Джуел Пламмер Кобб (17 січня 1924 — 1 січня 2017) була американською біологинею, дослідницею раку, професоркою, деканкою та академічною адміністраторкою. Вона зробила внесок у галузь досліджень онкологічних захворювань, вивчаючи методи лікування меланоми. Джуел Кобб виступала за збільшення кількості жінок та темношкірих студентів в університетах, а також створила програми для підтримки студентів, які були зацікавлені у навчанні в аспірантурі.

Дитинство та родина Джуел Ісадора Пламмер була єдиною дитиною в родині Френка В. Пламмера та Керрібел (Каллі) Пламмер, обоє її батьків жили в Нью-Йорку. Її мати, Керрібел Коул Пламмер, працювала вчителькою фізичного виховання та танців, закінчивши перед цим навчання з танців у Колумбійському університеті. Керрібел повернулася до коледжу одночасно з донькою і закінчила ще Університет Рузвельта в 1945 році, отримавши ступінь бакалавра. Батько Джуел, Френк, був першим темношкірим, який отримав ступінь доктора медицини в Гарвардському університеті та став лікарем, що спеціалізується на дерматології. Дід Пламмер по батьківській лінії був вільновільним рабом. Він закінчив Університет Говарда в 1898 році та заробляв на життя працюючи фармацевтом.

Економічно привілейоване виховання Джуел Пламмер Кобб давало їй можливості для інтелектуального дослідження, від наукової бібліотеки її батька до навчання в кількох багатонаціональних закладах. Вона мріяла стати вчителькою фізичного виховання, але її інтерес до науки зміцнився на другому курсі старшої школи, коли вона розглядала мікроскоп на уроці біології. Цей інтерес прищеплював її вчитель біології, і вона була захоплена книгами про мікроорганізми, такими як «Мисливці за мікробами» Пола ДеКруїфа.

Вища освіта Джуел Кобб вступила до університету Мічігану в 1948 році. Незадоволена сегрегацією житла для афроамериканських студентів у Мічигані, вона перевелася до Талладезького коледжу в Алабамі. Талладезький коледж не приймав зараховані навчальні кредити з минулого університету, що змусило Кобб починати навчання заново. Незважаючи на це, вона завершила навчання за три роки замість стандартних чотирьох. Вона закінчила навчання із ступенем бакалавра з біології в 1944 році і стала членом жіночого товариства Альфа Каппа Альфа.

Спочатку Кобб було відмовлено в отриманні стипендії для навчання в аспірантурі з біології в Нью-Йоркському університеті, нібито через її расу, але стипендію все ж таки надали після проходження співбесіди. Вона отримала ступінь магістра в Нью-Йоркському університеті в 1947 році та ступінь доктора філософії із спеціалізацією з фізіології клітини в 1950 році.

У своїй дисертації "Механізми утворення пігменту " вона досліджувала утворення гранул пігменту меланіну in vitro за допомогою ферменту тирозинази. У 1949 році її було призначено незалежним дослідником у Морській біологічній лабораторії Вудс-Хоул. У 2021 році місто перейменувало дорогу поблизу Морської біологічної лабораторії на «Джевел Кобб Роуд» на честь Кобба.

Професійне життя Після отримання ступеня доктора філософії Кобб стала викладачем біології в Нью-Йоркському університеті. Одночасно працювала в Національному інституті раку в лікарні Гарлема (1950—1952).

Медичний коледж Університету Іллінойсу З 1952 по 1954 рік Кобб викладала анатомію в Чикаго в Медичному коледжі Університету Іллінойсу, також вона викладала гістологію.

Гантерський коледж Невдовзі після цього, Кобб повернулася до Нью-Йорка. Тут вона працювала асистентом професора в медичній школі післядипломної освіти Нью-Йоркського університету (1955—1960), а також запрошеним лектором у Гантерському коледжі у 1956—1957 роках.

Коледж Сари Лоуренс З 1960 по 1969 рік Джуел Кобб працювала керівником біологічної лабораторії в коледжі Сари Лоуренс. Працюючи там, вона проводила дослідження для учасників Національного наукового фонду.

