Олекса́ндр Олекса́ндрович Столярчу́к (18 серпня 1920, Козятин — 3 жовтня 2017, Вінниця) — вчений-фармаколог, доктор медичних наук (1971), професор (1972), учасник Другої світової війни, має бойові нагороди.
Очолював фармакологічне товариство Вінниччини (1965), був заступником голови Українського фармакологічного товариства та членом Всесоюзного товариства фармакологів.
Біографія
Народився 18 серпня 1920 року в Козятині.
У 1938 році закінчив фельдшерсько-акушерську школу в Рибінську (РРФСР), працював фельдшером у тому ж місті.
Під час Другої світової війни був учасником бойових дій: пройшов шлях від фельдшера до капітана медичної служби.
З 1951 по 1954 рік навчався в аспірантурі на кафедрі фармакології під науковим керівництвом професора К. С. Шадурського, у 1955 році виконав і захистив кандидатську дисертацію «Действие сердечних гликозидов в зависимости от состояния ЦНС»Пам'яті вченого та вчителя: Олександр Олександрович Столярчук (18. 08. 1920 — 03. 10. 2017) // Фармакологія та лікар. токсикологія. — 2017. — № 6..
У 1951 році з відзнакою закінчив Ярославський медичний інститут (РРФСР), де й працював на кафедрі фармакології до 1957 року.
У 1970 році він захистив докторську дисертацію на тему «Фармакологическое исследование некоторых производных фурана и бензофурана».
А після цього — у Вінницькому медичному університеті: співорганізатор (1962) та декан (з 1963 по 1972) педіатричного факультету, виконувач обов'язків завідувача (з 1964 по 1970), завідувач (з 1970 по 1991), професор (з 1991 по 2003) кафедри фармакології.
Помер 3 жовтня 2017 року у Вінниці.
Наукова робота Вивчав вплив лікарських засобів на серцево-судинну систему. Співавтор препаратів «Бензофурокаїн», «Вінборон», «Фенікаберан», за створення яких автори нагороджені срібною (1991) та двома бронзовими медалями ВДНГ СРСР.
Автор понад 300 наукових праць. Наукова діяльність, серед іншого, була присвячена пошуку біологічно активних речовин серед різних класів хімічних сполук.
Під його керівництвом захищено 5 докторських і 36 кандидатських дисертацій.
Вчений є співавтором першого українського підручника «Фармакология» (Київ: Вища школа, 1981) та першого україномовного підручника «Фармакологія» (Київ: Вища школа, 2001).
Під його керівництвом піддано скринінгу понад 600 сполук — похідних індолу, фурану, бензофурану, бета-аланіну, дибензодіазепіну, адамантану, бета-фенілетиламіну та інших, які кафедра отримувала від хіміків-синтетиків Москви, Донецька, Обнінська.
За оригінальні наукові розробки вчений отримав 37 авторських свідоцтв і патентів, у тому числі 10 патентних грамот Великої Британії, США, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Швейцарії, що свідчить про високе визнання наукового доробку професора.
Основні праці За ЕСУ:
Фармакология: Учеб. — К., 1980; 2001; Фармакология: Курс лекций. — В., 1992; 1998; 2005; 2011; Лекции по фармакологии: Учеб. пособ. — В., 1998; Ультраструктурні характеристики ішемічного та реперфузійного ушкодження за допомогою трамадолу // Український кардіологічний журнал. — 2001. — № 3; Морфофункціональне дослідження метаболічної активності вінборону // Вісн. Вінн. мед. ун-ту. — 2002. — Т. 6, № 1 (усі — співавтор).
Нагороди
Орден Вітчизняної війни ІІ ступеня; Орден Богдана Хмельницького; Медаль «За перемогу над Німеччиною»; 3 медалі «За трудову відзнаку»; Медаль «Ветеран праці»; Заслужений працівник вищої школи УРСР (1984); Нагрудний знак «Винахідник СРСР».
Примітки
Джерела
Пам'яті вченого та вчителя: Олександр Олександрович Столярчук (18. 08. 1920 — 03. 10. 2017) // Фармакологія та лікар. токсикологія. — 2017. — № 6.
Література
95 років від дня народження Столярчука Олександра Олександровича // Кафедрі фармакології ВНМУ — 70 років / укладачі: Г. І. Степанюк, Н. І. Іванова. — Вінниця: Континент-Прим, 2007. — С. 48—52. Олександр Олександрович Столярчук (До 90-річчя від дня народж.) // Фармакологія та лікар. токсикологія. — 2010. — № 5. Основатель и организатор Винницкой школы фармакологов Столярчук Александр Александрович // Винн. школа фармакологов. — В., 2013.