Цифровий анімізм (; де — цифровий, а — душа, дух) — це сучасна філософська та культурологічна концепція, що розглядає цифрові сутності (алгоритми, ШІ/штучний інтелект, програмний код та масиви даних) не як пасивні інструменти, а як активних агентів, наділених власною внутрішньою логікою, «волею» або сутністю. В людському сприйнятті це часто призводить до наділення технологічних систем суб'єктивністю та якостями, притаманними живим істотам.
На відміну від традиційного анімізму, який зосереджений на одухотворенні об'єктів природи, цифровий анімізм апелює до «невидимих» процесів обробки інформації в глобальних мережах.
Концептуальні основи Цифровий анімізм виникає на стику кібернетики, антропології та філософії нового матеріалізму. Основним чинником його розвитку є зростаюча складність технологій (зокрема нейромереж), які працюють за принципом «чорної скриньки». Оскільки внутрішня логіка прийняття рішень алгоритмом стає непізнаваною для пересічного користувача, він схильний інтерпретувати дії системи як прояв автономної волі.
Відмінність від Хоча ці терміни часто перетинаються, дослідники виділяють суттєву різницю
фокусується на фізичних об'єктах (роботах, гаджетах, верстатах), наділяючи «душею» їхню матеріальну оболонку. Цифровий анімізм зосереджений на «дусі в машині» — нематеріальному коді та потоках даних, які можуть існувати одночасно на багатьох носіях або в хмарних сховищах.
Прояви в сучасній культурі
Алгоритмічна агентність: Сприйняття алгоритмів рекомендацій (наприклад, у TikTok або YouTube) як таких, що «розуміють» або «відчувають» приховані потреби та настрій користувача. Антропоморфізація ШІ: Формування емоційних зв'язків із голосовими помічниками (Siri, Alexa) або чат-ботами. Цифрове сакральне: Розгляд великих даних (Big Data) як певної «вищої сили», здатної передбачати майбутнє або керувати суспільними процесами.
Наукове значення У сучасних наукових дискусіях (зокрема в працях, опублікованих у журналі Religions та на платформі ResearchGate) цифровий анімізм розглядається як механізм адаптації людської психіки до життя в надскладному технологічному середовищі. Він дозволяє подолати відчуження між людиною та кодом, перетворюючи технологію з інструменту на партнера або співрозмовника.
Примітки