Josemans проти Burgemeester van Maastricht (справа C-137/09) — справа права Європейського Союзу від 2010 року, що стосується канабісу та вільного переміщення послуг у Європейському Союзі. Друга палата Суду Європейського Союзу оголосила своє рішення 16 грудня 2010 року.

Суд постановив, що держави-члени мають право обмежувати доступ іноземців до закладів, де толерується вживання легких наркотиків, з метою захисту громадського порядку.

Факти Законодавство Нідерландів формально забороняє продаж марихуани, однак на практиці держава застосовує політику терпимості (так званий ). Відповідно до неї, продаж невеликих доз легких наркотиків у спеціалізованих кав'ярнях (кофешопах) не переслідується законом.

Місто Маастрихт, розташоване поблизу кордонів з Бельгією та Німеччиною, зіткнулося з масовим напливом так званих «наркотуристів», що спричиняло проблеми з громадським порядком. У відповідь муніципалітет ухвалив правила, які дозволяли відвідувати кофешопи виключно жителям Нідерландів (резидентам).

Марк Мішель Йоземанс, власник маастрихтського кофешопу «Easy Going», оскаржив це рішення. Він стверджував, що оскільки кофешопи також продають легальні товари (безалкогольні напої та їжу), заборона на вхід для іноземців є дискримінаційною та порушує свободу надання послуг (стаття 56 ДФЄС) і принцип недискримінації.

Судове рішення Друга палата Суду Справедливості визнала муніципальні обмеження правомірними та такими, що не суперечать праву ЄС.

Ключові висновки Суду:

Щодо наркотиків: Канабіс не є звичайним товаром чи послугою, оскільки його продаж заборонений міжнародним правом у всіх державах-членах (за винятком медичних цілей). Тому на сам продаж наркотиків правила єдиного ринку ЄС не поширюються. Щодо легальних послуг: Водночас Суд визнав, що продаж їжі та напоїв у кофешопах підпадає під дію свободи надання послуг. Оскільки іноземцям заборонено входити до закладу, це дійсно є обмеженням свободи надання легальних послуг. Обґрунтування обмеження: Суд постановив, що таке обмеження є повністю виправданим. Захист громадського порядку та боротьба з наркотуризмом є легітимними цілями.

Значення Справа Josemans стала важливим прецедентом, який підтвердив широку дискрецію держав-членів у питаннях громадського порядку та моралі. Суд дав зрозуміти, що свободи внутрішнього ринку не можуть бути використані як інструмент для обходу національного кримінального права або створення центрів нелегального туризму.

Проте в академічних колах логіка Суду зазнала критики за непослідовність порівняно з іншими справами (наприклад, щодо проституції, яка в ЄС визнається економічною діяльністю). Дослідник європейського права Флоріс Де Вітте зазначає, що рішення створює парадоксальну ситуацію, за якої право людини на споживання певних послуг за кордоном залежить від моральних або правових обмежень її рідної держави: Див. також

Право Європейського Союзу

Примітки

Література

Craig P., de Búrca G. EU Law: Text, Cases, and Materials. — 6th ed. — Oxford University Press, 2015. — P. 820-822. (Аналіз винятків з міркувань громадського порядку). Koutrakos P., Snell J., Skoutaris N. Exceptions from the Free Movement of Goods and Services. — Edward Elgar Publishing, 2012.

Посилання

Текст рішення (Справа C-137/09) на сайті Суду Європейського Союзу