Хесус Карлос Сарате Серна (, 23 травня 1951) — мексиканський професійний боксер, чемпіон світу за версією WBC (1976—1979) у легшій вазі.
1994 року був прийнятий до Міжнародної зали боксерської слави.
Професіональна кар'єра Дебютував на професійному рингу 2 лютого 1970 року, розпочавши свою серію з 23 перемог нокаутом. Віктор Рамірес став першим боксером, який витримав дистанцію із Сарате, коли Сарате переміг його за очками 30 січня 1974 року після десяти раундів. Далі почалася його друга серія перемог нокаутом поспіль, коли жоден з його наступних 28 суперників не почув останнього гонгу.
8 травня 1976 року, нокаутувавши чемпіона світу за версією WBC в легшій вазі мексиканця Родольфо Мартінеса Естраду, здобув звання чемпіона. До 1979 року вісім разів успішно захистив титул, зокрема серед переможених були Хуан Франсіско Родрігес (Іспанія) та Альберто Давіла (США).
23 квітня 1977 року в нетитульному бою зустрівся з співвітчизником володарем титулу WBA в легшій вазі Альфонсо Самора. Самора вийшов на бій з рекордом у 29 перемог у 29 боях, усі нокаутом. Рекорд Сарате був не менш вражаючим — 45 боїв, 45 перемог, 44 нокаути. У довгоочікуваному бою Сарате здобув перемогу технічним нокаутом над Саморою в четвертому раунді.
Журнал «Ринг» відзначив Сарате званням Боксер 1977 року.
28 жовтня 1978 року вийшов на бій проти чемпіона світу за версією WBC в другій легшій вазі пуерториканця Вілфредо Гомеса, але зазнав поразки технічним нокаутом у п'ятому раунді.
Після двох перемог, одна з яких була захистом титулу, 3 червня 1979 року зустрівся зі своїм товаришем по спортзалу Лупе Пінтором та програв близьким та суперечливим розділеним рішенням суддів у 15 раундах. Розлючений програшем рішенням суддів, яке він (а також багато вболівальників) вважали незаслуженим, Сарате оголосив про завершення боксерської кар'єри та пообіцяв ніколи більше не битися як професіонал.
Сарате провів шість років на пенсії, але бажання боксувати повернуло його 1986 року до змагань як боксера. Незважаючи на те, що Сарате все ще зберігав прийнятний рівень своїх боксерських здібностей, він все ж був лише тінню того, ким він був до своєї добровільної відставки. 12 перемог поспіль, усі нокаутом, знову зробили його претендентом номер один за версією WBC у другій легшій вазі.
І ось, він вирушив до Австралії, щоб 16 жовтня 1987 року зустрітися з людиною, яку фанати боксу вважають найвидатнішим австралійським чемпіоном світу всіх часів: Джеффом Фенеком. У бою за титул чемпіона світу Сарате програв технічним рішенням суддів у чотирьох раундах. Після того, як Фенек невдовзі залишив титул, щоб боротися за титул чемпіона світу у напівлегкій вазі, Сарате та його співвітчизник Данієль Сарагоса 29 лютого 1988 року зустрілися в бою за вакантний пояс чемпіона світу, але Сарате знову програв, був нокаутований у десятому раунді та завершив кар'єру назавжди.
Посилання