Фрідріх Моріц Адольф Зенффт фон Пільзах (; 4 жовтня 1816, Кобург — 15 грудня 1897, Дрезден) — німецький воєначальник, генерал кінноти Саксонської армії.

Біографія Він походив зі старовинного дворянського роду Зенффтів фон Пільзахів і був сином генерал-лейтенанта Густава Зенффта фон Пільзаха (1790–1867). Його брат Гуго (29 квітня 1821 — 27 червня 1903) також став генералом кінноти.

Він вступив до Кадетського корпусу в 1828 році, а звідти був переведений до 1-го кавалерійського полку «Принц Ернст» в 1832 році. Він став лейтенантом у 1833 році, оберлейтенантом у 1839 році та полковим ад'ютантом. Восени 1846 року його було призначено до генерала фон Шрайберсгофена. Коли австрійський союзний комісар інспектував 3 австрійські армійські корпуси поблизу Відня, Оломоуця та Терезієнштадта, серед них був Зенффт фон Пільзах. Отримавши звання ротмістра, у 1847 році його призначили вихователем принца Георга. У 1849 році, під час Першої Шлезвігської війни, він служив ад'ютантом принца Альберта. Він супроводжував його під час взяття Діббьоля та битв при Віусі, Вейле та Фредеріції. Після війни він залишився з принцом і в 1853 році отримав звання майора, ставши королівським ад'ютантом. У 1857 році він повернувся до 3-го кавалерійського полку штабним офіцером і в 1861 році отримав звання оберстлейтенанта. У 1863 році він став оберстом і командиром 2-го кавалерійського полку, а в 1865 році його було підвищено до генерал-майора та призначено командувачем 2-ї кавалерійської бригади. У 1866 році його було призначено комендантом резиденції, а під час Австро-прусської війни його було призначено до королівської штаб-квартири. Звідти він приєднався до Імперської та Королівської Північної армії під командуванням генерала Бенедека як представник Саксонського армійського корпусу. Він брав участь зі штабом у битвах під Скаліцем та Кеніггрецем, а також у відступі до Ольмюца. Після того, як ерцгерцог Альбрехт отримав командування над двома діючими арміями, Зенффт (на своїй попередній посаді) вирушив до його штабу у Відні. Він також супроводжував ерцгерцога до Горіції, де збиралася Австрійська південна армія, і залишався з ним у Відні до укладення миру між Саксонією та Пруссією.

Після цього він ненадовго залишив службу за станом здоров'я та повернувся у 1867 році як командир кавалерійської дивізії. У 1868 році його було підвищено до генерал-лейтенанта. Однак його здоров'я погіршувалося, тому 1 січня 1870 року його за власним проханням внесли до резервного списку.

З нагоди 50-річчя служби в 1893 році король Альберт присвоїв йому почесне звання генерала кінноти запасу Саксонської армії з титулом «Екселенція».

Він повністю присвятив себе своїй професії, залишався неодруженим і бездітним. Помер у Дрездені в 1897 році та був похований на цвинтарі Внутрішнього Нойштадта.Todtenschau. In: Dresdner Geschichtsblätter, Nr. 4, 1898, S. 135.

Нагороди

Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест Орден Альберта (Саксонія), великий хрест Медаль «За вислугу років» (Саксонія) Орден Залізної корони 2-го класу (Австро-Угорщина) Орден Святого Йоанна (Бранденбург) Королівський гвельфський орден, лицарський хрест Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест Орден Святих Маврикія та Лазаря, лицарський хрест (Королівство Італія) Орден Білого Сокола, лицарський хрест 1-го класу Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу Орден Святого Володимира 4-го ступеня (Російська імперія) Орден Церінгенського лева, командорський хрест Орден Генріха Лева, лицарський хрест Орден Червоного орла 3-го класу

Примітки

Література

Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Adeligen Häuser 1902, S. 782. Georg von Schimpff, Geschichte des Kgl. Sächs. Garde-Reiter-Regiments, S.464f Anton Bettelheim, Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog, Band 2, 1898, S.98