Еміль Фрідріх Ахім Вель (; 16 листопада 1863, Дрезден — 17 січня 1930, Штутгарт) — німецький воєначальник, генерал-майор Вюртемберзької армії.

Біографія Ахім Вель був сином таємного радника, а згодом інтенданта Штутгартського придворного театру Феодора фон Веля (1821–1890) та його дружини Матильди, уродженої Тройзайн (1829–1898).

Після закінчення гімназії в Штутгарті 27 вересня 1882 року вступив в драгунський полк «Королева Ольга» (1-й Вюртемберзький) № 25 в Людвігсбурзі. 14 жовтня 1892 року переведений в уланський полк «Король Вільгельм» (2-й Вюртемберзький) № 20 у Людвігсбурзі. З 20 жовтня 1904 року — ад'ютант 26-ї піхотної дивізії (1-ї Королівської Вюртемберзької) в Штутгарті, з 1 жовтня 1906 року — 13-го (Королівського Вюртемберзького) армійського корпусу в Штутгарті. З 25 липня 1910 року служив в штабі уланського полку «Король Вільгельм» (2-го Вюртемберзького) № 20.

З 22 квітня 1912 року — командир драгунського полку «Король» (2-го Вюртемберзького) № 26 в Штутгарті. З початком Першої світової війни Вель та його полк брали участь у бойових діях на Західному фронті. Після того, як полк, у складі 7-ї кавалерійської дивізії, був переведений до Бельгії як резерв Верховного командування армії наприкінці жовтня 1915 року, Веля було призначено командиром 26-ї кавалерійської бригади (1-ша Королівська Вюртембергська) 30 липня 1916 року. Полком тоді командував попередній майор штабу, барон фон Гюльтлінген. Вель та його бригада, якій також підпорядковувався його колишній драгунський полк, були переведені до Румунії в жовтні 1916 року.

Він залишався в Румунії з бригадою до початку 1917 року та брав там участь, серед іншого, у прикордонних битвах у Трансільванських Альпах (Вулканічний перевал), битві на Арджеші та захопленні Бухареста, перш ніж бригада була переведена на резервну службу в Бельгію до середини травня 1917 року. Подальші передові розгортання були в Ельзасі та Лотарингії.

У жовтні 1917 року штаб 26-ї кавалерійської бригади був переведений до групи армій «Шольц» у Македонії на Салоніцькому фронті, де він служив секторним командуванням на сербсько-грецькому кордоні біля Охридського озера та Црни.

Після останнього наступу Антанти проти Болгарії у вересні 1918 року група Веля була змушена відступити через Сербію до Дунаю. Після Комп'єнського перемир'я повернувся додому та вийшов у відставку у травні 1919 року.

Після війни Вель, серед іншого, входив до наглядової ради берлінського машинобудівного заводу Brodnitz & Seydel AG.

Ахім Вель помер 17 січня 1930 року у віці 66 років у своїй квартирі в Каннштатті. Його поховали на цвинтарі Інваліденфрідгоф у Берліні. Могила не збереглася.Laurenz Demps: Zwischen Mars und Minerva. Wegweiser über den Invalidenfriedhof. Ein Verzeichnis der auf dem Invalidenfriedhof zu Berlin noch vorhandenen Grabdenkmale. Berlin: Verlag für Bauwesen, 1998, ISBN 3-345-00659-6.

Сім'я Ахім Вель був одружений з Марією Зейдель. В пари народилися четверо синів, зокрема Альбрехт Вель (1900–1952), який згодом став Генеральним консулом Федеративної Республіки Німеччина в Цюриху.

Звання

Унтерофіцер (27 вересня 1882) Фенріх портупеї (7 травня 1883) Другий лейтенант (7 лютого 1884) Перший лейтенант (28 жовтня 1892) Ротмістр (10 вересня 1898) Майор (13 вересня 1906) Оберстлейтенант (25 лютого 1913) Оберст (27 січня 1915) Генерал-майор (18 квітня 1918)

Нагороди

Столітня медаль (1 червня 1898) Орден дому Ліппе, почесний хрест 3-го класу (6 травня 1904) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (25 лютого 1906) командорський хрест 2-го класу з мечами (20 лютого 1918) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 29 листопада 1907) Орден Червоного орла 4-го класу (17 вересня 1909) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з короною (17 вересня 1909) Орден Вюртемберзької корони, лицарський хрест (22 вересня 1910) Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 27 лютого 1914) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (1914) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), лицарський хрест (5 жовтня 1916) Ганзейський хрест (Гамбург; 12 квітня 1918) Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 2-го класу з мечами (18 жовтня 1918)

Бібліографія

Achim Wehl: Dragoner-Regiment „König“ (2. Württ.) Nr. 26 im Weltkrieg 1914–1918 / nach einem ersten Entwurf des Rittmeisters a. D. v. Faber du Faur von Generalmajor z. D. Wehl Belser, Stuttgart 1921. (digital.wlb-stuttgart.de Digitalisat).

Примітки

Посилання

Вель на сайті The Prussian Machine.