Підпільна освіта, також підпільні заняття — термін, що використовується в Польщі для позначення навчання, яке проводилося у формі нелегальних занять та лекцій поза школами й університетами під час періоду поділів і німецької окупації у роки Другої світової війниhttps://encyklopedia.pwn.pl/haslo/tajne-nauczanie;3986197.html. Це явище було особливо розвинене на території Генерального губернаторстваDavies, Norman. God's Playground. A History of Poland, Vol. II. Oxford University Press..

Поділи

Див.: Літаючий університет

Влада держав, що здійснювали поділи Польщі, закривала багато шкіл, а в тих, що залишалися, польську мову часто вилучали з навчання. У відповідь польська інтелігенція організовувала підпільну освіту на різних рівнях.

Ситуація відрізнялася залежно від регіону: найскладнішою вона була в російській і прусській частинах, тоді як у Галичині після 1867 року умови покращилися завдяки автономіїїhttps://histmag.org/Tajne-nauczanie-w-Polsce-191.. Освітні центри у Кракові та Львові відіграли важливу роль у підготовці інтелектуальних кадрів.

Окупація (1939-1945)

Під час німецької окупації політика щодо освіти була спрямована на обмеження розвитку польського суспільства. Зокрема, Генріх Гіммлер заявляв, що для польського населення достатньою є лише початкова освітаhttps://encyclopedia.ushmm.org/content/en/article/polish-education-under-nazi-occupation:

:" (...) dla polskiej ludności Wschodu nie mogą istnieć szkoły wyższe niż 4-klasowa szkoła ludowa. Celem takiej szkoły ma być wyłącznie proste liczenie, najwyżej do pięciuset, napisanie własnego nazwiska, wiedza, iż boskim przykazaniem jest być posłusznym Niemcom, uczciwym, pracowitym i rzetelnym. Czytania nie uważam za konieczne "

«(...) для польського населення Сходу не може бути шкіл вищих за чотирикласну початкову школу. Метою такої школи має бути виключно просте рахування, максимум до п’ятисот, написання свого імені та знання того, що Божа заповідь — бути слухняним німцям, чесним, працьовитим і надійним. Я не вважаю читання необхідним»..

Території Другої Польської Республіки, окуповані Вермахтом, були в односторонньому порядку розділені на: території, включені до складу Рейху (східні райони Верхньої Сілезії, частина Малопольщі, Познанське воєводство та Гданське Помор'я), Генерал-губернаторство (до лінії річки Буг – зі столицею в Кракові).

Територія Другої Польської Республіки, окупована Червоною Армією після вторгнення Радянського Союзу до Польщі, була включена до складу Української РСР та Білоруської РСР . Після окупації цих територій німцями з них були створені інші організаційні одиниці (наприклад, з територій Східної Малопольщі – Галицький округ ).

Польська територія, окупована Литвою, спочатку була включена до складу Литовської держави, а після анексії Литви СРСР вона стала частиною Литовської РСР.

Після 1939 року польське суспільство почало організовувати нелегальну систему освіти. У жовтні 1939 року діячі освітнього руху створили Таємну організацію вчителів.

У жовтні 1939 року активісти Спілка польських учителів, зокрема Зигмунт Новіцький, Чеслав Вицех, Казимеж Май, Вацлав Тулодзецький та Теофіл Воєнський, заснували Таємну організацію вчителів (TON)nstytut Pamięci Narodowej – Tajne nauczanie w Polsce 1939–1945 (PDF): https://ipn.gov.pl/download/1/15909/Tajnenauczanie.pdf. Ці підпільні заняття були не лише засобом навчання молоді, а й важливим формувальним чинником. Учителі вважали проведення підпільних занять своїм громадянським обов’язком, а молодь прагнула здобувати освіту й досягала високих результатів. Попри брак навчальних матеріалів і відповідних приміщень, а також на цілеспрямовану політику знищення польської інтелігенції німецькими окупантами, підпільна освіта поступово була організована на всіх рівнях. Уроки зазвичай проводилися в приватних помешканнях учнів або вчителів] Polona – архівні матеріали про підпільну освіту: https://polona.pl.

У вересні 1940 року розпочала діяльність Міжасоціаційна координаційна комісія вчительських організацій та об’єднань, до складу якої увійшли провідні діячі освітнього підпілля. Таємна організація вчителів встановила тісну співпрацю з Департаментом освіти та культури Урядової делегації в Польщі, який очолював Чеслав ВицехEncyklopedia PWN – «Tajne nauczanie»: https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/tajne-nauczanie;3985877.html.

1944 року приблизно 1 мільйон дітей отримували початкову та середню освіту в межах Генерального губернаторства та на територіях, включених до Третього рейху, тоді як близько 50 000 осіб здобували середню освіту.

Підпільна освіта охоплювала також вищий рівень. Підпільні університети діяли у Варшаві з осені 1940 року, зокрема Варшавський університет (найбільший, близько 750 студентів) і так званий Університет Західних Земель (продовження Познанського університету). У столиці діяли також Варшавська політехніка, Вільний польський університет, Медична академія, Варшавська школа економіки, Варшавський університет природничих наук, Музична консерваторія та Державний інститут театрального мистецтва.

У Кракові з 1942 року діяв підпільний Ягеллонський університет, а також Гірничо-металургійна академія (AGH) та Педагогічний інститут Спілки польських учителів. У Львові функціонували Університет Яна Казимира та Львівська політехніка. Підпільне навчання велося також у Вільнюсі.

