Гай Крастіній (; бл. 85 до н. е. — 9 серпня 48 до н. е.) — давньоримський військовик епохи пізньої Римської республіки, приміпіл X Охоронного легіону Цезаря (Legio X Equestris). Брав участь у Галльській війні та Громадянській війні 49—45 років до н. е.
Увійшов до історіографії завдяки героїчному прориву та загибелі у вирішальній битві при Фарсалі, що забезпечило перемогу Гая Юлія Цезаря над Гнеєм Помпеєм Великим. Подвиг Крастінія став класичним символом військової доблесті (virtus) та особистої відданості легіонерів своєму полководцю.
Військово-соціальний статус
Статус приміпіла та евоката Військові реформи Гая Марія перетворили корпус центуріонів на професійне ядро арміїKeppie L. The Making of the Roman Army: From Republic to Empire. — London: Routledge, 1998. — P. 63-65.. Найвищим рангом серед них був приміпіл (primus pilus) — перший центуріон першої когорти, який відповідав за охорону орла легіону (aquila) та входив до військової ради полководцяGoldsworthy A. The Roman Army at War: 100 BC — AD 200. — Oxford: Clarendon Press, 1996. — P. 14-16..
На момент битви при Фарсалі Крастіній був у статусі евоката (evocatus)Caesar. Commentarii de Bello Civili, III, 91.. Це ветерани, які відслужили термін, але добровільно повернулися в армію на прохання командувача. Вони звільнялися від табірних робіт і мали великий авторитетKeppie L. The Making of the Roman Army: From Republic to Empire. — London: Routledge, 1998. — P. 104.. Крастіній сформував і очолив елітну штурмову групу зі 120 ветеранів-добровольців X легіону.
Військова кар'єра в Галлії Служба Крастінія під керівництвом Цезаря розпочалася приблизно у 60-х роках до н. е. З 58 до н. е. він пройшов ключові етапи Галльської війни у лавах X легіону:
Битва при Бібракте (58 до н. е.): утримання строю під натиском гельветівDelbrück H. History of the Art of War: Warfare in Antiquity. — University of Nebraska Press, 1990. — Vol. 1. — P. 488.. Битва на Сабісі (57 до н. е.): запеклий бій з нервіями, де Десятий легіон врятував армію від оточенняCaesar. Commentarii de Bello Gallico, II, 25-27.. Облога Алезії (52 до н. е.): оборона укріплень проти військ ВерцингеториксаGoldsworthy A. Caesar: Life of a Colossus. — New Haven: Yale University Press, 2006. — P. 341-343.. Після цієї перемоги він став приміпілом.
Битва при Фарсалі та загибель 9 серпня 48 до н. е. Помпей мав чисельну перевагу — понад 45 000 піхоти проти 22 000 у ЦезаряDelbrück H. History of the Art of War: Warfare in Antiquity. — University of Nebraska Press, 1990. — Vol. 1. — P. 521.. X легіон Цезаря займав правий фланг, а передовим загоном командував Крастіній.
Перед атакою Крастіній повернувся до полководця і виголосив знамениту клятву: «Сьогодні, генерале, я завоюю твою вдячність, незалежно від того, залишуся я живим чи помру».
Крастіній першим кинувся вперед. Ветерани дали залп пілумами і завдали удару гладіусамиGoldsworthy A. Caesar: Life of a Colossus. — New Haven: Yale University Press, 2006. — P. 424.. Група Крастінія пробила першу лінію помпеянців. У рукопашній сутичці Гай Крастіній загинув від удару мечем в обличчя: за Плутархом, лезо пройшло крізь рот наскрізьPlutarch. Vita Caesaris, 44.. Проте цей прорив привів до повної поразки Помпея.
Оцінка подвигу та вшанування пам'яті З одного боку, це був прояв професійного лідерства, коли офіцер особистим прикладом зняв з лав психологічний ступорGoldsworthy A. The Roman Army at War: 100 BC — AD 200. — Oxford: Clarendon Press, 1996. — P. 218-220.. З іншого боку, історик Росс Коуен вбачає у його діях ознаки ритуалу девоції (devotio) — самопожертви підземним богам в обмін на перемогу військаCowan R. Roman Legionary 58 BC — AD 69. — Oxford: Osprey Publishing, 2007. — P. 22..
Цезар особисто відзначив офіцера у мемуарах. Історик Аппіан повідомляє, що за наказом Цезаря тіло Крастінія відшукали, влаштували пишний індивідуальний поховальний обряд, а над могилою збудували кам'яний вівтар-жертовникAppian. Bella Civilia, II, 82., що було унікальною почестю для особи несенаторського стану.
Античні першоджерела
Гай Юлій Цезар. Записки про громадянську війну (Commentarii de Bello Civili), Книга III, 91–92. Плутарх. Порівняльні життєписи: Біографія Цезаря, 44. Аппіан Александрійський. Римська історія: Громадянські війни (Bella Civilia), Книга II, 82.
Сучасна література
Cowan R. Roman Legionary 58 BC — AD 69. — Oxford: Osprey Publishing, 2007. Delbrück H. History of the Art of War: Warfare in Antiquity. — Lincoln: University of Nebraska Press, 1990. — Vol. 1. Goldsworthy A. Caesar: Life of a Colossus. — New Haven: Yale University Press, 2006. Keppie L. The Making of the Roman Army: From Republic to Empire. — London: Routledge, 1998.
Примітки