Справа «Нойбауер проти Німеччини» (нім. Neubauer u.a.; також справа «Клімашуц» або Кліматична справа) — знакова справа в конституційному праві Німеччини, що стосується конституційних меж державного регулювання у сфері захисту клімату та захисту основних прав в умовах зміни клімату.
У цій судовій справі, рішення за якою було прийнято 24 березня 2021 року,1 BvR 2656/18, 24 March 2021, §§119, 202-3. група активістів подала позов щодо нечіткості Федерального закону про захист клімату 2019 року. Конституційний суд Німеччини визнав окремі положення закону частково несумісними з Основоположним законом ФРН, оскільки вони недостатньо захищали молодих людей від майбутніх порушень та обмежень їхніх існуючих основних прав через зміну клімату. Text was copied from this source, which is available under a Creative Commons Attribution 4.0 International License
Передумови
У 2019 році в Німеччині набрав чинності Федеральний закон про захист клімату (нім. Bundes-Klimaschutzgesetz), який установив національні цілі скорочення викидів парникових газів і визначив граничні річні обсяги викидів для окремих секторів економіки до 2030 року. Водночас закон не встановлював достатньо конкретних цілей скорочення викидів парникових газів на період після 2030 року, передбачаючи, що вони будуть визначені законодавцем пізніше.
До Федерального конституційного суду Німеччини було подано кілька конституційних скарг, які суд об'єднав в одному провадженні. Скарги подали, зокрема, Луїза Нойбауер та інші заявники з Німеччини, а також заявники з Бангладеш і Непалу. Заявники посилалися, зокрема, на право на життя, свободу особи, право власності та людську гідність.
Вони стверджували, що Федеральний закон не забезпечує належного захисту їхніх основних прав від наслідків зміни клімату. На їхню думку, відсутність достатньо конкретних цілей скорочення викидів після 2030 року створювала ризик того, що значна частина допустимого обсягу викидів буде використана до 2030 року. У такому разі для досягнення кліматичних цілей у наступні десятиліття знадобилося б значно швидше скорочення викидів, що могло б призвести до істотних обмежень здійснення основних прав у майбутньому.
Конституційні скарги привернули значну суспільну увагу та були підтримані низкою екологічних організацій, зокрема Fridays for Future, Greenpeace, .
Судове рішення Федеральний конституційний суд Німеччини у своєму рішенні від 24 березня 2021 року оголосив частину Федерального закону про захист клімату неконституційною, оскільки вона «не захищає людей достатньою мірою від майбутніх порушень та обмежень прав свободи внаслідок поступового посилення зміни клімату». Він відхилив деякі з їхніх позовів, заявивши, що позивачі не можуть довести порушення урядом свого конституційного обов'язку.
Міністр фінансів відреагував на це рішення, заявивши, що співпрацюватиме з над внесенням змін до закону. Міністр охорони навколишнього середовища написала, що представить нові кліматичні пропозиції протягом літа.
Конституційний суд Німеччини постановив, що уряд зобов'язаний пришвидшити вжиття заходів щодо захисту клімату, як частину свого конституційного обов'язку захищати права на життя та довкілля відповідно до статті2 та стаття20a Закону про довкілля 1949 року . Він постановив, що причинно-наслідковий зв'язок між антропогенними викидами та зміною клімату існує, що будь-який викид CO2 спричиняє посилення потепління, і що будь-який вуглецевий бюджет обмежений. Він відкинув твердження, що оскільки Німеччина не може самостійно зупинити глобальне потепління, вона не несе відповідальності: навпаки, необхідно, щоб Німеччина вжила заходів для заохочення інших до цього та до міжнародної співпраці.
Конституційний суд Німеччини заявив, що держава не може відкладати дії щодо пом'якшення наслідків, якщо це матиме передбачуваний ефект шкоди для майбутніх поколінь. Суд також постановив, що держава зобов'язана переглянути міжчасовий розподіл наслідків своїх кліматичних законів та справедливо розподілити допустимі викиди з часом та поколіннями. Це вимагало від законодавчого органу змінити чинні кліматичні закони, встановивши чіткі положення щодо скорочення викидів парникових газів з 2031 року до кінця 2022 року.
Суд заявив наступне.
Значення Вчені заявили, що рішення Федерального суду Німеччини у цій справі, можливо, створює інноваційний прецедент. Воно показує, як суди можуть використовувати цілісний планетарний погляд на кліматичну науку та її вплив, планетарну справедливість та управління, вразливість земної системи та глобальне кліматичне право для керівництва своїми міркуваннями та висновками.
Див. також
Право Європейського Союзу
Примітки
Посилання
Рішення на сайті Конституційного суду Німеччини