Барон Карл Вольфскель фон Райхенберг (), з 7 березня 1901 року граф Вольффскель фон Райхенберг (; 18 квітня 1847, Вертгайм — 13 березня 1919, Мюнхен) — німецький офіцер, генерал-лейтенант Баварської армії. Засновник графської лінії роду Вольффскель.
Біографія Карл походив з юттінгенської лінії стародавнього франконського дворянського роду Вольфскелів і був сином барона Фрідріха Вольфскеля фон Райхенберга та його дружини Кароліни, уродженої фон Штедель.
20 травня 1866 року вступив в 1-й шевальєжерський полк «Імператор Олександр Російський» в Нюрнберзі, з яким брав участь у Французько-прусської війні. З 1 січня 1874 року — ад'ютант Баварської академії верхової їзди в Мюнхені. З 23 березня 1874 року — ад'ютант генеральної інспекції Баварської армії, одночасно з 27 квітня 1883 року — особистий ад'ютант принца Луїтпольда Баварського. З 14 червня 1886 року — флігель-ад'ютант принца-регента Луїтпольда. Таким чином, Вольфскель став близьким другом і довіреною особою Луїтпольда.
8 березня 1893 року переведений в почесний офіцерський корпус армії і призначений королівським оберстшталльмайстером (великим майстром стаєнь) та оберстєгермайстером (великим майстром полювання), а також куратором і розпорядником маєтку недієздатного короля Отто. Його обов'язки включали догляд за кінними заводами Віттельсбахів, полювання, культурні справи та управління королівською скарбницею. Після смерті принца-регента Луїтпольда 12 грудня 1912 року відмовився від посад оберстшталльмайстера та оберстєгермайстера, проте залишився куратором і розпорядником маєтку короля Отто. Після смерті короля 11 жовтня 1916 року залишив свої посади і вийшов у відставку.
Сім'я 26 жовтня 1872 року одружився з баронесою Еммою фон Тюнген (1847–1929). В пари народились 4 дітей:
Ебергард (1875–1954) Луїтпольд (1879–1964) Гертруда (1881–1968) — вийшла заміж за барона Паппуса фон Трацберга. Герта (1877–1948) — вийшла заміж за барона Альфреда Міхеля фон Тюсслінга (1870–1957), мати барона Карла Міхеля фон Тюсслінга.
Звання
Офіцер-аспірант (20 травня 1866) Унтерлейтенант (18 серпня 1866) Перший лейтенант (31 березня 1876) Ротмістр (12 вересня 1883) Майор без патенту (31 жовтня 1888; отримав патент 15 лютого 1889) Оберстлейтенант (21 березня 1894) Оберст (1 вересня 1896) Генерал-майор (21 липня 1900) Почесний генерал-лейтенант запасу (11 червня 1903)
Нагороди
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 (20 травня 1871) Орден Франца Йосифа (Австро-Угорщина) лицарський хрест (19 липня 1875) командорський хрест (9 червня 1889) Орден Червоного орла 4-го класу (27 квітня 1877) 3-го класу (14 грудня 1886) великий хрест (15 червня 1902) Орден Святого Михайла (Баварія) лицарський хрест 1-го класу (31 жовтня 1886) 2-го класу (7 березня 1891) великий хрест (30 жовтня 1893) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (14 грудня 1886) великий хрест (30 вересня 1897) золота зірка до великого хреста (30 квітня 1903) Орден «За військові заслуги» (Баварія), лицарський хрест 1-го класу (8 березня 1887) Орден Залізної корони (Австро-Угорщина) 3-го класу (3 червня 1887) 1-го класу Орден «За заслуги» Баварської корони лицарський хрест (7 березня 1888) великий хрест (11 березня 1897) Орден Данеброг, командорський хрест (Данія; 10 серпня 1891) Орден Корони (Пруссія) 2-го класу (16 березня 1892) 1-го класу (30 вересня 1897) Орден Фрідріха (Вюртемберг) командорський хрест 2-го класу (16 березня 1892) великий хрест (30 вересня 1897) Столітня медаль (22 березня 1897) Орден Генріха Лева, великий хрест (30 вересня 1897) Орден дому Саксен-Ернестіне, великий хрест (11 травня 1900) Орден Вюртемберзької корони, великий хрест (15 червня 1902) Орден Вірності (Баден) (15 листопада 1905) Орден Бертольда I, великий хрест (15 лиистопада 1905) Орден Карлоса III, великий хрест (Іспанія; 28 грудня 1905) Орден Вендської корони, великий хрест (10 січня 1911) Орден Святого Губерта Орден Леопольда I, великий хрест (Бельгія) Орден Філіппа Великодушного, великий хрест Орден Церінгенського лева, великий хрест Орден Дубового вінця, великий хрест (Люксембург) Орден Зірки Румунії, великий хрест
Примітки
Література
Genealogisches Handbuch des in Bayern immatrikulierten Adels. Band XXIX (2012) Ulrich Rüthel: Die Geschichte der Grafen Wolffskeel von Reichenberg zu Uettingen. Verlag Englert, Uettingen 2002. Bayerisches Statistisches Landesamt (Hrsg.): Hof- und Staats-Handbuch des Königreichs Bayern für das Jahr 1914. München 1914. S. 9, 18, 32.
Посилання
Вольффскель фон Райхенберг на сайті The Prussian Machine.