Ельжбєта Сигизмундівна Шемплінська, в шлюбі Шемплінська-Соболевська (пол. Elżbieta Szemplińska-Sobolewska; 29 квітня 1909, Варшава – 27 квітня 1991, в тому ж місті) — польська поетеса, прозаїкиня й живописиця. Будучи одною із перших членів Комуністичної партії Польщі, Шемплінська-Соболевська спочатку підтримувала радянську окупацію Львова. Після життя в Радянському Союзі та Польській Народній Республіці Шемплінська-Соболевська втекла на Захід.
Раннє життя та освіта Ельжбєта Шемплінська народилася 29 квітня 1909 року у Варшаві в сім’ї Станіслави Шемплінської (до шлюбу Малевська) та Зигмунта (Сизигмунда) Шемплінського, який був економістом. Ельжбєта мала молодшого брата Стефана Шемплінського (1913 – 1997), який був журналістом та командиром взводу польського підпілля.
Дядьком по батьковій лінії був Тадеуш Шемплінський, що був підписантом «Декларації сотні від 22 лютого 1916 року» (). Через свого дядька Ельжбєта була двоюрідною сестрою по батьківській лінії Казимира Шемлінського, олімпійського фехтувальника та бійця опору.
Шемплінська навчалась в гімназії ім. Конопніцького, де була однокласницею Яніни Длуської, в майбутньому одруженої з Чеславом Мілошем. У 1928 році вступила до Варшавського університету, проте через стан здоров'я та фінансові труднощі не завершила навчання.
Кар'єра
Рання кар'єра
У 1926 році з'явилася перша проза Шемплінської «Батько» (пол. «Ojciec»), опублікована в Robotnik під криптонімом «Ealt Ibże».
У 1932 році Шемплінська опублікувала свій перший роман «Народження людини: Роман. Частина 1, Радісне твердження» (), який отримав схвалення від Марії Чапської та Ірени Кживіцької. В цьому ж році Ельжбєта вийшла заміж за спортивного журналіста Зигмунта Соболевського. Наступного року Шемплінська-Соболевська опублікувала «Вірші» (пол. «Wiersze»).
Шемплінська-Соболевська була однією з перших учасниць міжвоєнної Комуністичної партії Польщі. Також була відома у варшавських літературних колах як прихильниця радикальних лівої політичної течії та марксизму. Належала до міжвоєнного покоління польських поетів, відомого як «Покоління 1910» (пол. «Pokolenie 1910»). Творчість Шемплінської-Соболевської відображала ширші зрушення в польській культурі.
У 1935 році Шемплінська-Соболевська вступила до Союзу польських письменників ().
Перебування у Львові У 1938 році Шемплінська-Соболевська брала участь у Львівському антифашистському конгресі діячів культури.
У вересні 1939 року, після вторгнення до Польщі, Шемплінська-Соболевська втекла зі своїм чоловіком до Львова. Вона була однією з чотирнадцяти підписантів декларації «Польські письменники вітають об’єднання України» (). У 1940–1941 роках Шемплінська-Соболевська була однією з двох польських письменниць у редакційній колегії «Література і мистецтво», журнал Львівської організації Спілки радянських письменників України. Однак письменниця мала незначний вплив на зміст журналу через недостатнє володіння українською мовою. Була депутаткою Львівської обласної ради депутатів трудящих І скликання.
Навесні 1941 року Шемплінська-Соболевська стала головною редакторкою видання "Альманах літерацкі" (пол. "Almanach literacki"). Десь між 1939 і 1940 роками Ельжбєта народила першого сина.
СРСР Після початку німецько-радянської війни, у червні 1941 року, Шемплінська-Соболевська разом з чоловіком та сином втекла до Харкова. У 1942 році її син помер у дворічному віці. Подружжя згодом жило в Узбекистані (у містах Ташкент та Самарканд), а пізніше в Куйбишеві (сучасна Самара, Росія), Ківерцях (сучасна Україна, Волинська область). У 1944 році подружжя переїхало до Москви, де Шемплінська-Соболевська народила другого сина.
За словами Чеслава Мілоша, досвід життя Шемплінської-Соболевської під радянським комунізмом змусив її втекти на Захід.
Після війни З 1946 по 1948 рік чоловік обіймав посаду консула Республіки Польща в Люксембурзі. У цей час Шемплінська-Соболевська опублікувала в Лондоні кілька віршів під псевдонімом «Ришард Богуміл», які критикували встановлення комуністичного правління в Польщі.
Вигнання У 1948 році родина втекла спочатку до Франції, а потім до Риму. Казімеж Папе, посол польського уряду у вигнанні у Ватикані, видав подружжю нові паспорти та посвідчення особи. Потім подружжя переїхало до Марокко та оселилося в Касабланці.
31 січня 1951 року чоловік сів на човен до Риму, який згодом зник. Його тіло пізніше було знайдено на пляжі в Андалусії, а потім його було ідентифіковано під час розтину 25 листопада 1955 року.
У 1958 році Шемплінська-Соболевська емігрувала до Парижа.
Повернення до Польщі
Повернулася до Варшави в 1962 році.
Ельжбєта Шемплінська-Соболевська померла у Варшаві 27 квітня 1991 року у віці 81 року та похована на Брудновському цвинтарі поруч зі своїми батьками.
Публікації
Поезія
Романи
Szemplińska-Sobolewska, Elżbieta (1938–1939). Zrosty [Adhesion]..
Короткі оповідання
Дитяча література
Тексти пісень
Piotr Perkowski (музика) Elżbieta Szemplińska (слова). Niebo w ogniu: na głos z fortepianem [ Небо у вогні: для голосу та фортепіано ] (польською та англійською мовами), Варшава: Wydawnictwo Muzyczne Agencji Autorskiej, 1976 Mieczysław Weinberg (музика) Elżbieta Szemplińska (слова). Пам'ятка op. 132: Rezitativ nach Worten von Elżbieta Szemplińska: für Bass und Klavier [ Suvenir op. 132: Декламація на слова Ельжбети Шемплінської: для баса та клавіру ] (польською), Нью-Йорк; Гамбург: Peermusic Classical, 1981
Нагороди та номінації Нагорода Рік Номінована робота Результат Молодіжна премія Польської академії літератури ( ) 1935 Народження людини: роман. Частина 1, Радісне підтвердження ( ) Номінація
Нотатки
Частини 2 і 3 були загублені під час Другої світової війни.
Примітки