Ян Плова́йко (; 5 лютого 1922, Тур'я Бистра, Підкарпатська Русь — 11 січня 2020, Трутнов, Чехія) — чехословацький та чеський полковник русинського походження. Під час Другої світової війни брав участь у боях на Східному фронті у складі чехословацьких підрозділів. Був в'язнем ГУЛАГу, а за комуністичного режиму працював спочатку командиром казарм у Трутнові, потім техніком, а після окупації — робітником. 28 жовтня 2010 року був нагороджений орденом Білого лева «за видатні заслуги в обороні та безпеці держави і відмінну бойову діяльність».

Життєпис Народився в родині Василя Пловайка та Олени, уродженої Гуштан. Батьки мали сільськогосподарську садибу, на яку його батькові довелося заробляти в Аргентині. Як єдиний з дітей у родині, зміг навчатися в гімназії в Ужгороді. У 1939 році, після угорського вторгнення в Карпатську Україну, втік, як і його дядько та брат, до Радянського Союзу. За перетин кордону був заарештований, звинувачений у шпигунстві та засуджений на три роки до Норильлагу за Полярним колом.

Після амністії вступив до підрозділу чехословацької армії в СРСР. Брав участь у кількох визначних битвах, зокрема в битві за Київ, битві за Білу Церкву, битві біля Ясла, битві на Дуклі та боях за Ліптовський Мікулаш. Під час битви за Київ загинув його старший брат Василь.

Після війни Пловайко залишився в армії, пройшов офіцерські курси і став командиром казарм у Трутнові. У середині 1948 року Державна безпека висунула проти Яна Пловайка звинувачення в диверсійній діяльності, контактах з іноземним ворогом та вбивстві. Усі звинувачення були зняті, але в 1950 році за рішенням міністра оборони Алексея Чепічки він був звільнений з армії «через неодноразові проступки». Працював на різних посадах, до 1968 року — будівельним техніком. У 1977 році вийшов на пенсію як робітник на будівництві празького метро.

Після Оксамитової революції 1989 року брав активну участь у Військовому об'єднанні реабілітованих, Чехословацькій громаді легіонерів та Чеському союзі борців за свободу.

З родиною жив у Трутнові, разом із дружиною виховав трьох дітей. 18 квітня 2011 року отримав звання почесного громадянина міста Трутнов.

Полковник Пловайко помер 11 січня 2020 року в Трутнові, останнє прощання з військовими почестями відбулося 24 січня в Трутнові.

Нагороди Чехословацький воєнний хрест 1939 Чехословацька медаль «За хоробрість перед ворогом» Чехословацька медаль «За заслуги» I ступеня Пам'ятна медаль чехословацької армії за кордоном Дукельська пам'ятна медаль Пам'ятна медаль до 20-річчя Словацького національного повстання Пам'ятна медаль до 20-річчя визволення ЧССР Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (СРСР) Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (Росія, 2005) Хрест оборони держави Міністра оборони Чеської Республіки (Чехія) Орден Білого лева, III клас — військова група (Чехія)

Примітки

Посилання Ян Пловайко на порталі «Пам'ять народу» Місія — документальний фільм Чеського телебачення з циклу Невідомі герої — Буремні долі (можливість онлайн-перегляду)