Васи́ль Васи́льович Зенькі́вський (Зеньковський; , Проскурів — 5 серпня 1962, Париж) — український та російський філософ, психолог, публіцист та церковний і державний діяч. Противник незалежності України, прихильник входження України до складу Росії.

Життєпис Василь Васильович Зеньківський народився 4(16) липня 1881 року в місті Проскурові в родині священника. Вищу освіту здобув на історико-філологічному факультеті Київського університету, де був одним з безпосередніх учнів Георгія Челпанова. Доцент, а після стажування за кордоном, закінчення якого збіглося з початком Першої світової війни, та захисту докторської дисертації з 1915 року — професор кафедри філософії університету. Читав курс психології та логіки. Активно цікавився релігією. З 1908-го року Василь Зеньківський став головою Київського товариства з вивчення релігії та філософії, активно приєднався до церковного руху в Україні.

У 1918 році Василь Зеньківський увійшов до складу уряду Скоропадського, обійнявши в ньому посаду міністра віросповідань. Перебуваючи на цій посаді, Зеньківський порушував питання українізації богослужіння, зокрема перекладу Біблії та богослужбових книг на українську мову.

У 1919 році виїхав за кордон, спочатку до Югославії, де викладав філософію в Белградському університеті, а з 1926 року працював у Парижі на посаді професора філософії Богословського православного інституту. 1942 року прийняв сан священика. Помер 5 серпня 1962 року.

Педагогічна та наукова діяльність З 1910 року починає читати курс загальної психології в Київському університеті. Особливістю розробленого ним лекційного курсу став тісний зв'язок психології з «історією педагогічних учень» та загальна релігійна спрямованість. В. В. Зеньківський намагався виховати в студентів інтерес до психології, привернути їхню увагу до нових досліджень у цій галузі, заохотити до наукової роботи. З цією метою він почав відновлювати роботу психологічної лабораторії, яка, після від'їзду з Києва Г. І. Челпанова, перестала працювати.

У лекціях та науковій роботі В. В. Зеньківський намагався поєднати релігійні погляди на сутність і природу психіки з дослідними даними, особливо високу оцінку надавав емоційним елементам психіки. Його магістерська дисертація «Проблема психической причинности» (1914) стала своєрідною спробою показати особливості психічних явищ та їхніх закономірностей порівняно з явищами матеріального світу. Серед основних його наукових праць: «Про соціальне виховання» (1920), «Психологія дитинства» (1924), «Проблема виховання у світлі християнської антропології» (1934).

Філософська діяльність Основна праця Василя Зіньківського — «Історія російської філософії», основою якого стали його лекції у Свято-Сергіївському богословському інституті в Парижі; ця робота присвячена російській думці XVIII—XX століть. Двотомна «Історія російської філософії» вийшла в Парижі російською мовою в 1948—1950 роках і в 1956-му була видана в СРСР обмеженим тиражем з грифом «розсилається за спеціальним списком»Маслов К. С. «Рассылается по специальному списку»: об изданиях «Истории русской философии» Н. О. Лосского и В. В. Зеньковского в СССР в 50-е гг. ХХ в. // Вестник Русской христианской гуманитарной академии. 2015. № 4..

Вважав, що російська філософія є унікальним національним досвідом створення християнської філософії. Звертав увагу до безперервність російської філософської традиції. Значну увагу приділяв темі впливу західної думки на російську філософію. Вважав, що,

долучаючись до філософської культури Заходу, російські люди хіба що скорочували собі шлях свого сходження на висоти філософської думки і швидко входили у складну філософську проблематику свого часу. У цьому відношенні гідне подиву те, з якою швидкістю виявлялися на висоті сучасності, наприклад, російські вчені (Ломоносов у середині XVIII ст., Лобачевський у першій третині XIX ст. та багато інших).

Водночас, на думку Зеньківського,

у філософії власна творчість була все ж таки дуже утиснута в Росії саме тим, що знаходили російські люди на Заході. Цілі покоління потрапляли в полон Заходу, у пристрасне й гаряче наслідування його створінь і шукань; Росія взагалі відповідала живим відлуння те що, що відбувалося у країнах. Могутність її власного генія вперше виявилася у сфері літератури: після кількох десятиліть наслідування Заходу, через епоху Державіна, а потім Жуковського, приходить Пушкін, у якому російська творчість стала на власний шлях — не цураючись Заходу, навіть відгукуючись на його життя, але вже пов'язавши себе у свободі та натхненні із самими глибинами російського духу, з російською «стихією». За літературою пішли інші форми мистецтва (театр, живопис, пізніше музика), але незабаром й філософія в Росії вже знайшла свої шляхи — теж не цураючись Заходу, навіть навчаючись у нього постійно й старанно, але все ж таки живучи своїми натхненнями, своїми проблемами. XIX століття окрилило філософське обдарування у російських людей. Росія вийшла на шлях самостійної філософської думки.

