Ієронім Буженський із Буженіна гербу Порай ( бл. 1513 — 26 листопада 1580) — державний діяч Королівства Польського та Речі Посполитої, секретар королівський (бл. 1552), краківський жупник (1552—1577) і бурґграф (1559—1566), підскарбій великий коронний (1569—1578), каштелян сєрадзький (1579—1580); староста кшечовський (1558—1580), бжезьницький і добчицький (1569—1580).
Життєпис Ієронім народився близько 1513 року, ймовірно, в родинному Буженіні, в сім'ї Яна Буженського (пом. 1538) і Катажини з Дзятковських (пом. 1526). Мав сестру Анну та брата (пом. 1579).
Перед 1542 роком був скарбником єпископа познанського . За сприяння останнього став каноніком місцевої катедри (1542—1550)Konrad Lutyński, Poznańscy prałaci i kanonicy w XVI wieku, [w:] Saeculum Christianum: pismo historyczno-społeczne 1, 1994, Nr. 2, s. 143.. Проте невдовзі Буженський перейшов до кальвінізму, став членом малопольського збору, протягом певного часу після 1560 року він також співчував «польським братам»-социніанам. Він робив свій внесок у потреби громади, брав участь у важливих синодах та спонсорував спробу об'єднати малополян із Чеськими братами. Буженський підтримував стосунки з видатними швейцарськими теологами Генріхом Буллінгером та . Він збудував кальвіністський збір (молитовний будинок) у Величці 1559 року, 1574 року перетворив на збір католицький костел у Жабному.
Протягом 1546—1547 років Буженський був придворним короля Сигізмунда I Старого, кінним придворним королеви Барбари РадзивіллAgnieszka Marchwińska, Królewskie dowry żon Zygmunta Augusta, Toruń 2008, s. 182.. 1550 року став скарбником королеви, невідомо чи вищезгаданої, чи Бони Сфорци.
Близько 1552 року він обіймав посаду королівського секретаря Сигізмунда II Августа, а 23 квітня цього ж року король призначив його краківським жупником. Буженський обіймав цю посаду протягом 25 років до 2 березня 1577 року. Час його управління краківськими соляними жупами був одним із періодів найбільшого їх процвітання. Буженський розширив гірничі райони, включивши до них «ґуру Буженін». За його керівництва відбулася розбудова підземних коридорів та впровадженням нових технологій підйому солі за допомогою кінних приводів (кіратів). Це значно підвищило обсяги видобуткуDzieje Żup Krakowskich / Antoni Jodłowski (red.), Wieliczka, Muzeum Żup Krakowskich, 1988, s. 95–97.. Він упорядкував систему виплати заробітної плати гірникам (копачам), впровадив щотижневу систему виплат (tygodniówki), що дозволило зменшити кількість страйків. Був оптимізований збут солі як на внутрішньому ринку, так і на експорт (до Угорщини та Сілезії)Lustracja żup krakowskich 1565–1568 / Wydał Antoni Podraza, Warszawa-Kraków, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1965, s. 42–46, 112–115.. Буженський ліквідував корупційні схеми місцевої шляхти, яка намагалася незаконно отримувати соляну рентуAnna Sucheni-Grabowska, Monarchia Jagiellonów (1499–1572). Przeobrażenia ustrojowe i finansowe, Warszawa, Wydawnictwo Neriton, 2012, s. 238–241.. У Бохні у 1570-х роках міщани, натхненні Ієронімом Буженським, заснували протестантську муніципальну школу, що надавала середню освіту й розміщувалася в колишній будівлі католицької парафіяльної школи, що належала містуTeofil Wojciechowski, Reformacja w Bochni, [w:] Krakowski Rocznik Archiwalny, Nr. XVI, 2010, s. 49..
Зі своїх значних доходів він охоче підтримував літераторів. Зокрема, при дворі Ієроніма Буженського проживав і виховувався його племінник, син сестри Анни Ієронім Балінський, автор трактату «Wychowanie dobre dziecięciu szlacheckiemu»Dorota Żołądź-Strzelczyk, «Wychowanie dobre dziecięciu szlacheckiemu» — Hieronim Baliński o edukacji, [w:] Biuletyn Historii Wychowania, Nr. 39, 2018, s. 8-9.. Поляки та іноземці, католики та протестанти, вихваляли його як свого покровителя у віршах і прозі та присвячували йому свої твори, зокрема , , , Григорій Самборчик (Vigilantius), Александер Сануто, , та . За часів його жупництва настав «святий вік» для всіх, кому королі залишили платню та винагороду в соляних копальнях. Зокрема, Буженський замовив сілезькому поету поему , написану латиною та опубліковану 1553 року в Кракові. В ній описані спуск до соляної шахти, її вигляд та праця шахтарівRoman Bugaj, «Renesansowy poemat o soli kamiennej: Adam Schröter „Salinarium Vieliciensium descripto“», [w:] Kwartalnik Historii Nauki i Techniki, tom 44, nr 2, 1999, s. 65..
Протягом 1558—1580 років був старостою кшечовськимUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 215.. 3 березня 1559 року став краківським бурґграфом, був ним до 2 січня 1566 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV: Małopolska (Województwa krakowskie, sandomierskie i lubelskie), Zeszyt 2: Urzędnicy województwa krakowskiego XVI—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Stanisław Cynarski i Alisja Falniowska-Gradowska, Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 177.. Перед 1569 роком отримав негродові староства бжезьницьке та добчицьке, а 7 листопада того ж року був номінований на посаду підскарбія великого коронного. Відмовився від уряду 29 грудня 1578 рокуUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 124..
