«Прекрасний злочин» () — кримінальний роман американського письменника й редактора Крістофера Боллена, опублікований у 2020 році. Це четвертий роман автора, написаний у 2018 році під час резиденції в Парижі. Уперше книгу було видано у Сполучених Штатах видавництвом Harper 28 січня 2020 року.

Події роману, що відбуваються у Венеції, зосереджені на парі — Ніку Брінку та Клеї Ґіллорі, які продають успадковану колекцію підроблених срібних антикварних виробів заможному знайомому з минулого Клея. Їхній обман швидко призводить до серйозніших злочинів: Клей намагається продати дорогу нерухомість, якою він не повністю володіє, а Нік убиває оцінювача срібла, який погрожував викрити їхню початкову схему. Боллен описував «Прекрасний злочин» як свій найбільш особистий роман на той момент, а окремі елементи сюжету та передісторій персонажів натхненні його власним життям. У творі досліджуються проблеми надмірного туризму та депопуляції Венеції, а також взаємозв’язок жадібності, моралі та соціального класу.

«Прекрасний злочин» став фіналістом премії Los Angeles Times Book Prize 2020 року в категорії детективу/трилера. Роман отримав змішані відгуки критиків: рецензенти загалом високо оцінили зображення Венеції та взаємини між персонажами, але розійшлися в оцінках темпу оповіді. Книгу часто порівнювали з романами Патриції Гайсміт, зокрема з «Талановитий містер Ріплі» (1955).

Сюжет Нік Брінк і його бойфренд Клей Ґіллорі прибувають до Венеції, залишивши своє життя в Нью-Йорку. Вони познайомилися лише два місяці тому на поминальній службі Фредді ван дер Гаара, колишнього коханого Клея, який заповів йому колекцію срібних антикварних виробів і свою частку у венеційському палаццо на прізвисько «Il Dormitorio». Після того як Нік і Клей дізнаються, що антикварні речі є підробками, вони вигадують план, щоб погасити борги, продавши їх Річарду Весту — заможному американському емігрантові, який фінансує проєкти збереження культурної спадщини у Венеції. Чотири роки тому, проходячи стажування в колекції Пеґґі Ґуґґенгайм, Клей також працював особистим асистентом Річарда. Коли йому не вдалося отримати постійну посаду в музеї, він був спустошений, дізнавшись, що саме Річард спричинив його відмову, і відтоді затаїв на нього образу.

Нік навмисно знайомиться з Річардом і видає себе за експерта з оцінки срібла, приховуючи свої стосунки з Клеєм. Його запрошують на вечерю в будинку Річарда, який межує зі стіною «Il Dormitorio». Через кілька днів Нік проводить фальшиву експертизу і переконує Річарда придбати срібло за 750 000 доларів. Нік і Клей святкують успішну угоду, але Нік починає турбуватися, як довго вистачить грошей, і вигадує план продати «Il Dormitorio» Річардові, який давно хотів об’єднати його зі своєю резиденцією. Клей вагається, оскільки частково власницею маєтку є відчужена сестра Фредді, Сесілія, але зрештою погоджується на схему і вирушає до Парижа, щоб оформити підроблені документи, які засвідчують його як єдиного власника.

Нік знову відвідує Річарда, сподіваючись переконати його завершити купівлю «Il Dormitorio», але жахається, побачивши Даллеса Гокса — відставного оцінювача срібла, якого Річард запросив оглянути нещодавно придбані антикварні вироби. Даллес одразу розпізнає підробки, але вдає, що нічого не помічає, а згодом починає шантажувати Ніка, вимагаючи сексуальних стосунків у готелі тієї ж ночі в обмін на мовчання. Нік змушений погодитися. Після цього Даллес продовжує шантаж, наполягаючи на повторній зустрічі наступного дня і вимагаючи половину прибутку від афери. У паніці Нік супроводжує Даллеса до готельного ліфта, який перебуває на ремонті, і імпульсивно штовхає його в порожню шахту. Даллес гине на місці, а Нік тікає з готелю.

Клей погоджується продати «Il Dormitorio» Річардові за чотири мільйони євро. Дорогою на фінальну зустріч його зупиняє асистент Річарда Баттіста, який дізнався, що Річард анонімно фінансує запланований туристичний проєкт у місті. Баттіста, активний противник цього проєкту, попереджає Клея, що зустріч є пасткою: Річард знайшов Сесілію, з’ясував, що документи підроблені, і повідомив поліцію. Річард, який досі не знає про стосунки між Ніком і Клеєм, невимушено відкриває Нікові цей план. У гніві Нік вступає з ним у бійку і б’є його по голові дверним стопором. Під підозру потрапляє Клей, але Баттіста забезпечує йому алібі та викриває Річарда як анонімного інвестора. Напад зрештою приписують невідомому протестувальнику. Річарда, який унаслідок травми назавжди втрачає здатність говорити, переводять до неврологічної клініки в Лейпцигу. Нік переїжджає на сусідній острів, щоб уникнути підозр, тоді як Клей залишається у Венеції, і вони підтримують обережний зв’язок. Через п’ять місяців Клей приїжджає на острів, коли вони вирішують, що це безпечно, і вони радісно возз’єднуються.

Сприйняття Літературні критики порівнювали «Прекрасний злочин» із романами Патриції Гайсміт, зокрема з «Талановитий містер Ріплі» (1955), відзначаючи подібні риси, такі як злочинні головні герої та моральна неоднозначність. Книгу також порівнювали з творами Алана Голлінґгерста, зокрема його романом «Бібліотека біля басейну» (1988). «Прекрасний злочин» увійшов до п’ятірки фіналістів премії Los Angeles Times Book Prize 2020 року в категорії детективу/трилера, а також був включений журналом O, The Oprah Magazine до списку 20 найкращих книг 2020 року. The New York Times описала роман як «витончений кримінальний трилер», і він отримав схвальні рецензії від Publishers Weekly, Kirkus Reviews та BookPage.

Чимало рецензентів відзначили співчутливе зображення головних героїв і аналіз ідентичності Клея як темношкірого чоловіка в контексті расизму в ЛГБТ-спільноті. У своїй рецензії Алессандро охарактеризував дослідження стосунків між Ніком і Клеєм, особливо під тиском випробувань, як «щире і глибоке». Рецензент Publishers Weekly погодився, зазначивши, що хоча центральним елементом сюжету є злочин, «сила історії полягає у зображенні гомосексуального кохання». Патрік Салліван у журналі Library Journal також позитивно оцінив зображення стосунків Клея з Фредді та Ніком.

Майкл Карт із Booklist описав роман як «вправно побудований і добре спланований», однак Ренді Розенталь у Los Angeles Review of Books написав, що він «не лише позбавлений літературної майстерності, але й не має напруження, притаманного трилеру». Розенталь критикував повільний початок роману, а також нереалістичність сюжету, персонажів і мови, хоча відзначив, що фінальна частина є більш захопливою, і похвалив дослідження теми надмірного туризму у Венеції. У рецензії для The Washington Post Денніс Драбелл поставив під сумнів оптимістичне зображення стосунків Ніка і Клея в «нечесному й жорстокому світі», у якому вони існують, але водночас відзначив напруженість сюжету та зображення Венеції. Кетрін Б. Вайссман із Bookreporter вважала другорядних персонажів, таких як Баттіста і Даллес, цікавішими за Ніка і Клея, високо оцінила рівень напруження та місце дії і охарактеризувала зображення Венеції Болленом як «точне й виразне».

Примітки

Посилання