Пожежа в шахті Карбондейл — це підземна пожежа в районі Вест-Сайд міста Карбондейл, округ Лакаванна, штат Пенсільванія, США. Пожежа розпочалася у 1946 році й була остаточно локалізована лише до 1970-х років. Вона призвела щонайменше до двох смертельних випадків та завдала збитків майну на мільйони доларів.

Рання історія

Пожежа розпочалася у 1943 або 1946 році, коли вогонь на міському сміттєзвалищі Карбондейла перекинувся на прилеглі шахтні виробки. Достеменно невідомо, чи було займання природним, або ж спричиненим людиною. Сміттєзвалище, де виникло займання, розташовувалося в колишніх розрізах копальні «Паудерлі» компанії «Hudson Coal Company». Ці розрізи були заповнені брудом та виходами скельних порід, що містили приховане вугілля.

Наприкінці 1940-х — на початку 1950-х років було зроблено кілька невдалих спроб загасити вогонь шляхом затоплення палаючих виробок. Це була перша в історії спроба провести розкопки шахтної пожежі такого масштабу. У 1950-х роках по периметру пожежі бурили свердловини й заповнювали їх різними матеріалами, зокрема наносами та піском. У 1956 році планувалося, що розкопки триватимуть три роки, проте вони затягнулися до 1960-х і призвели до значних руйнувань будівель. Під час робіт із району вивезли велику кількість вугілля. У процесі розкопок вогонь ледь не поширився на східну частину та центр Карбондейла, але його вдалося стримати.

Пожежа в Карбондейлі поширювалася значно швидше, ніж відома пожежа в Сентрейлії (округ Колумбія, Пенсільванія), проте мала менші масштаби. На відміну від багатьох інших шахтних пожеж, у Карбондейлі не було відчутно неприємних запахів. Проте в цьому районі спостерігалося нерівномірне , що є типовою ознакою підземних пожеж.

Підземна пожежа вирувала просто поблизу житлового комплексу, що складався з одинадцяти триповерхових будинків. Перші жертви з'явилися у 1952 році, коли вогонь поширився під будинок подружньої пари; вони задихнулися від чадного газу. Згодом ще кілька десятків людей отримали отруєння чадним газом, але обійшлося без нових смертей.

У 1959 році федеральний уряд визнав Вест-Сайд Карбондейла «районом міської реконструкції» через триваючу пожежу. Лише у 1960 році розпочалася евакуація мешканців поблизу місця пожежі. Протягом наступного десятиліття експерти підтверджували подальше поширення вогню. У той час розглядалася пропозиція осушити сусідні озера, щоб використати воду для затоплення шахти (вартість проєкту оцінювали у 100 000 доларів). Інший план передбачав гасіння вогню за допомогою сухого льоду, але цей варіант визнали непрактичним через величезну площу пожежі.

У 1960-х роках у зоні пожежі проживало 1300 осіб

Фізико-геологічний опис

У районі пожежі залягають щонайменше шість вугільних пластів: Грассі, Нью-Каунті, Кларк, а також пласти Данмор №1, №2 та №3. До середини 1950-х років пожежа охопила площу 120 акрів (близько 48 га) і поширилася на глибину до 30 метрів. Верхні 12 метрів у зоні пожежі складалися з гірської породи та наносів. Нижче розташовувалися п'ять-шість вугільних пластів товщиною від 1 до 2,5 метрів, перешарованих сланцем та піском.

Температура вугілля під час пожежі коливалася від 50 до 290 °C. Температура вогню сягала від 400°C до 480°C — цього було достатньо, щоб розплавити термометри, якими намагалися виміряти температуру.

Концентрація чадного газу варіювалася від майже 0% до приблизно 0,4%. Концентрація метану могла досягати 500 ppm, хоча це були екстремальні випадки, а середній показник був значно нижчим.

Завершення пожежі

Пожежу в Карбондейлі було остаточно загашено або локалізовано до 1972 або 1974 року. У 1986 році встановило на місці пожежі 34 контрольні свердловини, більшість діаметром 6 дюймів. Територію регулярно перевіряли для підтвердження локалізації пожежі.

До 2014 року було офіційно підтверджено, що пожежа повністю згасла, а територію рекультивували та забудували.

За весь час пожежа змусила евакуюватися близько 1000 мешканців, завдала збитків на мільйони доларів і зруйнувала близько 500 будівель.

Висвітлення у медіа

Пожежа в Карбондейлі була широко відома в місцевій пресі, а спроби розкопок у 1950-х та 1960-х роках описувалися в травневому номері журналу Popular Science за 1960 рік. У 1963 році журнал The Saturday Evening Post опублікував статтю про пожежу, зазначивши, що під час робіт було переміщено більше землі, ніж при будівництві Панамського каналу.

Див. також

Пожежа в Сайнтрейлії Газовий кратер Дарваза Пожежа в шахті Нью-Стрейтсвілл Пожежа в шахті Лорел-Ран

Примітки