Коледж Коннектикуту Кобб обіймала посаду професорки зоології та деканки мистецтв і наук у Коннектикутському коледжі з липня 1969 року по липепь 1976 року. Кобб була першою темношкірою деканкою в історії коледжу. Прийнявши посаду в Коннектикутському коледжі, вона заявила: «Цей коледж знаходиться у перехідному періоді, він рухається вперед захопливими темпами. Нам потрібно залучати більше темношкірих студентів і викладачів, які допоможуть нам сформулювати та втілити наші сміливі нові плани».

Під час навчання в Коннектикутському коледжі вона впровадила програму стипендій для чорношкірих, яка надавала фінансову допомогу щонайменше 37 чорношкірим студентам коледжу. Стипендія мала на меті збільшити фінансову допомогу темношкірим студентам. Ця робота надихнула освітян на створення подібних програм в інших університетах.

Кобб також заснувала програму підготовки до медичного навчання після закінчення п'ятого курсу бакалаврату, яка надавала фінансову допомогу та освітні можливості студентам з числа меншин у коледжі, які хотіли продовжити кар'єру у галузі медицини чи стоматології. Студентам надавали можливості для занять із репетиторами та отримання необхідного консультування. Всього через п'ять років після створення цієї програми цих студентів прийняли до аспірантських програм Єльського, Джорджтаунського та Коннектикутського університетів.

Перебуваючи в Коннектикуті, докторка Кобб працювала членом лікарні Лоуренса та Меморіалу в Нью-Лондоні, а також була обрана директором Американської ради з питань освіти (1973—1976). Докторка Кобб, як членкиня Національної наукової ради та радниця Американської асоціації сприяння розвитку науки, головувала на конференції 30 жінок-науковців з числа меншин, щоб надати рекомендації школам, політикам та уряду США щодо залучення більшої кількості темношкірих жінок до наукової діяльності. Дуже впливова доповідь була опублікована під назвою «Подвійний зв'язок: ціна бути жінкою меншини в науці».

Через велику кількість професійних обов'язків Кобб працювала дуже багато. Спочатку вона виконувала лабораторні роботи рано вранці, потім —адміністративну роботу та викладання.

Морська біологічна лабораторія Будучи аспіранткою, Кобб провела літо у 1949 році як незалежна дослідниця в Морській біологічній лабораторії, де вивчала процеси пригнічення поділу клітин в яйцях морських їжаків. Це стало раннім початком для формування дослідницького інтересу, який Кобб широко розвивала і в наступні роки: вплив гормонів, ультрафіолетового світла та хіміотерапевтичних препаратів на зміни в поділі клітин. Перше літо Кобб у лабораторії як аспірантки призвело до глибокого зв'язку із містечком Вудс-Гоул, де вона згодом придбала другий будинок. Вона стала членом корпорації МБЛ у 1972 році та була названа почесною членкинею Товариства МБЛ у 2007 році. Кобб багато років була читачкою бібліотеки, а також входила до складу Керівного комітету кампанії МБЛ з 1997 по 2000 рік.

Дослідження Дослідження Джуел Кобб включали роботу над вивченням взаємозв'язку між пігментом меланіном та пошкодженням шкіри, а також вплив гормонів, ультрафіолетового випромінювання та хіміотерапевтичних препаратів на поділ клітин. Кобб виявила, що препарат метотрексат ефективний у лікуванні деяких видів раку шкіри, раку легень та дитячої лейкемії. Цей препарат досі використовується в хіміотерапії для лікування різноманітних видів раку та автоімунних захворювань, включаючи: рак молочної залози, рак голови та шиї, рак легень, лейкемію та деякі типи лімфоми. Кобб першою опублікувала дані про актиноміцин D та його здатність викликати зменшення ядерець у ядрі нормальних та злоякісних клітин людини.

Вона отримала грант у розмірі 5000 доларів США від Американського онкологічного товариства для продовження дослідження на тему «Пряма дія гормонів на меланоми людини та миші в тканинній культурі». Цей грант підтримав її дослідження та ширше вивчення росту та диференціації пігментних клітин у меланомах людини та миші.

Інша підтримка її досліджень раку надійшла через постдокторську стипендію, дослідницькі гранти від: Деймона Раньона, Національного наукового фонду, Національного інституту раку та Служби громадської охорони здоров'я.

