Референдум щодо суверенітету Гібралтару був проведений 7 листопада 2002 року. На ньому вирішувалося питання щодо пропозиції уряду Великої Британії про розподіл суверенітету над однойменною територією між Іспанією та Великою Британією. Абсолютна більшість виборців відхилила пропозицію, і лише трохи більше одного відсотка виборців висловилися за.
Передумови
Британська корона отримала Гібралтар згідно зі статтею X Утрехтського миру 1713 року. Однак Іспанія неодноразово оскаржувала статус Гібралтару та робила численні спроби повернути територію, спочатку військовою силою, а пізніше економічними та дипломатичними засобами. Відновлення іспанського суверенітету над Гібралтаром було основною метою наступних іспанських урядів.
У липні 2001 року Джек Стро, міністр закордонних справ Великої Британії, почав обговорювати з Іспанією майбутнє Гібралтару. Після року секретних переговорів з Іспанією, Стро оголосив у липні 2002 року, що «Велика Британія готова розділити суверенітет Гібралтару з Іспанією» і що «остаточне рішення буде за народом Гібралтару на референдумі».
Уряд Гібралтару рішуче виступив проти цієї пропозиції. Було оголошено про проведення референдуму щодо спільного суверенітету з Іспанією, який мав відбутися 7 листопада 2002 року. Це рішення пішло наперекір початковим планам Британського уряду, який хотів провести референдум лише після завершення переговорів із Іспанією. Джек Стро назвав референдум на Гібралтарі «ексцентричним», а Міністерство закордонних справ Великої Британії оголосило, що не буде визнавати його результати.
Хоча Стро оголосив про переговори щодо спільного суверенітету, залишалося ще немало спірних питань. По-перше, Іспанія наполягала на тимчасовому спільному управлінні, після якого повний суверенітет мав бути переданий Іспанії. По-друге, Іспанія не погоджувалася на проведення в Гібралтарі референдуму ані щодо спільного суверенітету, ані самовизначення. Врешті-решт, Іспанія хотіла відігравати більшу роль, аніж просто спільне використання Гібралтару як військової бази.
Питання референдуму Питання, на яке відповідали учасники референдуму, було таким:
Можна було відповісти ТАК або НІ, навпроти бажаної відповіді треба було зазначити відповідну клітинку.
Спосетрігачі Уряд Гібралтару запросив групу спостерігачів на чолі з британським парламентарем Джеральдом Кауфманом. У звіті, що був опублікований після референдуму, йшлося:
Результати
Міжнародна реакція
Пітер Каруана, Головний міністр Гібралтару, висловився так: «Ми кажемо британському уряду: зробіть висновки з цього референдуму, це воля народу Гібралтару», додавши, що запланований шлях до спільного суверенітету був «дорогою в нікуди для всіх».
Реакція в Іспанії була переважно негативною: El País назвала референдум «нечесними консультаціями», тоді як міністерка закордонних справ Іспанії Ана Паласіо описала його як «незаконний» і таким, що «суперечить усім резолюціям ООН». Однак El País також зауважила, що «жоден іспанський уряд — ані цей, ані його попередники, не зробив достатньо, щоб зробити спільний суверенітет чи інтеграцію з Іспанією привабливою перспективою».
У Лондоні Комітет із закордонних справ Палати громад розкритикував Джека Стро, заявивши, що він зробив велику помилку, погодившись на спільний суверенітет з Іспанією, хоч це й було неприйнятним для народу Гібралтару. У їхньому звіті також було наголошено на важливості референдуму, який показав погляди гібралтарців. Газета The Daily Telegraph писала, що «народ Гібралтару сьогодні переважною більшістю відкинув угоду, згідно з яким Велика Британія розділяє суверенітет Гібралтару з Іспанією».
Наслідки Хоч перед референдумом уряд Великої Британії заявляв, що не визнає його результати, після нього переговори з Іспанією фактично зупинилися. Також уряд Гібралтару почав вимагати прямої участі в будь-яких подальших переговорах.
Див. також
Референдум щодо суверенітету Гібралтару (1967) Референдум щодо суверенітету Квебеку (1980) Референдум щодо суверенітету Квебеку (1995) Конституційний референдум в Австралії (1999) Конституційний референдум у Тувалу (2008) Конституційний референдум у Сент-Вінсенті та Гренадинах (2009) Референдум щодо суверенітету Фолклендських островів (2013) Референдум про незалежність Шотландії (2014) Референдум щодо членства Великої Британії в ЄС
Примітки