Omega Spielhallen und Automatenaufstellungs-GmbH проти Oberbürgermeisterin der Bundesstadt Bonn (2004 року) C-36/02 — рішення Суду Справедливості у сфері права ЄС, яке стосується балансу між фундаментальними економічними свободами (зокрема свободою надання послуг) та захистом фундаментальних прав людини (людської гідності) на національному рівні.

Це рішення стало знаковим, оскільки Суд визнав, що держави-члени можуть обмежувати економічні свободи ЄС з міркувань захисту громадського порядку, спираючись на власні національні конституційні цінності, навіть якщо інші держави-члени не поділяють таких суворих поглядів.

Факти Компанія «Omega Spielhallen- und Automatenaufstellungs-GmbH» (Omega) мала намір відкрити у місті Бонн заклад для гри у лазертаг («лазердром»). Обладнання для гри (лазерні пістолети та сенсорні жилети), а також франшизу на використання технології, компанія купувала у британської фірми «Pulsar Advanced Games Systems Ltd».

Після початку роботи закладу громадськість висловила обурення через те, що суть гри зводилася до імітації вбивства людей («гра у вбивство»). Поліцейське управління Бонна, посилаючись на закон про охорону громадського порядку землі Північний Рейн-Вестфалія, видало наказ про заборону діяльності лазердрому в тій частині, де гра передбачала стрілянину по живих мішенях.

Німецький Федеральний адміністративний суд (Bundesverwaltungsgericht) підтримав заборону. Суд постановив, що імітація вбивства порушує статтю 1(1) Основного закону ФРН (Конституції Німеччини), яка гарантує недоторканність людської гідності, оскільки така гра «пробуджує або посилює у гравця ставлення, яке заперечує фундаментальне право кожної особи на визнання та повагу».

Компанія Omega оскаржила це рішення, стверджуючи, що заборона є незаконним обмеженням свободи надання послуг (британська франшиза) та вільного руху товарів (британське обладнання), гарантованих правом ЄС. Справу було передано до Суду Європейського Союзу.

Судове рішення Перша палата Суду Справедливості відхилила аргументи компанії Omega і визнала дії німецької влади законними. Суд сформулював кілька ключових правових позицій:

1. Співвідношення вільного руху послуг та товарів Суд постановив, що хоча обмеження зачіпає як імпорт обладнання (товари), так і використання франшизи (послуги), аспект надання послуг є домінуючим. Перешкоди для імпорту товарів були лише неминучим наслідком заборони надання конкретної послуги. Тому справа розглядалася виключно через призму свободи надання послуг (стаття 49 Договору про заснування ЄС, нині стаття 56 ДФЄС).

2. Людська гідність як загальний принцип права ЄС Суд підтвердив, що правопорядок Європейського Союзу також прагне забезпечити повагу до людської гідності як до загального принципу права. Захист фундаментальних прав є легітимним інтересом, який може виправдовувати обмеження економічних свобод ЄС.

3. Відсутність вимоги європейського консенсусу Найважливішим аспектом рішення стала відповідь Суду на аргумент про те, що у Сполученому Королівстві така гра є цілком легальною. Суд постановив, що для застосування винятку з міркувань «громадського порядку» не обов'язково, щоб концепція захисту певного права була однаковою у всіх державах-членах:

Значення справи Рішення у справі Omega є фундаментальним для розуміння того, як Європейський Союз ставиться до розбіжностей у моральних та конституційних цінностях своїх держав-членів.

Ця справа (разом із прецедентом Schmidberger v Republik Österreich) закріпила концепцію так званої «межі розсуду» (margin of appreciation) у праві ЄС. Вона довела, що Європейський Союз не вимагає абсолютної гомогенізації національних суспільств в ім'я єдиного ринку. Якщо держава (як Німеччина, зважаючи на її історичний досвід) надає особливого, підвищеного статусу концепції людської гідності, право ЄС поважатиме цю національну конституційну ідентичність, дозволяючи пропорційні обмеження комерційної діяльності.

Див. також

Право Європейського Союзу Громадський порядок

Примітки

Література

Craig P., de Búrca G. EU Law: Text, Cases, and Materials. — 6th ed. — Oxford University Press, 2015. (Детальний розбір балансу між економічними свободами та правами людини). Ackermann T. Case C-36/02, Omega Spielhallen- und Automatenaufstellungs-GmbH v. Oberbürgermeisterin der Bundesstadt Bonn // Common Market Law Review. — 2005. — Vol. 42, Issue 4. — P. 1107–1120.

Посилання

Текст рішення (Справа C-36/02) на сайті Суду Європейського Союзу