Кілька випадків взаємодії між буддизмом і римським світом задокументовано класичними та ранньохристиянськими авторами. Крім того, текстові джерела тамільською мовою, свідчать про присутність буддизму серед деяких римських громадян у II столітті нашої ери.

Посольство Пандіону

Римські історичні джерела описують посольство, відправлене «індійським царем Пором» (можливо, Пандіоном, Пандьєю або Пандітою). ) до Цезаря Августа десь між 22 р. до н. е. та 13 р. н. е. Посольство їхало з дипломатичним листом на шкірі грецькою мовою, а одним із його членів був шрамана, який спалив себе живцем в Афінах, щоб продемонструвати свою віру. Ця подія викликала сенсацію і була описана Миколою Дамаським, який зустрів посольство в Антіохії (поблизу сучасної Антак'ї в Туреччині ), а також переказана Страбоном (XV, 1,73 ) та Діоном Кассієм (liv, 9). Для шрамани була зроблена гробниця, яку все ще можна побачити за часів Плутарха, на якій було написано:

Страбон також стверджує, що Микола Дамаський, надаючи деталі напису на своїй гробниці, вказав, що його ім'я було «Зарманохегас», і він «увічнив себе згідно зі звичаями своєї країни». Кассій Діон ( Hist 54.9) та Плутарх цитують ту саму історію Elledge CD. Life After Death in Early Judaism. Mohr Siebeck Tilbringen 2006 pp. 122-125 Чарльз Еліот у своїй праці «Індуїзм і буддизм: історичний нарис» (1921) вважає, що ім'я Зарманохегас «можливо, містить два слова: Шрамана та Ачар'я ». Charles Eliot. Hinduism and Buddhism: An Historical Sketch vol 1. Curzon Press, Richmond 1990. p. 431 fn 4. Переклад напису Г. Л. Джонсом, як згадує Страбон, читається так: «Майстер шрамани, індієць, уродженець Баргоси, увічнивши себе згідно зі звичаями своєї країни, спочиває тут». Elledge CD. Life After Death in Early Judaism. Mohr Siebeck Tilbringen 2006 p. 125 Ці розповіді принаймні вказують на те, що індійські релігійні мужі (шрамани, до яких належали буддисти, на відміну від індуїстських брахманів ) поширювалися в Леванті за часів Ісуса .

Буддизм в еллінську епоху

У часи Ісуса вчення Будди вже поширилося на більшу частину Індії та проникло до Шрі-Ланки, Центральної Азії та Китаю .

Вілл Дюрант, зазначаючи, що імператор Ашока посилав місіонерів не лише до інших частин Індії та Шрі-Ланки, а й до Сирії, Єгипту та Греції, у 1930-х роках припускав, що вони, можливо, допомогли підготувати ґрунт для християнського вчення.

Прозелітизм імперії Маур'їв Ашока зійшов на трон імперії Маур'їв близько 270 року до нашої ери. Після навернення до буддизму він відправив місіонерів на всі чотири сторони світу. Археологічні знахідки свідчать про те, що ці місії були «позитивно сприйняті» на західних землях. [ <span title="This claim needs references to reliable sources. (July 2008)">потрібне посилання</span> ]

Птолемей II Філадельф, один із монархів, яких Ашока згадує в едиктах, зафіксований Плінієм Старшим як той, хто відправив посла на ім'я Діонісій до двору Маур'їв у Паталіпутрі: «Про Індію писали кілька інших грецьких письменників, які проживали при дворах індійських царів, такі, наприклад, як Мегасфен, і Діонісій, якого відправив туди Філадельф саме з цією метою: усі вони розповіли про могутність і величезні ресурси цих народів». Pliny the Elder, "The Natural History", Chap. 21

Записи з Александрії, яка здавна була перехрестям торгівлі та ідей, свідчать про те, що мандрівні ченці з Індійського субконтиненту могли вплинути на філософські течії того часу. [ <span title="This claim needs references to reliable sources. (July 2008)">потрібне посилання</span> ] Римські свідчення століттями пізніше розповідають про подорожі ченців на Близький Схід, і є згадка про посольство, відправлене індійським царем Пандіоном або Пором (можливо, Пандья ) до Цезаря Августа близько 13 року нашої ери (див. розділ про посольство Пандіона вище).

