Комісія проти Угорщини (C-769/22)

Комісія проти Угорщини (C-769/22) — знакове рішення Європейського Суду Справедливості, винесене у квітні 2026 року щодо закону проти ЛГБТК, прийнятого Угорщиною за час правління . Суд постановив, що закон порушує основоположні цінності Європейського Союзу, закріплені у статті 2 Договору про Європейський Союз (ДЄС), а також у статті 1 Хартії основних прав Європейського Союзу (CFR) щодо недоторканності людської гідності. Це перший випадок, коли будь-яка з цих статей була застосована у рішенні Суду Європейського Союзу. У ньому Європейська комісія, Європейський парламент та більшість держав-членів Європейського Союзу виступили проти Угорщини.

У червні 2021 року Національна асамблея Угорщини прийняли закон проти ЛГБТК людей, який забороняв доступ до будь-якого контенту, що стосується ЛГБТК-людей та прав ЛГБТК. У липні 2021 року Європейська комісія офіційно повідомила уряд Угорщини про свій намір розпочати провадження про порушення проти Угорщини за недотримання основних цінностей ЄС. У липні 2022 року справу було передано до суду. До квітня 2023 року більшість держав-членів Європейського Союзу та Європейський парламент приєдналися до Європейської комісії як заявники. У листопаді 2024 року справу розглядали у Повному суді Європейського Суду Справедливості, до складу якого входили всі 27 суддів. У червні 2025 року Генеральний адвокат Тамара Чапета видала попередню думку на підтримку заявників та проти відповідача за всіма пунктами звинувачень. У квітні 2026 року президент Суду виніс рішення.

Повний Суд постановив, що Угорщина систематично та серйозно порушувала основоположні права ЛГБТК-людей, прагнучи виключити та ізолювати їх від суспільства. Суд постановив, що закон порушує «саму ідентичність Союзу», як це визначено у статті 2 ДЄС, та є порушенням статті 1 Хартії. Суд також встановив, що Угорщина дискримінувала ЛГБТК-людей як за статтю, так і за сексуальною орієнтацією, порушуючи тим самим основоположні свободи. У рішенні зазначається, що закон був спробою зобразити ЛГБТК-людей як загрозу для суспільства, і таким чином Угорщина порушила фундаментальні цінності, які складають ідентичність Європейського Союзу.

, який прийшов до влади в травні 2026 року, офіційно визнав необхідність перегляду дискримінаційного анти-ЛГБТ законодавства на виконання рішення Суду ЄС.Hungary's new government must revise anti-LGBTQ laws, says justice minister nominee | Reuters

Передісторія

Законодавство

У червні 2021 року Національна асамблея Угорщини прийняли закон проти ЛГБТК, який забороняє трансляцію, демонстрацію, розповсюдження, презентацію, публікацію та торгівлю будь-яким контентом, що висвітлює історію ЛГБТК, висвітлює , зображує , представляє медіа ЛГБТК, зображує людей ЛГБТК або згадує права ЛГБТК у комерції, комунікації, освіті, інформації, літературі та медіа.

Початковий текст закону, вперше внесений до Національної асамблеї, стосувався лише посилення покарання для педофілів, які створюють, розповсюджують або зберігають дитячу порнографію, або вчиняють сексуальне насильство над дітьми. Початковий закон мав широку підтримку в угорському політичному спектрі. Однак урядовий політик в останню хвилину подав поправку, спрямовану проти угорської ЛГБТК-спільноти. Опозиційні політики бойкотували остаточне голосування на знак протесту проти несподіваної поправки. Урядові політики з партії «Фідес» – Угорський громадянський альянс (Фідес), християнської націоналістичної та ультраправої партії, Християнсько-демократичної народної партії (КДНП), християнської та ультраправої партії, а також «Йоббік» – Рух за кращу Угорщину (Йоббік), колишньої неонацистської та ультраправої партії, ухвалили змінений закон попри бойкот опозиції.

