Податкова система Стародавнього Риму Період VIII ст. до н.е. — V ст. н.е. Тип Прямі + непрямі податки Основа Ценз
Податкова система Стародавнього Риму — формувалась протягом багатьох століть, від царської доби та Римської республіки до епохи принципату та домінату. Податки забезпечували існування державних урядів, фінансування армії, будівництво доріг, храмів, акведуків та інших громадських робіт.
Історичний розвиток
Царство У царську епоху регулярних та постійних податків майже не існувало. Державні витрати були мінімальними, а фінансування надходило з кишень царя і магістратів, за рахунок воєнної здобичі, штрафів, оренди громадських земель та митами на товар, що проходив через римські ринки та порти.
Найважливішою реформою став ценз, впроваджений царем Сервієм Туллієм. За свідченнями Тіта Лівія, він поділив громадян на п'ять майнових класів і поділив території на триби — 5 міських та 16 сільських.Тіт Лівій — «Історія від заснування Міста» I, 42 Кожен клас виставляв певну кількість центурій і ніс пропорційний податковий тягар. Ця реформа заклала основу для оподаткування в майбутньому.
Рання республіка Зі становленням Республіки, податкова система еволюціонувала, але зберегла фундамент закладений в царський період. Ценз продовжували проводити спеціальні магістрати — цензором. Вони реєстрували громадян та їхнє майно, котре розподіляли між центуріями, трибами та класами.
В цей період, закони Ліцинія і Секстія обмежили відсотки за боргами, розподілили громадські землі (чого вимагали плебеї) та відмінили боргове рабство для громадян Риму. У мирний час податки були мінімальними, бо армія формувалась з громадян, які самі себе забезпечували. Під час Пунічних війн навантаження значно зросло, однак після перемоги в Третій Македонській війні і надходження величезної здобичі, сенат назавжди відмінив римських громадян від tributum. З цього моменту, основний податковий тягар перемістився на провінції.
Пізня республіка Після завоювання величезний територій (Іберії, Карфагену, Малої Азії, Галлії), провінції стали головним джерелом всіх доходів. Провінції оподатковувалися за допомогою оренди державної землі та десятиною всього врожаю.
Юлій Цезар здійснив перші серйозні реформи — 1% податок з продажів, посилив державний контроль над провінціями та обмежив свавілля відкупників. Цей період часто характеризувався великою соціальною нерівністю: сенатори та вершники могли уникати податків завдяки своїм посадам, тоді я як основний тягар лягав на середні верстви.
Принципат Після приходу до влади Октавіана Августа, він зразу затвердив нову податкову реформу, яка стабілізувала імперію після громадянської війни. Август обмежив відкупи для прямих податків, запровадив регулярні цензи в провінціях і прямий збір через прокураторів, а також у храмі Сатурна створив імператорський фіск.
Імператори іноді списували податкові борги (особливо в добу п'яти добрих імператорів) для підвищення популярності. Система була відносно помірною, але ефективно фінансувала армію та роздачу хліба затверджену Гаєм Гракхом.
Домінат Криза III століття змучила Діоклетіана провести доволі радикальні реформи. Він запровадив комбінований податок на землю та робочу силу. Податки почались стягуватись в натурі (зерно, вино, одяг та інше для армії). Через розширення бюрократії сенаторів обклали додатковими платежами. Також була припинена практика списування податків при Юліані Відступнику та без будь-яких послаблень, як стверджує Амміан.Амміан — «Історія» XVI, 5.15
Нова система дозволила імперії вижити в умовах постійних воєн, але надмірна корупція чиновників, тиск ззовні, приховування майна та втеча населення все рівно послаблювала економіку.
Види податків
Прямі податки Tributum — податок на майно, був найдавнішим податком виникши ще в царський період.Тіт Лівій — «Історія від заснування міста» V, 20 Податок стягувався пропорційно до оцінки майна громадянина. В мирний час ставка була 0.1%, але в критичні моменти могла суттєво зростати.