Філософське вчення Зеньківського включало метафізику, гносеологію та антропологію, причому він завжди прагнув дотримуватися християнської (церковної) традиції розуміння світу й людини. Вважав, що християнська філософія повинна мати особливу тему, яка відрізняє її від догматики:

Догматика є філософія віри, а християнська філософія є філософія, яка втікає з віри. Пізнання світу й людини, систематичне зведення основних принципів буття не дано в нашій вірі, вони повинні бути будовані у вільній творчій нашій праці, але у світлі Христовому.

Борис Тихомиров писав, що скромні за обсягом, але вагомі за своєю значимістю роботи про Достоєвського з літературної спадщини Зеньковского увійшли до «золотого фонду» російської «достоєвістики» XX століття .

Оцінки творчості На думку укладачів-упорядників видання його спогадів «П'ять місяців при владі», Василь Зеньківський є класиком історії російської філософії та одним із стовпів культури російського зарубіжжя XX стПять месяцев у власти [Воспоминания] / Под ред. М. А. Колерова. — М.: Издательский дом REGNUM, 2011. 648 с. Серия «Исследования по истории русской мысли». Том 15. C 4.

Погляди Василь Зеньківський був противником незалежності України та вважав, що Україна має бути в складі Росії, навіть попри бажання самих українців. Восени 1931 року він писав:

Вшанування пам'яті У мікрорайоні Книжківці міста Хмельницького на честь Василя Зеньківського (у форматі «вулиця Василя Зеньковського») у 2007 році перейменовано вулицю, яка до того носила назву Косіора, одного з організаторів Голодомору в Україні 1932—1933 років.

Твори Современное состояние психофизической проблемы. — К., 1905; Проблема психической причинности. — К., 1914; Психология детства. — Берлин, 1923, 279 с; (Перевидання: сербською і польською мовою — 1955; російською: — М.: Школа-Пресс, 1995. 334 с.) Вопросы пола. — Париж, 1926. 71 с. Дар свободы. — Париж, [б/д]. 23 с. О чуде. — Париж, 1929. На пороге зрелости. — Париж, 1929 (2-е видання — 1953). История русской философии: В 2 томах. Париж — Т. 1. 1945. 469 с.; Т. 2. 1950. 477 с. Проблема воспитания в свете христианской антропологии. — Париж, 1934 Das Bild des Menschen in der Ostlichen Kirche. — Stuttgart, 1953 Grundlagen der Orthodoxen Anthropologie. — Stuttgart, 1953 Русские мыслители и Европа. — Париж, 1955; Наша эпоха. — Париж, 1955. 47 с О мнимом материализме русской науки и философии. — Мюнхен, 1956. 72 с. Апологетика. — Париж, 1957. 260 с. (2-е видання — М.: Братство Всемилостивого Спаса, [б/г]). Русская педагогика XX века. — Париж, I960. Н. В. Гоголь. — Париж, 1961 (перевидання: — М.: Слово, 1997. 224 с.) Основы христианской философии. — Париж, 1961—1964. — Т. 1—2. Педагогика. — Париж; Москва, 1996. 153 с. Христианское учение о познании. — М.: Грааль, 2001. 140 с. Пять месяцев у власти. — М.: Крутицкое подворье, 1995. 237 с. (2-е видання — Пять месяцев у власти [Воспоминания] / Под ред. М. А. Колерова. — М.: Издательский дом REGNUM, 2011. 648 с. Серия «Исследования по истории русской мысли». Том 15). ISBN 987-5-91887-013-6 (написана восени 1931)

Джерела та література Т. С. Осташко. Зеньківський Василь Васильович // Зеньківський, Василь Васильович // Русские писатели эмиграции: Биографические сведения и библиография их книг по богословию, религиозной философии, церковной истории и православной культуре: 1921—1972 / Составитель Н. М. Зернов.- Boston: G. K. Hall & Co., 1973. За рубежом: Белград — Париж — Оксфорд: (Хроника семьи Зерновых) (1921—1972) / Под ред. Н. М. и М. В. Зерновых. — Париж: YMCA-Press, 1973. — С. 98. Зеньковский В. В. [Рец. на кн.]: Wilfred Monod. Du protestantisme. — (Серія «Les religions». Felix Alcan, 1928) // Путь [Париж]. — 1928. — № 15. — Февр. — С.135–137.

Примітки

Посилання Мікрорайон Книжківці: історія та сьогодення: Інформаційна довідка / підготувала В. В. Бугаєва. — Хмельницький, 2011. Тут можна взнати більше про його філософські погляди Життя о. Василя Зеньковського на сайті «Релігійні діячі російського закордону»