Воднолижний спорт за електротягою на водних лижах (або вейкборді ) – це спосіб катання на водних лижах (або вейкборді), у якому спортсмена тягне не моторний човен, а електрична канатна система.
Воднолижний спорт за електротягою — це вид воднолижного спорту та вейкбордингу, у якому спортсмена тягне спеціальна електрична канатна установка, а не моторний човен.
Система складається з тросів, що рухаються по колу, та спеціальних кріплень для буксирувальних фалів. Спортсмен тримається за руків’я, прикріплене до троса, і рухається по воді. Фали можна швидко від’єднувати та приєднувати без зупинки всієї системи.
На одній канатній установці одночасно можуть кататися декілька людей. Зазвичай швидкість руху троса становить близько 30-32 км/год, що є оптимальним для вейкбордингу, але в окремих дисциплінах швидкість може бути значно вищою.
Трос канатної установки зазвичай розташований на висоті 7,9–9,1 метра над водою. Через це катання відчувається інакше, ніж за катером — як у вейкбордингу, так і на водних лижах.
Вищий кут натягу троса дозволяє спортсменам виконувати вищі стрибки та різкіші повороти. На більшості канатних парків для вейкбордингу встановлюють спеціальні фігури: трампліни, рейли та слайдери. Також спортсмени можуть використовувати техніку «натягу троса», коли фал натягується, а вода використовується як опора для вильоту в повітря. Завдяки особливостям канатної системи такі стрибки часто виходять вищими, ніж за катером.
Одними з головних переваг канатної установки порівняно з катером є екологічність і велика пропускна здатність. Електричний двигун працює тихо, не створює вихлопів і споживає менше енергії. Канатна установка з основним тросом довжиною 800 метрів при швидкості близько 31 км/год може забезпечувати безперервне катання великої кількості спортсменів протягом усього дня.
Історія Сучасну систему воднолижного спорту за електротягою створив німецький інженер Бруно Ріксен. У 1959 році він побудував свою першу канатну установку для водних лиж на озері в Бордесгольмі, Німеччина. Першу комерційну систему Ріксен продав у 1966 році.
Водночас відомо, що щонайменше одна подібна установка працювала в Гельсінкі ще у 1950-х роках і вважається однією з перших у світі. Її винахідником був фінський будівельний майстер і воднолижник Каукко Колма.
В Україні першу воднолижну канатну дорогу створив Юрій Артемович Єршов у Дніпрі. Він особисто займався проєктуванням і будівництвом реверсивної канатної установки для буксирування воднолижників, що стало важливим етапом у розвитку воднолижного спорту в країні. Створення цієї системи сприяло популяризації водних лиж та розвитку спортивної інфраструктури у Дніпрі.
Популярність Воднолижний спорт за електротягою є особливо популярним у Європі та поступово набирає популярності у США. Лише в Німеччині працює понад 70 повнорозмірних канатних установок і ще близько 15 двощоглових систем.
Реверсивні канатні системистають дедалі популярнішими у світі завдяки відносно невисокій вартості та простішому встановленню. Їх активно використовують у країнах Європи, США та Україні
Одним із найвідоміших центрів цього спорту є місто Лангенфельд у Німеччині, де розташовано чотири канатні установки та один із найбільших у світі комплексів для водних лиж і вейкбордингу. У Польщі також працює понад 40 канатних установок, серед яких великі системи в Маргоніні, Щецинку, Оструді, Любліні та Августуві. У США налічується близько 50 канатних парків.
В Україні воднолижний спорт за електротягою почав розвиватися у другій половині XX століття. Одним із перших центрів цього виду спорту став Дніпро, де була створена перша в країні реверсивна канатна установка для буксирування воднолижників. Значний внесок у розвиток цього напряму зробив спортсмен і конструктор Юрій Єршов.
Сьогодні в Україні функціонують як кільцеві, так і реверсивні канатні установки для водних лиж та вейкбордингу. Найбільше таких спортивних комплексів розташовано у великих містах та поблизу популярних зон відпочинку. Канатні парки використовуються як для професійних тренувань, так і для аматорського катання.
Особливу популярність в Україні здобув вейкбординг, який активно розвивається саме завдяки канатним установкам. У багатьох вейк-парках встановлюють спеціальні фігури для виконання трюків, серед яких трампліни, рейли та слайдери. Це дозволяє проводити тренування спортсменів різного рівня підготовки та організовувати змагання.
Українські спортсмени регулярно беруть участь у міжнародних турнірах з воднолижного спорту та вейкбордингу. В окремих дисциплінах українські представники ставали призерами європейських та світових змагань. Завдяки цьому інтерес до канатного спорту продовжує зростати серед молоді та любителів активного відпочинку.
У літній період канатні парки є популярними місцями відпочинку та спортивного дозвілля. Вони поєднують спортивну інфраструктуру, навчальні школи для початківців і зони для проведення фестивалів та змагань. Розвиток воднолижного спорту за електротягою в Україні сприяє популяризації активного способу життя та водних видів спорту.