Сильвіо Генріх Горст фон Коспот (; 19 березня 1852 — 25 березня 1939) — німецький воєначальник і політик, генерал-лейтенант Саксонської армії.
Біографія Сильвіо походив зі знатної родини Коспот. Він був сином Германа фон Коспота (1825–1897), володаря Лойбніца та Родау, і його дружини Лінди, уродженої фон Раб (1824–1905). Його молодший брат, Альбан фон Коспот, був саксонським оберстлейтенантом та ад'ютантом короля Саксонії близько 1900 року, проживав у Дрездені.
Після закінчення кадетського корпусу 17 липня 1870 року вступив в 3-й піхотний полк «Кронпринц» № 102 в Ціттау, з яким взяв участь у Французько-прусській війні, включаючи облогу Парижа. З 1872 року — батальйонний ад'ютант. З 1875 року — дисциплінарний офіцер кадетського корпусу в Дрездені. В 1878 році повернувся у свій полк, з 1881 року — полковий ад'ютант, з 17 липня 1884 року — командир роти. З 1 квітня 1887 року — командир роти 3-го єгерського батальйону № 15 у Вурцені. З 18 вересня 1893 року — ад'ютант 2-ї піхотної дивізії № 24 в Лейпцигу. З 1 квітня 1896 року — тимчасовий командир 1-го єгерського батальйону № 12 у Фрайберзі. З 19 квітня 1896 року — командир батальйону 7-го піхотного полку «Принц Георг» № 106 в Лейпцигу, з 24 березня 1897 року — 1-го єгерського батальйону № 12, з 23 березня 1901 року — 7-го піхотного полку «Принц Георг» № 106, з 28 жовтня 904 року — 6-ї піхотної бригади № 64 в Дрездені. Через проблеми зі здоров'ям 23 листопада 1905 року вийшов у відставку з пенсією та правом носіння форми.
Після смерті генерала піхоти Курта фон Раба тримав у спадок віллу Ельзенлінде в Лойбніці. Вона розташована недалеко від родинного замку Лойбніц. У листопаді 1911 року його було обрано до Першої палати Станових зборів Саксонського ландтагу, де він представляв округ Фогтланд.
Після початку Першої світової війни 2 серпня 1914 року призваний на службу і призначений заступником командира 8-ї піхотної бригади № 89 в Цвікау. 28 листопада 1916 року остаточно звільнений у відставку.
Коспот оселився в Лойбніці, а в травні 1917 року був призначений до правління Кредитної асоціації спадкових лицарів у Саксонії. Його парламентська діяльність завершилася в 1918 році з Листопадовою революцією.
Сім'я
28 квітня 1891 року він одружився з Ангелою фон Шенберг (нар. 1871) у Дрездені. Їхніми дітьми були Ебергардт (нар. 1892), Маргарита (1894–1895), Крістоф (нар. 1895), Гергард (нар. 1897), Ангела (нар. 1898), Вернер (нар. 1899), Йозефа (нар. 1900) та Крістіна (нар. 1908).
Звання
Фенріх портупеї запасу (17 липня 1870) Другий лейтенант (28 березня 1871) Перший лейтенант (5 червня 1877) Гауптман без патенту (17 липня 1884; отримав патент 20 вересня 1884) Майор (24 липня 1893) Оберстлейтенант (16 листопада 1898) Оберст (23 березня 1901) Генерал-майор (28 жовтня 1904) Генерал-лейтенант запасу (22 травня 1916)
Нагороди
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 з однією застібкою (20 травня 1871) Орден «За військові заслуги» (Тоскана), лицарський хрест 2-го класу (1879) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (22 квітня 1893) офіцерський хрест (21 квітня 1902) командорський хрест 2-го класу (23 травня 1905) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (20 жовтня 1893) Орден дому Саксен-Ернестіне, лицарський хрест 2-го класу (1 вересня 1895) Орден Червоного орла 4-го класу (14 вересня 1896) Орден Франца Йосифа, командорський хрест (Австро-Угорщина; 1898) Орден Заслуг (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (20 квітня 1900) командорський хрест 2-го класу (23 листопада 1905) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (24 вересня 1903) Хрест «За військові заслуги» (Саксонія) (17 січня 1916) Почесний хрест ветерана війни з мечами
Примітки
Література
Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser. Der in Deutschland eingeborene Adel (Uradel). 1903. Jahrgang 4, Justus Perthes, Gotha 1902, S. 461. Günter Wegner: Stellenbesetzung der Deutschen Heere 1815-1939. Hrsg. Christian Zweng, In: Formationsgeschichte und Stellenbesetzung der deutschen Streitkräfte 1815-1990, Teil 1; Biblio, Osnabrück 1990, ISBN 3-7648-1769-0, S. 313.
Посилання
Коспот на сайті The Prussian Machine.