На посаді підскарбія Буженський брав участь в інтеграції податкових та монетних систем Корони і Великого князівства Литовського після утворення Речі ПосполитоїAnna Sucheni-Grabowska, Monarchia Jagiellonów (1499–1572). Przeobrażenia ustrojowe i finansowe, Warszawa, Wydawnictwo Neriton, 2012, s. 284–289.. Забезпечував збір коштів та виплату жолду найманому війську під час безкоролів'я та на початку правління Стефана Баторія, зокрема під час Гданського повстання (1577)Świętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572-1576 / wyd. E. Kuntze, Kraków, 1917, s. 142–148.. Буженський наглядав за роботою королівських менниць (монетних дворів), контролював якість карбування срібної монети, стримуючи інфляційні процеси та протидіючи фальшуваннюMarian Gumowski, Dzieje mennicy krakowskiej, Poznań, 1927, s. 82–85.. Він також керував процесом перевірки (люстрації) та збору «кварти» (25% доходу з королівських маєтків) для утримання регулярного кварцяного військаLustracja województw krakowskiego i sandomierskiego: 1569-1570 / wyd. H. Madurowicz-Urbańska, Wrocław, PAN, 1963, s. XI–XV.. Підскарбій відповідав, зокрема, за організацію повсякденного життя та забезпечення королівського двору. Він, як жупник краківський, керував торгівлею сіллю з королівських копалень у Величці та Бохні, що було одним із головних джерел доходу короля. Буженський також контролював гроші, що надходили до королівської казниKatarzyna Kosior, Henry Valois's court and elective kingship in the Polish–Lithuanian Commonwealth, 1573—1574, [in] The Historical Journal, Published by Cambridge University Press, 64, 4 (2021), p. 866—877, 879..
Після смерті короля Сигізмунда II Августа Ієронім Буженський брав участь у з'їзді в Книшині 31 серпня 1572 року, підписав його постановиKarol Sienkiewicz, Skarbiec historii polskiej, t. II, Paryż 1840, s. 40.. Підписав Варшавську конфедерацію 1573 рокуJózef Jan Siemieński, Drugi akt Konfederacji Warszawskiej 1573 r. : przyczynek archiwalny do historji ustroju Polski, w: Rozprawy Polskiej Akademii Umiejętności t. Kraków 1930, seria II, t. 42, s. 10 .. Того ж року підтвердив вибір польським королем Генріха ВалуаŚwiętosława Orzelskiego bezkrólewia ksiąg ośmioro 1572—1576, Kraków 1917, s. 150. Буженський був протестантом і скептично ставився до кандидатури Генріха після різанини в день Святого Варфоломія, але зрештою підтримав його як зло, менше за Ернеста Габсбурга. Підскарбій відомий своїм попередженням , французькому дипломату, який очолював виборчу кампанію Генріха, що останній «знайде в цьому королівстві більше причин боятися нації, ніж нація боятися її суворості, якщо він захоче поставити під загрозу їхній спосіб життя та громадянські свободи»Katarzyna Kosior, Henry Valois's court and elective kingship in the Polish–Lithuanian Commonwealth, 1573—1574, [in] The Historical Journal, Published by Cambridge University Press, 64, 4 (2021), p. 877.. 3 липня цього року підскарбій коронний видав універсал до станів Речі Посполитої із закликом сплатити контрибуції на честь коронації нового короля.
Після складення Буженським повноважень підскарбія 29 грудня 1578 року, король Стефан Баторій винагородив його за службу річною пенсією з жуп в розмірі 1500 злотих і, на знак подяки, надав йому 6 березня 1579 року посаду сєрадзького каштелянаUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. II: Ziemie Łęczycka, Sieradzka i Weluńska, Zeszyt 2. Urzędnicy województw łęczyckiego i sieradzkiego XVI—XVIII wieku: spisy / oprac. Edward Opaliński i Hanka Żerek-Kleszcz, pod red. Antoniego Gąsiorowskiego, Kórnik, Biblioteka Kórnicka, 1993, s. 142..
Ієронім Буженський був власником цінної колекції книг, однорідно оправлених суперекслібрисом із гербом Порай. Серед 14 збережених книг з його колекції є твори Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Яна Ласького (молодшого). Одна з них містить повносторінковий дереворитно-типографський екслібрис, що містить вірш до герба Порай. Книги були передані єзуїтській бібліотеці одним із нащадків коронного підскарбіяMarianna Czapnik, Stare druki pochodzące z klasztorów skasowanych w Wielkopolsce w zbiorach Biblioteki Uniwersyteckiej w Warszawie, [w:] Biblioteka: materiały i informacje Biblioteki Uniwersyteckiej w Poznaniu, Nr 24 (33), 2020, s. 20..
Помер Ієронім Буженський 26 листопада 1580 року в Кшечові.
Сім'я Ієронім Буженський був одружений із Реґіною Шварценберґ-Черною з Вітова чи Вітовиців гербу Кораб, донькою старости бжесць-куявського та добчицького Станіслава Шварценберґа-Черного. Подружжя мало 2 синів: Павла (1556—1575) — старосту добчицького; Пйотра (1559—1583) — старосту бжезьницького та добчицького.
Примітки
Джерела Stanisław Bodniak, Bużeński Hieronim (ok. 1513—1580) [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 3: Brożek Jan — Chwalczewski Franciszek, Kraków, Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1937, s. 156—157.
Посилання