Концерт для флейти Фрідріха Великого в Сансусі (нім. Flötenkonzert Friedrichs des Großen in Sanssouci) — картина німецького художника Адольфа фон Менцеля, яка зараз знаходиться у Старій національній галереї в Берліні. На ній зображено прусського короля, який грає соло на флейті під час вечірнього концерту, влаштованого для гостей у святково освітленій залі палацу Сансусі у стилі рококо.

Історія Менцель намалював цю картину між 1850 і 1852 роками. Фрідріх II, який сам складав сонати для флейти та був відомий своєю видатною грою на флейті, Sabine Henze-Döhring: Friedrich der Große. Musiker und Monarch. München 2012, с. 23 часто виконував свої твори для родичів, друзів та слуг за годину до обіду. Менцель зображує одну з таких вигаданих сцен, у якій монарх стоїть, граючи на флейті в музичній кімнаті, освітленій світлом свічок з багатьох люстр, перед своїми музикантами, що сидять за пюпітром праворуч від нього, тоді як святково одягнені гості слухають його ліворуч і позаду. Менцель також натякає на різний ступінь уваги окремих слухачів.

Для своєї картини художник виконав численні етюди, зокрема меблів, пюпітра та архітектури, а також одягу та поз фігур.Günther Thiersch: Deutsche Maler im 19. Jahrhundert. Zwanzig Meisterwerke aus dem Besitz der Nationalgalerie Berlin, Staatliche Museen Preußischer Kulturbesitz. Stuttgart 1979, с. 133–136. Кімната, яку й досі можна побачити в Сансусі в тому вигляді, в якому її намалював Менцель, на картині здається більшою, ніж насправді. Як реаліст, Менцель прагнув зобразити атмосферу рококо в обстановці за допомогою світла свічок, відповідних епосі меблів та використаних костюмів; зображуючи головну фігуру, він черпав натхнення з портретів 18 століття, які зображували молодого прусського короля в ідеалізованому вигляді.Ilse Kleberger: Adolph Menzel. Preuße, Bürger und Genie. dtv 1984, с. 37. Однак, за його власними словами, Менцель був не стільки зацікавлений у зображенні вищезгаданих людей на своїй картині, скільки в першу чергу у зображенні освітлювальної ситуації з численними свічками. Кажуть, що він зізнався відвідувачу, що намалював «картину лише заради люстри».Thiersch: Deutsche Maler im 19. Jahrhundert, с. 139.

Картина У центрі картини стоїть Фрідріх II з флейтою біля губ, пюпітр перед ним освітлений двома свічками. На ньому одягнена перука, довгий відкритий сюртук на прусській синьо-червоній підкладці та військові чоботи для верхової їзди. Його супроводжують чоловік на клавесині та струнний ансамбль. Оскільки король стояв, усі присутні чоловічі фігури, за винятком музикантів, які грали на клавесині та віолончелі, також повинні були стояти, згідно з церемоніальним протоколом.

Картина розділена на дві окремі половини пюпітром Фрідріха, який розміщений у центрі. Кожна половина містить вісім фігур, п'ять стоячих і три сидячих.

Праворуч на картині стоїть літній слухач, його погляд спрямований не на короля, а в землю. Це вчитель гри на флейті Фрідріха, Йоганн Йоахім Кванц, який здається повністю поглинутим музикою. Його поза батьківська, проте він не виявляє королю своєї повної поваги, неуважно спираючись на більшу картину, що висить на стіні праворуч. Музикант зі скрипкою праворуч це концертмейстер Франтішек Бенда.

Слухачів з лівого боку картини також можна чітко впізнати. Менцель розкрив їхні імена в одному зі своїх попередніх етюдів до картини.Thiersch: Deutsche Maler im 19. Jahrhundert, с. 134. Разюче огрядний чоловік у старомодній перуці це граф Густав Адольф фон Готтер, бонвіван, якого сучасники описували як дратівливого, але улюбленця короля, який завжди знав, як скористатися своєю перевагою. Трохи позаду нього, із захопленим виразом обличчя, стоїть Якоб Фрідріх Фрайхер фон Більфельд. Він був серед шанувальників Фрідріха II, які насправді відвідували його концерти заради музики (а не лише заради честі бути запрошеним). Математик і географ П'єр-Луї Мопертюї, навпаки, нудьгуючи дивиться на стелю. Він серед тих запрошених гостей, яких музика, здається, менше цікавить. На задньому плані картини улюблена сестра Фрідріха, Вільгельміна Прусська, сидить на червоному м'якому дивані.

Чоловік за клавесином є Карлом Філіпом Еммануелем Бахом, сином Йоганна Себастьяна Баха. Він служив королю 28 років. Однак зображення показує, що він не дуже цінує музичні таланти свого роботодавця. Хоча він повернувся обличчям до флейтиста і, здається, чекає на свою репліку, при ближчому розгляді видно, що його повіки напівзаплющені, а вираз обличчя байдужий і майже зневажливий.

Літня жінка, яка сидить за пюпітром у центрі картини це графиня Софія Кароліна фон Кама. Праворуч від Вільгельміни, безпосередньо за прусським королем, який грає музику, в глядацькій залі сидять наймолодша сестра Фрідріха, Амалія Прусська, яка, як і монарх, була композиторкою та фрейліною. Позаду принцес стоїть придворний диригент Карл Генріх Граун. Чоловік на задньому плані це друг Фрідріха, Шазо.

Література

Günther Thiersch: Deutsche Maler im 19. Jahrhundert. Zwanzig Meisterwerke aus dem Besitz der Nationalgalerie Berlin, Staatliche Museen Preußischer Kulturbesitz. Klett, Stuttgart 1979. Rose-Marie Hagen, Rainer Hagen: Bildbefragungen. Meisterwerke im Detail. Benedikt Taschen Verlag, Köln 1994, ISBN 3-8228-9611-X. Jost Hermand: Adolph Menzel, Das Flötenkonzert in Sanssouci. Ein realistisch geträumtes Preußenbild (= Fischer-Taschenbücher 3928 Kunststück). Original-Ausgabe, 8.–9. Tausend. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1994, ISBN 3-596-23928-1. Hubertus Kohle: Adolph Menzels Friedrichbilder. Theorie und Praxis der Geschichtsmalerei im Berlin der 1850er Jahre. Deutscher Kunstverlag, München / Berlin 2001. Werner Busch: Adolph Menzel: Auf der Suche nach der Wirklichkeit. Beck, München 2015.

Зовнішні посилання

Концерт для флейти Фрідріха Великого в Сансусі в онлайн-базі даних Національних музеїв Берліна Дослідження концерту флейти Фрідріха Великого в Сансусі в онлайн-базі даних Національних музеїв Берліна Додаткова інформація про картину Адольфа Менцеля та музику композиторів, зображених на ній.

Примітки