Після звільнення римських громадян від tributum у 168р. до н.е., головне навантаження перейшло на провінції. На заміну прийшли tributum soli та tributum capitis.
Tributum soli — найважливіший податок Римської держави, він накладався на землю та її продуктивність. У родючих провінціях (Сицилія та Єгипет) стягувався у формі десятині від врожаю. В інших регіонах податок був фіксованим, або становив певний відсоток від вартості землі. При нарахуванні враховувалися якість ґрунту, тип культури, розташування та середня врожайність.
Tributum capitis — стягувався з особи, зазвичай з дорослих чоловіків. Податок мав за основу — контрольну функцію над підкореними провінціями та мав або фіксовану суму, або податок на все рухоме майно (раби, худоба).
Непрямі податки Непрямі податки, або vectigalia, на відміну від прямих податків, які стягувалися з майна чи особи на основі цензу, непрямі податки збиралися з економічною діяльності — торгівлі, угод та послуг.
Portoria — митні збори, був найважливішим та найприбутковішим непрямим податком та стягувався з товарів, що перевозили через кордони провінцій, порти, мости та великі ринки. Ставка зазвичай була від 2.5% до 5%.
Vicesima hereditatium — 5% податок на спадщину, запроваджений Августом. Він стягувався з успадкованого майна, що переходило до осіб, які не були близькими родичами. Кошти йшли напряму в військову скарбницю для виплат пенсій ветеранам.
Centusima — 1% податок з продажів на аукціонах і деяких торговельних операціях. Хоча податок був відносно малим, але завдяки постійній великій торгівлі в Римі приносив стабільний прибуток. Тацит — «Аннали» I, 78
Збір податків
Республіка У період республіки, збір податків здійснювався дуже часто через через tax farming. Держава на аукціонах, продавала право збирати податки приватним особам — публіканам. Відкупники платили фіксовану суму наперед, а потім намагалися зібрати з населення якомога більше, щоб отримати прибуток. Хоча система була ефективна та приносила прибуток державі, часто супроводжувалась корупцією та зловживанням. Найвідоміший такий випадок — це діяльність Гая Верреса, які детально викрив Цицерон.Цицерон — «Проти Верреса» II, 2, 80Цицерон — «Проти Верреса» II, 2, 12
В інших випадках, прямі податки в Римі та Італії збирали цензори, а у провінціях відповідальність лежала на проконсулах та пропреторах.
Принципат За часів принципату, Август поступово вилучив збір прямих податків з рук відкупників і передав його під прямий контроль імператорської адміністрації. Збір податків доручили прокураторам, які підпорядковувалися на пряму імператору, що значно зменшило зловживання та збільшило ефективність. Приховування майна під час цензу каралося конфіскацією. Система відкупів збереглася лише частково в провінціях.
Домінат В епоху домінату, податкова система стала надзвичайно централізованою та бюрократичною, зокрема із-за реформ Діоклетіана та Костянтина. Головну роль у зборі податків тепер відігрували декуріони, вони були особисто відповідальні за виконання податкового плану своєї громади. Якщо податки збиралися не в повному обсязі, декуріони мали покрити різницю за свій рахунок, що спровокувало зубожіння та втечі міської еліти з міст.
Примітки
Бібліографія
Джерела
Тіт Лівій «Історія від заснування міста» Амміан Марцеллін «Історія» Тацит «Аннали» Цицерон «Проти Верреса»
Література
Хопкинс К., «Taxes and Trade in the Roman Empire (200 B.C.–A.D. 400)», Лондон , 1980.
Хопкинс К., «Rome, Taxes, Rents and Trade», Лондон, 1995-1996. Джонс А.Х.М. «The Roman Economy», Оксфорд, 1974. Дункан-Джонс Р. «Money and Government in the Roman Empire», Кембридж, 1994 Макмаллен Р. "Tax-Pressure in the Roman Empire" Брюссель, 1987