синдемія COVID-19 та неінфекційних захворювань.
XIX століття: Корінні американці Контакти між корінними американцями та європейцями під час «Колумбійського обміну» призвели до летальних синдемій серед корінного населення Америки через захворювання, до яких корінні американці не мали імунітету. Племена сіу у XIX столітті зіткнулися з синдемією взаємопов'язаних чинників: інфекційних захворювань (включаючи пандемію грипу 1889—1890 років), недоїдання та надзвичайно пригнічуючих умов життя в резерваціях. Уряд не виконував договірних зобов'язань щодо продовольчого постачання, а расизм та структурне насильство — зокрема різанина у Вундед-Ні 1890 року — посилювали стрес і вразливість до хвороб.
Пандемії грипу XX століття У XX столітті відбулося три пандемії грипу: у 1918, 1957 та 1968 роках. Найстрашнішою стала пандемія 1918 року («іспанський грип», штам H1N1), під час якої захворіло від 20 до 40 відсотків населення світу, а померло від 40 до 100 мільйонів людей. Серед тих, хто вижив у перші дні, багато хто помер від вторинної бактеріальної пневмонії. Пандемії 1957 та 1968 років також характеризувалися вірусно-бактеріальними синдемічними взаємодіями.
Зміна клімату та синдемія астми Внаслідок змін у флорі, спричинених глобальним потеплінням, у світі спостерігається зростання рівня алергій та астми. Астма вражає близько 8 відсотків населення США, причому тенденція до зростання особливо помітна в міських районах з низьким рівнем доходів та серед етнічних меншин. Забруднення повітря дизельними частинками синергічно посилює дію алергенів. Дослідження Американського онкологічного товариства показують, що кожне підвищення концентрації твердих частинок у повітрі на 10 мкг/м³ призводить до шестивідсоткового зростання смертності від серцево-легеневих захворювань.
Синдемія COVID-19 та неінфекційних захворювань Синдемія COVID-19 та неінфекційних захворювань (НІЗ) означає взаємодію між пандемією COVID-19 та вже існуючими хронічними захворюваннями, такими як цукровий діабет, серцево-судинні захворювання та ожиріння, в умовах соціальної та економічної нерівності. Ця взаємодія описується як синдемія — поняття в галузі громадського здоров'я, яке підкреслює, як різні захворювання скупчуються та взаємодіють між собою, а їхній перебіг погіршується несприятливими соціальними умовами.
За словами Річарда Хортона у дослідженні «The Lancet Global Burden of Disease 2020», COVID-19 є синдемією, що поєднує інфекцію, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, з епідемією неінфекційних захворювань, які взаємодіють на соціальному тлі бідності та нерівності.Horton, R. (2020). Offline: COVID-19 is not a pandemic. The Lancet, 396(10255), 874. https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)32000-6
До НІЗ, що асоціюються з підвищеною тяжкістю перебігу COVID-19, належать: цукровий діабет, серцево-судинні захворювання, хронічні респіраторні захворювання та ожиріння. Хронічні захворювання можуть погіршувати імунну функцію, роблячи людей більш вразливими до тяжких інфекцій. Запалення, пов'язане з хронічними захворюваннями, може також спровокувати такі ускладнення, як гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС) та поліорганна недостатність.
Соціальні детермінанти та нерівності в галузі охорони здоров'я