Роза Марія Ресслер (; , Відень — 1954, Стамбул) — лікарка австрійського походження, що залишила батьківщину, щоб займатися медициною в Туреччині. Стала знаною перекладачкою медичних текстів турецькою мовою.

Ранні роки Була дочкою Йозефа та Марії Віммер. 1920 року закінчила середню школу в Гмундені. Навчалася у Грацькому університеті, а потім на медичному факультеті Віденського університету. Для спеціалізації продовжила медичну освіту в Інсбруцькому університеті. 20 липня 1927 року завершила весь процес навчання у Віденському університеті. 1935 року в наслідок чисток, проведених режимом нацистів, була змушена залишити Австрію.

Роки у Туреччині 1934 року вперше приїхала до Туреччини, а 1937 року змогла отримати посвідку на проживання. Почала працювати на медичному факультеті Стамбульського університету, де займалася дослідженнями у галузі патологічної анатомії. Роботу розпочала 1933 року разом з Філіпом Шварцем, який був змушений залишити свою посаду у Франкфуртському університеті та брав участь у переговорах з турецьким урядом у рамках університетської реформи 1933 року. Шварц зіграв провідну роль у залученні до Туреччини багатьох вчених-вигнанців і технократів того часу. Ресслер пропрацювала в Інституті патологічної анатомії медичного факультету Стамбульського університету десять років і була дуже цінним співробітником для Шварца, який обіймав посаду директора інституту. Шварц поставив собі за мету провадити у своєму інституті якнайбільше різноманітних розтинів; щорічно їх провадилося близько 1000. У річному звіті, поданому Шварцем декану медичного факультету, про Ресслер в інституті в період 1937—1938 років згадується таке:«Мої іноземні співробітники регулярно беруть участь у дослідженнях з розтину. Зокрема, доктор Ресслер досконало вивчила турецьку мову і керує проведеними курсами з розтину. Як моя колега, вона повністю компетентна у цьому завданні».Однією з причин, що зробили необхідною університетську реформу 1933 року в Туреччині, була відсутність у студентів сучасних підручників. У контрактах з іноземними вченими вказувалося, що для продовження роботи в університеті вони повинні протягом п'яти років опублікувати підручник з свого предмета турецькою мовою. Ресслер присвятила себе цій меті та перейшла до співпраці з колегами. Вона один за одним виконала турецькі переклади книг Шварца, і 1943 року ці книги вийшли друком.

Ресслер була настільки скрупульозною у перекладі медичних текстів з німецької на турецьку, що співпрацювала з лікарями і з інших галузей медицини. Професор, доктор Еріх Франк був одним із тих, хто звернувся до неї за допомогою. Франк був ученим, який отримав світове визнання як перша людина, яка розробила пероральні препарати для лікування діабету. Книга «Патологія вуглеводного обміну» мала вийти німецькою мовою у Швейцарії 1949 року. Ресслер працювала над оформленням цієї книги і того ж року забезпечила її видання турецькою мовою. Хюсрев Хатемі, знаний у Туреччині ендокринолог, так описує важливість цієї книги:«Це дослідження розглядає фізіопатологію діабету з дуже раціонального погляду. Навіть якщо з його першої публікації минуло понад 50 років, воно досі зберігає свою цінність».У липні 1947 року, завдяки посиленню співробітництва між Франком і Ресслер, їхня спільна робота (яка з дозволу деканату велася кілька днів на тиждень) стала постійною. Ресслер стала штатною співробітницею клініки внутрішніх хвороб.

1951 року Ресслер опублікувала турецькою мовою книгу свого колишнього начальника Шварца, цього разу присвячену його основній галузі — патології: «Загальна та приватна гістопатологія».

У Туреччині, що була на порозі війни, Ресслер залишалася австрійською підданою і була змушена працювати з німецьким паспортом. У 1940 і 1944 роках вона подавала заяви на отримання турецького громадянства, але її зусилля не мали успіху. У той час Ресслер працювала за досить низьку зарплату. Щоб добитися для неї збільшення, Шварц написав листа в деканат, характеризуючи її так:«Доктор Ресслер заслуговує на невелике підвищення зарплати завдяки своїм навичкам, працьовитості, таланту та порядності».Факультет задовольнив це прохання. У цей період Ресслер продовжувала надсилати допомогу своїй старшій сестрі Розі Міллер і сестрі Інге Фукс у Зальцбург, навіть коли сама отримувала невелику платню.

Останні роки 4 квітня 1951 року Ресслер нарешті отримала турецьке громадянство.

Крім інформації в університетських архівах, докладних даних про життя Ресслер збереглося небагато. Відомо, що на момент приїзду до Туреччини їй було 33 роки і вона була розлучена. Вона провела в Туреччині 20 років, включно з воєнними роками. Її самовіддана праця зробила значний внесок у турецьку медицину під час її модернізації. Однак, на тлі великих вчених того періоду, її ім'я залишається маловідомим. Маючи можливість продовжувати кар'єру вченого в Туреччині (де вона починала асистентом), вона зосередилася на медичних перекладах і стала лідеркою у цій галузі.

1954 року померла в молодому віці від хвороби, проживши на самоті останні 20 років свого життя.

Примітки

Посилання