Окрім Таємної організації вчителів і Урядової делегації в Польщі, які відігравали ключову роль, таємне навчання організовували й інші середовища, зокрема Комісія народної освіти, пов’язана із санаційними колами, та Освітньо-шкільне управління, пов’язане з національним рухом. Особи, які проводили заняття, отримували фінансову підтримку підпілля, а учні сплачували символічні внески

Підпільне навчання жорстоко переслідувалося німецькою окупаційною владою — у 1939–1945 роках загинуло близько 8500 польських учителів . Учасники знали, що у разі викриття їм, а також власникам приміщень, загрожують ув’язнення та концтабори. Попри це, репресії не зупинили освітній рух. Більшість учителів продовжували свою діяльність протягом усієї окупації. Підпільна освіта такого масштабу була унікальним явищем в окупованій Європі.

Території, включені до складу Рейху На територіях Польщі, анексованих Третім рейхом, польські школи були ліквідовані, а діти змушені були відвідувати німецькі навчальні заклади. Попри терор, стихійно виникла підпільна система освіти, яку контролювали конспіративні організації. Учителі навчали невеликі групи дітей за довоєнними програмами, зазвичай два-три рази на тиждень. Через велику кількість груп викладачі змушені були розробляти складні графіки занять, що було можливим завдяки співпраці з батьками.

Загальний уряд

У Генерал-губернаторстві університети та середні школи були закриті. Однак початкові та професійно-технічні школи залишилися з обмеженою навчальною програмою та забороною викладання історії, географії та літератури. Польські діти повинні були знати лише те, що було необхідним, щоб стати дешевою робочою силою та не турбуватися про свою спадщину. Німецька система освіти базувалася на польських освітніх управліннях, вводячи німців як своїх начальників, поступово зменшуючи кількість працюючих поляків та обсяг їхніх обов'язків.

Наприкінці жовтня 1939 року у Варшаві було створено Таємну організацію вчителів (TON), яка об’єднала найбільшу профспілку вчителів і п’ять інших педагогічних організацій. Вона стала основою загальносуспільної підпільної освітньої системи — однієї з форм опору окупації. Спочатку TON охоплювала початкову освіту, але швидко розширила діяльність на рівень середньої школи. Було встановлено чіткі організаційні принципи: кількість учнів, обсяг навчання, таємні програми й правила безпеки. Викладалися заборонені предмети — польська мова, історія та географія. Підпільна початкова освіта охопила близько 1,5 мільйона дітей. Заняття часто проводили викладачі університетів Варшави й Кракова.

Створення дозволених окупаційною владою професійно-технічних шкіл сприяло організації таємного навчання на вищому рівні. Це давало змогу використовувати приміщення та навчальні матеріали. Така система приносила результати — тисячі учнів продовжували освіту, складали іспити та зберігали національну ідентичність.

Території під радянською окупацією На території Другої Польської Республіки, окупованій Червоною Армією після вторгнення Радянського Союзу до Польщі та односторонньо анексованої СРСР, державні початкові та середні школи з польською мовою навчання продовжували функціонувати в різному ступені та формах між 1939 і 1941 роками. Однак вони були фундаментально реорганізовані радянською владою, як з погляду педагогічного складу (виключення духовенства та патріотично відданих вчителів), так і з погляду навчальної програми (введення додаткових предметів, найчастіше пов'язаних з комуністичною ідеологією, виключення релігії, зміна навчальних програм з історії, географії тощо), так і з погляду організації шкіл (закриття приватних шкіл та шкіл, що перебувають під керівництвом релігійних громад, запровадження спільного навчання в середній освіті). Вищі навчальні заклади зазнали досить ґрунтовної українізації або русифікації, частину професорського складу було звільнено та замінено викладачами, привезеними з усього СРСРJoanna Siedlecka – „Pan od poezji” [online], www.lwow.home.pl [dostęp 2017-11-27]., ліквідовано богословські факультети, запроваджено викладання комуністичної ідеології, факультети чи університети розділено (наприклад, медичний факультет Університету Яна Казимира було створено як Медичний інститут) або об'єднано (об'єднано юридичні факультети Чернівецького та Львівського університетів)http://www.lwow.home.pl/rocznik/prawo39-45.htmlJSTOR / Google Scholar – дослідження радянської освітньої політики:

https://www.jstor.org/stable/10.2307/4200067.

Коли ці території потрапили під німецьку окупацію після нападу Третього Рейху на СРСР у червні 1941 року, окупанти також закрили ці середні школи. Після 1941 року підпільне навчання здійснювалося в університетах у Львові (Львівський університет) та Вільнюсі (Віленський університет). У Львові німецькі окупанти дозволили часткове відновлення вищої освіти, але на базі вищих професійних училищ (Fachkurse). Завдяки цьому на колишньому медичному факультеті Університету Яна Кохановськогоhttp://www.lwow.home.pl/lek/albert1.html було запропоновано вищі медичні курси, а на деяких факультетах Львівської політехніки – професійні курси. Курси, які проводили переважно довоєнні польські викладачі, були високого рівня, і, як правило, випускники цих курсів отримували нострифікацію своїх дипломів у польських університетах після війни.

Дивися також Літаючий університет

Учасники підпільного навчання на польській землі 1939–1945 років

Посилання

Зовнішні посилання

Підпільне навчання в Бидгощі