Поширення буддійської культури на захід

Знання Заходу про буддизм

Деякі знання про буддизм існували на Заході досить рано. У II столітті нашої ери Климент Александрійський писав про Будду :

Він також визнав вплив бактрійських буддистів (шраманів) та індійських гімнософістів на грецьку думку:

Історія народження Будди також була відома: фрагмент Архелая Каррського (278 р. н. е.) згадує про непорочне народження Будди, а святий Єронім (IV століття) згадує про народження Будди, який, за його словами, «народився з ребра діви». Цариця Мая народила Будду після того, як отримала пророчий сон, у якому вона передбачила сходження Бодхісаттви (майбутнього Будди) з небес Тушіта в її утробу. Ця історія має деякі паралелі з історією зачаття Ісуса у зв'язку з відвідуванням Святим Духом Діви Марії .

У Беренісі, Єгипет, у березні 2022 року американо-польська археологічна місія, яка проводила розкопки головного храму раннього римського періоду, присвяченого богині Ісіді, виявила на передньому дворі храму мармурову статую Будди, Будди Береніки, що свідчить про присутність буддійських купців з Індії в Єгипті в той час.

Найновіший вплив на християнську та грецьку літературу мала християнізована версія легенди про життя Будди, що зустрічається в буддійських текстах III століття н. е. та епосі «Варлаам та Іоасафа» . Остання традиційно приписується святому Івану Дамаскину (близько 750 р. н. е.), але, схоже, він запозичив її з арабського «Кітаб Білавхар ва Юдасаф», який, у свою чергу, також був запозичений з Індії через маніхеїв.

Буддизм і гностицизм Християнські письменники початку III – IV століть, такі як Іполит та Єпіфаній, пишуть про Скіфіана, який відвідав Індію близько 50 року нашої ери, звідки він привіз «доктрину двох начал». За словами Кирила Єрусалимського, учень Скіфіана Теребінт представив себе як «Будду» («Він називав себе Буддою» ). Теребінт вирушив до Палестини та Юдеї («ставши відомим і засудженим»), і зрештою оселився у Вавилоні, де передав своє вчення Мані, тим самим створивши основу маніхейства :

Буддизм і пірронізм Через високий ступінь подібності між Мадг'ямакою та пірронізмом, особливо збереженими творами Секста Емпірика, Томас Мак-Евіллі та Метью Ніл Archived at Ghostarchive and the Wayback Machine: підозрюють, що на Нагарджуну вплинули грецькі пірроністські тексти, імпортовані до Індії в епоху римської торгівлі з Індією.

Згідно з легендою, Нагарджуна казав, що на нього вплинули книги, недоступні іншим людям. До нього звернулися Нагі (напівбожественні змії) у людській подобі. Вони запросили його до свого королівства, щоб він побачив деякі тексти, які, на їхню думку, могли б його зацікавити. Нагарджуна вивчив ці тексти та привіз їх назад до Індії. За словами Метью Ніла, «Нагарджуна був вправним дипломатом, який приховував нові доктрини в прийнятному буддійському дискурсі... щоб приховати походження своїх доктрин з іноземних мудрих традицій».

Див. також

Покажчик статей, пов'язаних з буддизмом Відносини Стародавньої Греції та Стародавньої Індії Буддизм і християнство Економічна історія Індії Історичний ВВП Індії (1–1947 рр. н. е.) Греко-буддизм Відносини Інду та Месопотамії Морська історія Індії Торгівля Мелуххи з Шумером Римська торгівля з Індією Світський буддизм Китайсько-римські відносини

Посилання

Додаткова інформація