В американському футболі біговий розіграш, раш (rush), пробіжка (run), винос (carry) — один із двох способів (разом із пасовими розіграшами) набору ярдів для команди нападу. Гравець, що біжить з м'ячем, називається рашером.
Опис
Зазвичай під час бігового розіграшу квотербек відразу після снепу передає м'яч (не форвард-пасом) рашеру, який намагатиметься пробігти якомога далі в бік енд-зони суперників, ухиляючись від захисників. Ця спроба закінчується, коли гравця до м'ячем зупиняють, він зупиняє гру сам, ставши на коліно, опиняється за бічною лінією (за власним рішенням чи витіснений захисниками) або ж, в ідеалі, заносить тачдаун .
Найчастіше раш виконує раннінбек (зазвичай це хафбек, рідше фулбек), якому квотербек передає м'яч з рук в руки (hand-off). Також квотербек може кинути бічний скрін-пас вайд-ресиверу (втім, частіше розіграші з залученням вайд-ресиверів плануються як форвард-пас, щоб у разі, якщо ресивер впустить м'яч, це вважалося неповним пасом, а не фамблом). У випадку, якщо квотербек не знайшов, кому віддати пас, але бачить вільний простір для просування по полю, він може побігти з м'ячем сам. Часто колеги по команді супроводжують рашера, обороняючи його від захисників суперника.
Перевага бігового розіграшу полягають в тім, що квотербекові легше здійснити хенд-офф чи короткий латеральний пас, аніж готуватися до довгого форвард-пасу під тиском захисників суперника. Також, біговий розіграш дозволяє здійснювати управління часом: коли раш закінчується, ігровий годинник не зупиняється, тому на біговий розіграш витрачається більше часу, ніж на пасових розіграші. Це може бути вигідним для команди, яка перемагає, щоб швидше вичерпати час. Крім того, оскільки у захисті неможливо намагатися зупинити одночасно пасовий та біговий розіграш, часті пробіжки змушують захист адаптуватися до гри ближче до лінії сутички, що відкриває його тил і робить його вразливим для несподіваного пасового розіграшу.
Різновиди
Розрізняють такі види бігових розіграшів: Дайв () — винос, при якому носій м'яча біжить крізь центр формації, наприклад, через прогалину, створену для нього між центром та гардом. Ці розіграші зазвичай швидкі та прості у виконанні й, як правило, приносять «кілька» ярдів (хорошим результатом вважається чотирьох ярдів за даун, але залежно від сили нападу та захисту, цей здобуток може бути значно більшим або меншим). Офф-текл (offtackle) — винос, при якому раннінбек біжить не прямо крізь лінію нападу, а проходить ліворуч або праворуч від крайнього гравця лінії — оффенсив-текла. Свіп/стретч/тосс (sweep/stretch/toss) — винос, при якому носій м'яча оббігає формацію далеко з флангу. Оскільки гравцеві доводиться долати велику відстань паралельно до лінії сутички, ще не здобуваючи простору вперед, квотербек часто передає йому м'яч не з рук у руки (handoff), а підкидає його. Це називається «пітч» (pitch) або «тосс» (toss). Це економить час, адже носій м'яча може починати рух одразу після снепу, не чекаючи на квотербека. Раш квотербека (quarterback rush) — якщо квотербек не знаходить вільного гравця для пасу, він може сам побігти з м'ячем уперед. Такий розіграш, проте, є досить нетиповим (якщо не запланованим заздалегідь), оскільки квотербек у таких випадках часто потрапляє під дуже жорсткі текли. Квотербек, що вправний як у пасових розіграшах, так і у пробіжках, назвиається , тобто квотербек подвійної загрози.
Статистика
Кількість набраних при біговому розіграші ярдів позначається як «ярди за винос», yards per carry, rushing yards. У НФЛ рекордсменом за найбільшу кількість винесення за кар'єру є — 4409 з 1990 по 2004. Поточний рекорд кількості ярдів за один винос в історії НФЛ — 7 ярдів — належить колишньому квотербекові . За свою кар'єру з 2001 по 2015 він здійснив 750 виносів.
Примітки