Африканці в Україні — сукупність вихідців із країн Африканського континенту, які постійно або тимчасово проживають на території України. Ця категорія є гетерогенною і включає іноземних студентів, трудових мігрантів, біженців, а також представників дипломатичних та бізнес-місій. На відміну від афроукраїнців, які є інтегрованими громадянами України, більшість африканців зберігають тісний зв'язок із країнами походження, утворюючи стійкі структури за етнічною та національною ознаками.

Історія Перші згадки про появу вихідців з Африканського континенту на українських теренах сягають XVII–XVIII століть, коли до портових міст Північного Причорномор’я та великих адміністративних центрів вони потрапляли у складі дипломатичних почетів, як слуги аристократії або матроси іноземних торгових суден. В Одесі, після її заснування наприкінці XVIII століття, сформувалося космополітичне середовище, де африканці були інтегровані в портове життя, хоча їхня чисельність залишалася вкрай низькою і не утворювала стійких громад. У період Російської імперії присутність вихідців з Африки була епізодичною і здебільшого обмежувалася великими містами, де вони сприймалися як екзотичний елемент міського ландшафту.

Системний характер міграція набула лише у 1960-х роках, після того, як СРСР розпочав активну геополітичну експансію на Африканський континент у межах підтримки антиколоніальних рухів. Україна, як один із найпотужніших освітніх та наукових центрів Радянського Союзу, стала головною базою для підготовки кадрів для молодих африканських держав. Університети Києва, Харкова, Одеси та Донецька приймали тисячі студентів із Гвінеї, Анголи, Ефіопії, Малі та Конго. Саме в цей період розпочалося формування першого стабільного прошарку африканської інтелігенції в Україні: значна частина курсантів та студентів, попри офіційну політику обов’язкового повернення на батьківщину, створювала змішані сім’ї з місцевими мешканцями та залишалася в УРСР на постійне проживання.

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році характер африканської присутності зазнав докорінних трансформацій. Ідеологічно вмотивована освіта поступилася місцем комерційній: українські дипломи в галузі медицини, інженерії та авіації стали популярними серед середнього класу держав Африки через їхню доступність за ціною та міжнародне визнання.

Мова Мовна ситуація в громаді характеризується багатошаровістю, де основними засобами комунікації виступають англійська, французька, арабська та португальська мови, залежно від колоніального минулого країни походження. Рівень володіння українською мовою серед іноземних африканців варіюється від базового побутового рівня до вільного володіння, особливо серед тих, хто навчається на україномовних програмах або займається бізнесом, що потребує постійної взаємодії з державними структурами. Попри це, у внутрішньому спілкуванні громади часто використовують рідні етнічні мови, такі як йоруба, ігбо, акан чи амхарська, що допомагає підтримувати стійкі етнічні структури та культурну ідентичність.

Чисельність Загальна кількість осіб африканського походження (включаючи громадян України, студентів та тимчасових резидентів) оцінюється у межах 15 000 — 35 000 осіб.

Розселення Розселення африканців має чітко виражений урбаністичний характер: вони концентруються навколо великих освітніх та економічних хабів, таких як Київ, Одеса, Харків, Дніпро та Львів. У цих містах часто формуються неформальні центри тяжіння поблизу провідних університетів та торговельних майданчиків, де африканці проживають відносно щільно, хоча й без утворення закритих етнічних кварталів.

Релігія Релігія є ключовим фактором консолідації та соціальної адаптації для вихідців із країн Африки, що проживають в Україні. Більшість представників спільноти ідентифікують себе як християни або мусульмани, що відповідає релігійній структурі країн їхнього походження. Релігійні громади часто виконують роль осередків цивільної допомоги, де новоприбулі отримують підтримку в побутових, юридичних та психологічних питаннях, що робить храми та мечеті найважливішими інститутами самоорганізації діаспори.

Християнство серед африканців представлене широким спектром деномінацій, серед яких найбільш динамічно розвиваються протестантські та харизматичні рухи. Вихідці з Нігерії, Гани, Камеруну та Кот-д’Івуару стають частиною великих п'ятидесятницьких громад. Ці спільноти вирізняються експресивними формами богослужіння та активним використанням англійської чи французької мов, що створює комфортне середовище для іноземних студентів та експатів. Окрему групу становлять православні християни орієнтальної традиції, зокрема представники ефіопської та еритрейської громад, які мають свої згуртовані осередки у Києві та Харкові.

Католицизм також займає вагоме місце в житті африканської спільноти, особливо серед вихідців із колишніх французьких та португальських колоній, таких як Ангола, ДР Конго та Сенегал. На відміну від протестантів, католики рідше створюють окремі структури, натомість інтегруючись у парафії Римо-католицької церкви в Україні. У великих містах при католицьких соборах існують спеціальні меси англійською та французькою мовами, де африканські хори та віряни стали традиційною частиною релігійного ландшафту.

Іслам є домінуючою релігією для вихідців із країн Магрибу (Марокко, Єгипет, Туніс) та північних регіонів Субсахарської Африки. Африканські мусульмани зазвичай інтегруються в загальноукраїнську мусульманську інфраструктуру, відвідуючи мечеті та ісламські культурні центри разом із кримськими татарами, азербайджанцями, арабами та українцями, що прийняли іслам.

Відомі представники спільноти

Ісса Діалло — громадський діяч, президент ГО «Африканська рада в Україні». Джеффрі Кенні — вокаліст гурту «Tvorchi» (громадянин Нігерії, що тривалий час проживає в Україні).

Див. також Афроукраїнці

Нігерійці в Україні