Chariot («Черіот», англ. «Колісниця») — британська пілотована торпеда, яка використовувалася під час Другої світової війни.

Історія

На створення «Chariot» британців надихнули операції італійських військово-морських диверсантів, зокрема рейд 19 грудня 1941. Тоді бійці 10-ї флотилії МАС на керованих торпедах «Maiali» проникли в та встановили магнітні міни на лінкори «Валіант» і «Квін Елізабет», а також на 8000-тонний танкер. Це завдало серйозних пошкоджень, через які обидва лінкори вийшли з ладу до 1943 року.

Офіційна розробка «Черioтів» розпочалася у квітні 1942 року під керівництвом двох офіцерів підводного флоту Королівського ВМФ: командора та капітан-лейтенанта . Підготовка екіпажів спочатку проходила на судні-базі HMS «Titania» у Госпорті, а згодом у Шотландії на озерах Лох-Ерісорт, Лох-а-Хойре та Лох-Кернбаун (позначалися як "port HZD, «port HHX» та «port HHZ», відповідно), а також на борту плавучої бази у тому ж регіоні.

Моделі

Випускалося дві моделі «Chariot»: Chariot Mark I: Вироблялася з 1942 року. Довжина — 6,8 м, ширина — 0,9 м, висота — 1,2 м, вага — 1,6 тонни, максимальна глибина занурення — 27 м. Двигун мав три режими швидкості, максимальна сягала близько 3,5 вузлів (6,5 км/год). Заряду батареї вистачало на 7–8 годин ходу. Знімна бойова частина містила 272 кг (600 фунтів) вибухівки «Торпекс». Всього було виготовлено 34 одиниці. Chariot Mark II: Вироблялася з початку 1944 року. Довжина — 9,3 м, діаметр — 0,8 м. Вага становила 2358 кг, максимальна швидкість — 4,5 вузли (8,3 км/год). Екіпаж із двох осіб сидів спиною до спини. Бойова частина містила 544 кг вибухівки, що вдвічі більше, ніж у першої моделі. Було виготовлено 30 одиниць. Mk.II візуально легко відрізнити від Mk.I: на другій моделі екіпаж сидів майже повністю всередині корпусу, зовні залишалися лише голови. Обидві моделі виготовлялися компанією , виробником підйомних кранів із Бата.

Доставка до цілі Через обмежений запас ходу Chariot доставляли близько до цілі на зовнішній підвісці підводного човна. Бойова частина з годинниковим механізмом від'єднувалася та кріпилася до ворожого корабля. Після цього екіпаж мав повернутися на торпеді до місця зустрічі з підводним човном або знищити торпеду і рятуватися іншими способами.

Перша спроба бойового застосування відбулася під час у жовтні 1942 року. Дві торпеди везли до окупованої Норвегії на рибальському судні «Arthur», щоб атакувати лінкор «Тірпіц» у . Торпеди буксирували під водою, щоб приховати їх від німців, але під час шторму вони відірвалися і були втрачені.

Пізніше розгортання «Черіотів» здійснювалося шляхом їх перевезення до місця відправлення на підводному човні. У перших спробах на палубі підводного човна встановлювалися труби для розміщення «Черіотів». Труби мали довжину 7,2 м та зовнішню висоту 1,7 м. Торпеда розташовувалася всередині на колісному візку, закріпленому ременями. Загалом було побудовано десять таких труб: три встановлені на «Трупер», по дві на та «Тандерболт» і по одній на та «Сарацин». Пізніше під час війни, через проблеми, що виникли з цим методом, «Черіоти» натомість прикріплювали безпосередньо до палуби підводного човна.

Операційні успіхи

Британські операції з використанням пілотованих торпед не мали такого успіху, як італійські. Тим не менш, попри низку несправностей технічного обладнання та невдач, були й деякі помітні успіхи: Операція «Принсипл». 3 січня 1943 кілька «Chariot», випущених з субмарин «Thunderbolt» та «Trooper», атакували та потопили в італійський крейсер «Ulpio Traiano», а також серйозно пошкодили військовий транспортний корабель . Шість пілотів торпед було захоплено в полон, двоє інших загинули. Вдалося повернути лише одну торпеду разом з екіпажем. Водночас субмарина P311 мала в аналогічний спосіб атакувати італійські важкі крейсери «Горіція» та «Трієст» в Ла-Маддалені, але зникла, імовірно, підірвавшись на міні. Операція «Хаскі»: у травні та червні 1943 для розвідки потенційних місць висадки для вторгнення союзників на Сицилію частково проводили «Черіоти», розгорнутих з підводних човнів та «Unrivalled». Операція QWZ — проведена 2 червня 1944, після підписання миру з Італією, спільна британсько-італійська операція, що мала на меті запобігти використанню німцями італійських крейсерів «Больцано» та «Горіція» на морській базі . У однієї зі спущених на воду торпед «Chariot» почав протікати поплавковий бак, вона стала некерованою, і її покинули. Інша досягла «Больцано» та за допомогою італійських бойових плавців потопила його. Секретна операція «Цейлон 51»: 28–29 жовтня 1944, єдина повністю успішна британська операція з використанням «Черіотів». Два екіпажі на торпедах Mk II Chariot, запущені з підводного човна HMS Trenchant, затопили два судна в гавані окупованого японцями Пхукета, Таїланд.

Примітки