Міжнародні спостерігачі й угорські критики охарактеризували закон як політичний маневр уряду Віктора Орбана, який позиціонує себе як прихильника «традиційних християнських цінностей» у відповідь на численні скандали щодо дитячої порнографії та сексуального насильства над дітьми з боку педофілів, які були дипломатами та політиками з (Фідес-КДНП), християнського націоналістичного та ультраправого виборчого альянсу, а також випадки сексуального насильства в Католицькій церкві, скоєні священиками-педофілами в Католицькій церкві в Угорщині, яку рішуче підтримує християнський націоналістичний уряд, який дотримується вірувань та доктрин Католицької церкви, як засіб хибного та маніпулятивного ототожнення педофілів з ЛГБТК-людьми, яких християнський націоналістичний уряд зображує як загрозу .

Реакції

Європейська комісія та Європейський парламент засудили цей закон як напад на свободу, демократію, рівність перед законом, основні права та верховенство права, а також порушення законодавства Європейського Союзу. Рада Європи та Венеційська комісія також визначили цей закон як порушення Європейської конвенції з прав людини та міжнародного права у сфері прав людини. Крім того, Організація Об'єднаних Націй та назвали цей захід дискримінаційним та таким, що порушує міжнародні стандарти у сфері прав людини.

Більшість ліберальних демократій, включаючи Аргентину, Австралію, Канаду, Францію, Німеччину, Сполучене Королівство, Сполучені Штати та Уругвай, також засудили закон як дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Цю позицію підтримали загалом 30 країн, а також численні культурні інституції. Крім того, правозахисні організації, такі як , Amnesty International, , , , Human Rights Watch, ILGA-Europe та засудили закон як напад на людську гідність та свободу зібрань, вираження поглядів, інформації та слова.

Справа

Повідомлення У липні 2021 року Європейська комісія офіційно повідомила уряд Угорщини про свій намір розпочати провадження щодо порушення проти Угорщини через її закон проти ЛГБТК. Комісія стверджувала про недотримання основоположних цінностей Європейського Союзу, включаючи свободу, людську гідність, права меншин та рівність перед законом, а також про конкретні порушення статті 2 Договору про Європейський Союз (стаття 2), статті 56 Договору про функціонування Європейського Союзу та статей 1, 7, 11 та 21 Хартії основоположних прав.

Це найбільша справа щодо прав людини в історії Європейського Союзу. Це також перший випадок, коли Європейська комісія розпочала провадження про порушення проти держави-члена на підставі статті 2 ДЄС та статті 1 Хартії як самостійних правових положень.

Після того, як угорський уряд не надав задовільної відповіді, Комісія офіційно передала справу до Європейського Суду Справедливості в липні 2022 року. До квітня 2023 року Європейський парламент та більшість держав-членів — Австрія, Бельгія, Данія, Естонія, Фінляндія, Франція, Греція, Німеччина, Ірландія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словенія, Іспанія та Швеція — приєдналися до справи на підтримку Комісії. Жодна держава-член не стала на бік Угорщини.

Слухання 19 листопада 2024 року справу було розглянуто у Повному складі Європейського Суду Справедливості в Палаці Суду в Люксембурзі. На слухання зібралися всі 27 суддів, що є рідкісним явищем і свідчило про те, що Суд вважає справу «винятково важливою».

Комісія стверджувала, що законодавство підриває соціальну згуртованість, систематично переслідуючи меншини та зображуючи їх як загрозу. Вона також зазначила, що закон є достатньо серйозним порушенням прав меншин, щоб порушувати як статтю 2 ДЄС, так і статтю 1 Хартії. На свій захист Угорщина стверджувала, що спір виник через неправильне тлумачення намірів законодавства, стверджуючи, що закон не є ні дискримінаційним, ні гомофобним і не порушує рівність чи права ЛГБТК-людей.

Німецький юридичний блог зазначив, що хоча більшість держав-членів Європейського Союзу та Європейського парламенту підтримали Європейську комісію, їхні позиції містили незначні розбіжності щодо застосування, оцінки та обмеження статті 2 ДЄС. Блог розділив ці позиції на два основні табори. Бельгія, Естонія, Німеччина, Люксембург, Мальта та Швеція підтримали погляд Комісії на статтю 2 як автономне, незалежне положення, хоча й із застереженнями; наприклад, Німеччина та Люксембург стверджували, що статтю 2 слід застосовувати лише після того, як буде встановлено порушення інших положень права ЄС. Натомість Данія, Ірландія, Греція, Нідерланди, Фінляндія, Іспанія та Європейський парламент стверджували, що статтю 2 слід застосовувати лише «у зв'язку з іншими положеннями».