Кобб брала участь у Міжнародних конгресах США з питань раку в Лондоні (1958) та Москві (1962), а також була членом консультативної ради Громадського коледжу Мохеган. Вона отримала стипендію Національного інституту охорони здоров'я на суму 68 000 доларів США, де провела сім місяців у Неаполі, Італія, продовжуючи дослідження росту клітин у Міжнародній лабораторії генетики та біофізики.

Протягом своєї кар'єри вона співпрацювала з іншими відомими дослідниками, зокрема з онкологом Джейн Кук Райт, Грейс Антікаджян та Дороті Вокер Джонс. Її найвпливовішими наставниками були професор бактеріології Джеймс Р. Гайден та професор біохімії М. Дж. Копач.

На знак визнання її дослідницьких досягнень, Кобб була обрана до Інституту медицини Національної академії наук США у 1974 році. Вона також була членом Національної наукової ради з 1974 по 1980 рік.

Відзнаки, нагороди та членство

Почесні докторські ступені

Медичний коледж Пенсільванії Північний університет Політехнічний інститут Ренсселера Університет Рутгерса Університет Таскігі

Нагороди та премії

Премія Реджинальда Вілсона Премія Кендіс, Національна коаліція 100 темношкірих жінок, 1982 Нагорода за досягнення у сфері передового досвіду 1999 року від Центру передового досвіду в освіті

Членство

Комісія з питань людських ресурсів Сігма Сі Національна академія наук (Інститут медицини) Національний науковий фонд Рада директорів Allied Corporation Асоціація культури тканин Комітету з освіти (1972—1974) Морська біологічна лабораторія Рада опікунів Інституту управління освітою

Публікації

Кобб, Джуел Пламмер, Дороті Г. Вокер та Джейн К. Райт. «Порівняльні дослідження хіміотерапії на первинних короткочасних культурах тканин нормальних, доброякісних та злоякісних пухлин людини — п'ятирічне дослідження». Cancer research 21.5 (1961): 583. Кобб, Джуел Пламмер та Дороті Г. Вокер. «Дослідження клітин меланоми людини в культурі тканин I. Характеристики росту та цитологія». Cancer research 20.6 (1960): 858—867. Кобб, Джуел Пламмер та Дороті Г. Вокер. «Вплив актиноміцину D на тканинні культури нормальних та неопластичних клітин23». (1958). Національна оцінка успішності та участі жінок у математиці, 1979 Дослідження навчального середовища в жіночих коледжах, 1981 Огляд докторських ступенів чорношкірих американців, 1968 рік Огляд поточного стану та планів коледжів, традиційно призначених лише для жінок, 1972 рік Огляд дослідницьких проблем жінок, 1975 Академічні виклики, 1990 Доступ та влада для чорношкірих у вищій освіті, 1972 Розвиток жіночого лідерства в науці, 1995 Оцінка факторів, що впливають на участь жінок у програмах підвищення кваліфікації з математики, хімії та фізики, 1975 Аналіз впливу спонсорованих проектів, спрямованих на збільшення участі жінок у кар'єрі в науці та техніці, 1977 І приємно ігноруйте мою стать, 1974 Щорічний звіт Комітету Національного наукового фонду з питань рівних можливостей у науці та техніці, 1982 рік Чорна ініціатива та урядова відповідальність, 1987 Кампус 1970, Де становище жінок? Дослідницький звіт про опитування щодо жінок в академічних колах, 1970 Кар'єра в науці та техніці для чорношкірих американців, 1972 Річний звіт Catalyst, 1978—1979 Зміна Америки: Нове обличчя науки та техніки, 1989 Рада ресурсів коледжу — дослідження студентів старших курсів та першокурсників низки коледжів у складі групи-члена, уд Комітет з питань освіти та зайнятості жінок у науці та техніці (CEEWISE), 1977—1979 Дані про жінок у наукових дослідженнях, 1977 рік Нагороди за вручення ступеня жінкам: оновлення, 1979 Надані ступені та тенденції зарахування в історично чорні коледжі: восьмирічне дослідження, 1965 Міністерство охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення — Заява директора Національної програми боротьби з раком, Національного інституту раку, 1975 рік

Цитати

Примітки