Мустафа-паша Бушатлі (, 1797 — 27 травня 1860), на ім'я Ішкодралі («зі Скутарі»), — напівнезалежний османський державний діяч, останній спадковий губернатор Шкодерського пашалику. У 1810 році він змінив Ібрагіма Бушаті та правив Шкодером до 1831 року.
Історія Мустафа був сином могутнього Кара Махмуда Бушаті. Він успадкував владу від свого дядька Ібрагіма-паші Бушаті близько 1810 року та отримав звання візира в 1812 році, продовжуючи керувати Шкодерським пашаликом як незалежний правитель.
У 1820 році йому передали санджак Берат.
Мустафа очолював найману армію на ранніх етапах Грецької війни за незалежність. У 1823 році кампанію з 8000 албанських вояків (за даними Фінлея)Finlay George, History of the Greek Revolution, volume II, page 6-9 у Західній Греції очолювали Мустафа-паша та Омер Вріоні. 24 серпня 1823 року Маркос Боцаріс та 350 воїнів-суліотів атакували армію Мустафи-паші поблизу Карпенісі, намагаючись зупинити наступ османів. Битва закінчилася поразкою османів, а Боцаріс загинув у бою.
У 1824 році він привласнив санджаки Охрида та Елбасана, і він отримав титул сераскера.
Як і його батько, Мустафа прагнув більшої незалежності, і коли зусилля Махмуда II щодо військової реформи Османської імперії загрожували позбавити його спадкових прав і привілеїв, він став вороже налаштованим до султана та підтримував дружні стосунки з сербським князем Мілошем Обреновичем, незадоволеними боснійцями та Мухаммедом Алі Єгипетським. Таким чином, він не брав активної участі на ранньому етапі російсько-турецької війни (1828–29), лише у травні 1829 року прибув зі своїм албанським військом на Дунай (Відін, Рахово), потім продовжив шлях до Софії та Філіппополя, не беручи активної участі в бойових діях.
Дізнавшись у 1831 році, що його правління завершується, Мустафа-паша сформував албансько-мусульманський союз проти османів і запросив сербів приєднатися до боротьби в обмін на Ніш.
Після укладення миру у 1831 році Порта зажадала, щоб Мустафа передав округи Дукакін, Дебар, Ельбасан, Охрід і Трговіште великому візиру Решиду Мехмеду-паші, а також провести певні реформи в Скутарі. Мустафа чинив опір і, маючи фінансову та моральну підтримку князя Мілоша, у середині березня 1831 року очолив виступ проти великого візира. До нього приєдналися інші паші північної Албанії та Косова, які виступали проти реформ. Повстанці досягли певних успіхів, зокрема захопили Софію, але на початку травня 1831 року зазнали розгрому під Скоп'є від регулярних військ великого візира. Мустафа відступив через Скоп'є та Прізрен і укріпився у Шкодері. Після шестимісячної облоги він здався 10 листопада 1831 року. За клопотанням Меттерніха його помилували та відвезли до Константинополя.
Через 15 років він знову став губернатором в Анкарському еялеті (з 1846 року).
Далі його було призначено губернатором Герцеговинського еялету, і він обійняв посаду 22 травня 1853 року. За даними сербських джерел, він був справедливим, і якщо хтось чинив йому кривду, він міг пробачити це. За час його перебування на посаді гайдуцькі банди так збільшилися, що він боявся того, що його схоплять уночі в Мостарі та вб'ють.
Його останньою посадою була служба в Медіні, де він і помер 27 травня 1860 року.
Анотації Його часто називали демоном Ішкодралі. У сучасній історіографії він відомий в англомовних працях як Mustafa Pasha Bushatli. Сербською мовою він відомий як Мустафа-паша Бушатлія. Роберт Елсі називає його албанським неологізмом Мустафа Решіті Паша Бушатліу. Родовід
Примітки