Правовий аналіз 21 листопада 2024 року Джон Морейн, доцент катедри європейського права прав людини в Гронінгенському університеті, заявив в інтерв'ю журналу , що вважає результат справи вирішеним через її міцну правову основу.

Морейн наголосив на безпрецедентному характері цього провадження, зазначивши, що «це перше за кількома пунктами звинувачення», зокрема посилаючись на посилання Комісії на статтю 1 Хартії та пряме посилання на статтю 2 ДЄС, яку він назвав «ДНК» Європейського Союзу. Він передбачив повну перемогу Комісії, припустивши, що суд визнає Угорщину такою, що порушила як правила внутрішнього ринку, викладені в Хартії, так і ширші цінності, закріплені в ДЄС.

Журнал «The Parliament Magazine» охарактеризував цю справу як історичну, а Verfassungsblog — як знакове ще до винесення рішення.

Попередній висновок 5 червня 2025 року Тамара Чапета, Генеральна адвокатка Європейського Суду Справедливості, видала попередній висновок у справі, підтримавши Європейську комісію з усіх підстав. Вона рекомендувала визнати Угорщину такою, що порушила статтю 2 ДЄС та статтю 1 Хартії як самостійні положення. Чапета стверджувала, що Угорщина «заперечила кілька з цих фундаментальних цінностей» та «суттєво відхилилась від моделі конституційної демократії». Вона також стверджувала, що фундаментальні права та людська гідність ЛГБТК-людей «не можуть бути предметом обговорення шляхом діалогу».

У тому, що газета The Guardian назвала «гучною думкою», Чапета виявила, що закон проти ЛГБТК ґрунтується на «упередженні» про те, що життя ЛГБТК-людей «не має рівної цінності чи статусу», а не на наукових доказах. Вона заявила, що угорський уряд намагався нав’язати «атмосферу ворожості», зазначивши, що «стигматизуючий вплив... може вплинути на почуття ідентичності, самооцінку та впевненість у собі ЛГБТК-осіб». Чапета відхилила аргументи Угорщини на користь «захисту дітей», зазначивши, що законодавство спрямоване на «зображення звичайного життя ЛГБТІ-людей і не обмежується захистом неповнолітніх від порнографічного контенту, що вже і так заборонено законом в Угорщині».

Судове рішення У квітні 2026 року, у знаковому та широкомасштабному рішенні, винесеному президентом Європейського Суду Справедливості , суд постановив, що Угорщина настільки серйозно систематично порушувала основні права ЛГБТК-людей, намагаючись виключити, ізолювати та відсторонити їх від суспільства, що закон порушує «саму ідентичність Союзу», як це передбачено статтею 2 ДЄС, а також порушує статтю 1 Хартії. Це вперше в історії Європейського Союзу, коли будь-яка зі статей була імплементована в рішенні Суду Європейського Союзу.

Суд також встановив, що Угорщина дискримінувала ЛГБТК-людей за ознакою як статі, так і сексуальної орієнтації, порушуючи основні свободи Європейського Союзу. У рішенні зазначалося, що закон хибно ототожнював ЛГБТІ-людей з педофілами, асоціацією, яка «стигматизує та маргіналізує» ЛГБТК-людей та заохочує ворожість. Зрештою, Суд зазначив, що законодавство було спробою зобразити ЛГБТК-людей як загрозу для суспільства.

Реакції У травні 2026 року прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що його не виконуватиме це рішення.

, який прийшов до влади в травні 2026 року, офіційно визнав необхідність перегляду дискримінаційного анти-ЛГБТ законодавства на виконання рішення Суду ЄС. Як заявила кандидатка на посаду міністерки юстиції Марта Ґьорьог, законодавство країни не може існувати в ізоляції та зобов'язане відповідати спільним цінностям і правовим стандартам ЄС. Цей крок є частиною політики прем'єр-міністра Петера Мадяра, спрямованої на розв'язання суперечок із Брюсселем щодо верховенства права та розблокування заморожених фондів ЄС.

Див. також