Кя́хта ( / Gakhti, / Kölük, ) — другий за величиною район (ілче) після адміністративного центру ілу Адияман, Туреччина. Населення становить 132 303 особи. За 41 км на північ від району розташована гора Немрут, де знаходяться важливі історичні та культурні пам'ятки.

Походження назви Історично вважається, що назва «Кяхта» з перської перекладається як «Підніжжя гори». Її використовували перси, котрі панували в регіоні до коммагенців, і ця назва походить від розташування стародавнього поселення. Старим центром району є Ескі-Кяхта (Стара Кяхта), що розташована біля підніжжя гори Немрут.

Історія Історія Кяхти сягає доісторичних часів завдяки близькості до Месопотамії — колиски цивілізації. Завдяки своєму географічному положенню від доісторичних часів до наших днів вона була домом для незліченних цивілізацій. Найвиразнішим доказом цього є артефакти та знахідки, отримані під час археологічних розкопок. Знахідки палеоліту, неоліту, енеоліту та бронзової доби експонуються в Адияманському музеї. До заснування Коммагенського царства (69 р. до н. е.) тут панували хетти, Мітанні, арамеї, ассирійці, пізні хетти, перси, Александр Македонський та Римська імперія.

Коммагенське царство, засноване у 69 році до н. е., залишило по собі гігантські статуї на горі Немрут, яку сьогодні номінують на звання восьмого чуда світу, та інші історичні пам'ятки в районі. Царство, що правило регіоном 142 роки, було ліквідоване Римською імперією у 72 році н. е. і приєднане до провінції Сирія. Назва району в античні часи та візантійський період невідома. У Середньовіччі це була одна з прикордонних фортець ісламського світу.

Регіоном правили: у 670 році — Омеяди, у 758 — візантійці та Сасаніди, у 926 — Хамданіди, у 1226 — Сельджуки, до 1284 — мамлюки, Артукіди та Зулькадари, у 1393 — Тимур, а після 1516 року — Османська імперія.

Місто Кяхта було перенесене на своє нинішнє місце в перші роки існування Турецької Республіки. Раніше воно розташовувалося на місці нинішнього села Коджахісар (Антична Кяхта). Вважається, що в першій половині III століття до н. е. в цьому регіоні панував цар на ім'я Арсам.

Існують два міста, названі на честь царя Арсама, брата Селевка II (246–225 рр. до н. е.). Перше з них — верхня Арсамея напроти старої фортеці Кяхта. Фортеця Кяхта була відвойована у візантійців сельджуками у 1085 році після перемоги при Манцикерті (1071) сельджуцького султана Алп-Арслана. Регіон час від часу переходив з рук в руки між Данішмендидами Малатьї, сельджуками та Артукідами. Пізніше фортецю відремонтував Мелік-уль-Мансур (XII століття). Деякий час вона переходила між Харпутським еміратом, Данішмендидами та сельджуками. Згодом фортецю захопив Джейлі-бей, головнокомандувач султана Алаеддіна Кейкубада I.

Панування сельджуків у регіоні почалося у 1226 році. Кяхта була розграбована під час повстання Баба Ісхака (1240–1241).

Назва фортеці Кяхта часто згадується у війнах між мамлюками та монголами. У 1283–1289 роках фортецю захопив правитель Алеппо Кара Сунгур. Вона була заново укріплена. Пізніше перейшла під владу Османів.

Коли Тимур захопив фортеці аж до Малатьї та Кяхти, Баязид I Блискавичний вигнав залишену ним охорону і посадив на трон туркмена Кара Османа. З відступом Тимура регіоном знову заволоділи мамлюки (1417–1418). Їхнє панування тривало до захоплення регіону Явузом Султаном Селімом.

Після переходу під владу Османської імперії у 1516 році за часів Явуза Султана Селіма, Кяхта, як і інші райони, спочатку була приєднана до емірату Зулькадарів, а за часів Сулеймана I Пишного — до Самсата, який став центром санджаку, і таким чином увійшла до складу еялету Зулькадаріє (Мараш). У 1531 році Кяхта була підпорядкована Малатьї, а у 1349 (за ісламським календарем) — Хисн-і Мансуру (Адияман). Коли у 1859 році Малатья стала санджаком, Кяхта, як і інші кази, знову була підпорядкована Малатьї. Цей статус зберігався до розпаду Османської імперії. У 1859 році в Кяхті підняв повстання абдал, але воно було придушене.

У період Національної визвольної боротьби Алі Галіп, якому було доручено схопити та знешкодити Мустафу Кемаля, опинившись у скрутному становищі в Малатьї, прибув до Кяхти. Разом зі своїми супутниками він став гостем Хаджі Бедір-бея. Не знайшовши очікуваної підтримки, 15 вересня 1919 року він втік з Кяхти до Урфи, а звідти — до Алеппо.

У республіканський період Кяхта зберегла свій статус району у складі ілу Малатья. У перші роки Республіки центр був перенесений на 26 км на південь від старої Кяхти на своє нинішнє місце.

Історичні місця Руїни гори Немрут, Міст Джендере, фортеця Ескі-Кяхта, Арсамея, курган Каракуш — це основні історичні пам'ятки. По всій Кяхті є подібні унікальні руїни. Найбільша у світі статуя царя Зевса знаходиться на руїнах гори Немрут.

Географія Районний центр розташований на рівнині. Північна частина району гориста, і села в цьому регіоні побудовані на схилах, за межами сільськогосподарських угідь. Села в південній частині розташовані на рівнині.

Кяхта лежить на 38° 17' східної довготи та 37° 45' північної широти. Середня висота району над рівнем моря становить 715 метрів. На півночі район оточений гірськими хребтами заввишки до 2000 метрів. Площа району становить 1274 км². Знаходиться за 33 км на схід від міста Адияман. Близько двох третин території району, включаючи центр Кяхти, знаходиться в сейсмічній зоні 1-го ступеня, а решта — в зоні 2-го ступеня.

На сході район межує з районом Гергер, на півдні та південному сході — з ілом Шанлиурфа, на південному заході — з районом Самсат, на заході — з Адияманом, на півночі — з районом Сінджік та ілом Малатья. Нині східний та південно-східний кордон району утворює Водосховище Ататюрка.

Північна частина складається з гірських районів, а південна — з рівнин. Найвищою точкою на півночі є гора Немрут (2206 м). Рухаючись на південь від гірських районів, рельєф переходить спочатку в плато, а потім у широкі рівнини. Кяхта має рельєф, що починається біля південних підніжжїв Антитавра, знижується на південь і простягається до Харранської рівнини. Районний центр побудований на рівній місцевості і розширюється на південь.

Адміністративний поділ Район складається з 2 белде (містечок), 102 сіл та 18 махаллей (мікрорайонів). Крім того, підпорядковане району містечко Бьолюкяйла складається з 4 махаллей, а містечко Акинджилар — також з 4 махаллей.

Населення Рік Загалом Місто (районний центр) Села та містечка Район Кяхта (Малатья) 1927 32 031 834 31 197 1935 33 261 1 273 31 988 1940 35 019 1 358 33 661 1945 34 093 1 391 32 702 1950 39 861 2 653 37 208 Район Кяхта (Адияман) 1955 48 811 3 022 45 789 1960 55 968 3 866 52 102 1965 59 590 6 885 52 705 1970 66 350 9 512 56 838 1975 75 582 15 602 59 980 1980 75 079 16 397 58 682 1985 92 757 25 510 67 247 1990 94 928 40 281 54 647 2000 114 994 60 689 54 305 2007 115 658 59 570 56 088 2008 116 049 59 665 56 384 2009 116 749 61 243 55 506 2010 117 655 63 216 54 439 2011 117 378 64 441 52 937 2012 117 794 66 503 51 291 2013 117 865 68 367 49 498 2014 117 964 70 382 47 582 2015

118 646 72 145 46 501 2016 120 378 74 584 45 794 2017 120 859 76 229 44 630 2018 122 774 78 431 44 343 2019 123 861 80 935 42 926 2020 126 636 84 060 42 576

Мери 2024–... — Мехмет Джан Халлач 2019–2024 — Ібрахім Юсуф Туранли 2014–2019 — Абдуррахман Топрак 2009–2014 — Ібрахім Юсуф Туранли 2004–2009 — Абдуррахман Топрак 1999–2004 — Ахмет Туранли 1994–1999 — М. Ясін Ердем 1989–1994 — Ахмет Туранли Нотатки

Примітки

Посилання

YerelNet