Яніна Гонората Плацида Коморницька, псевдонім Яніна Космовська (польською Janina Honorata Placyda Komornicka, 11 жовтня 1881, Каліш, Королівство Польське, Російська імперія — 11 квітня 1947, Варшава, Польська Народна Республіка) — польська педагогиня, громадська, освітня та феміністична діячка, учасниця підпілля під час Другої світової війни, друга лейтенантка Синдикалістської бригади під час Варшавського повстання.
Біографія Донька Адама Коморницького та Лаури Коморницької, до шлюбу Барч .
1884 року переїхала разом із батьками до Коніна. 1899 року закінчила середню школу у ВаршавіUchwała Rady Miasta Konina z dnia 26 maja 2021 r. w sprawie nadania nazwy rondu u zbiegu ulic: Wyzwolenia, Zakole i 11 listopada [online], bip.konin.eu, 2021.. Уже в шкільні роки брала участь у діяльності Польського союзу молоді «Przyszłość»(«Майбутнє») та Польського союзу молоді «Zet»Bartosz Skonieczny, Feministka, która z zaborcą walczyła o szkołę w Koninie. Kim była Janina Komornicka? [online], LM.pl, 8 marca 2023 [dostęp 2023-03-08] (pol.)., а також була членкинею Патріотичного союзу та Союзу польської демократичної молоді.
1902 року разом зі Стефанією Ессе та іншими діячками заснувала двокласний пансіон для дівчат у Коніні, а 1907 року співорганізувала також Ремісничу школу для дівчатCmentarz Wojskowy (Kwatera: A 27, Rząd: 2, Grób: 4) [online], www.cmentarzekomunalne.com.pl [dostęp 2023-03-08].. Паралельно проводила нелегальні заняття з польської мови та історіїM.P. z 1932 r. Nr 217, poz. 249.
Після початку Першої світової війни її школа припинила діяльність, після чого вона працювала у чоловічій гімназіїJózefa Lis-Błońska, Biogram Janiny Komornickiej ps. „Janina Kosmowska” [online], dlibra.karta.org.pl.. 1918 року залишила Конін. У 1919–1926 роках працювала у Білостоці учителькою Державної жіночої гімназії, а згодом — референткою позашкільної освіти у Білостоцькій шкільній раді. Також читала лекції з історії та польської мови в Народному університеті. Була співорганізаторкою та головою Польської профспілки вчителів середніх шкіл.
З 1926 року працювала у Любліні. Була членкинею Головної ради Польської спілки вчителів початкових шкіл у Любліні, інспекторкою шкіл у Люблінській окружній шкільній раді, а згодом — керівницею відділу початкових шкіл цієї ради. 1927 року стала організаторкою та першою директоркою Центральної педагогічної бібліотеки Люблінської окружної шкільної ради. Брала участь у діяльності Регіонального університету імені Стефана Жеромського у Любліні та Польського туристичного товариства.
Вона також очолювала воєводський осередок Жіночої спілки громадянської праці, а з 1935 року входила до складу Головної ради Товариства «Жіноча соціальна самодопомога». У 1929–1939 роках була радницею Любліна, обраною за списками Безпартійного блоку за співпрацю з урядом.
Під час Другої світової війни долучилася до діяльності Спілки польських синдикалістів, де була членкинею Верховної та Програмної рад. Брала участь у підпільному навчанні та поширенні нелегальної преси. Під час однієї з акцій зазнала тяжкого каліцтва — за різними джерелами, втратила ногу або руку
Попри інвалідність і літній вік, під час Варшавського повстання служила у складі 104-ї синдикалістської роти, а згодом — у Синдикалістській бригаді у званні другої лейтенантки. Використовувала псевдонім «Яніна Космовська».
Після придушення повстання була відправлена до табору в Прушкуві, а пізніше — до Тарнова. Після війни повернулася до Варшави та відновила роботу в галузі освіти.
Померла 11 квітня 1947 року від раку печінки. Похована навійськовому кладовищі Повонзки (секція A 27, ряд 2, могила 4).
Нагороди Нагороджена такими відзнаками :
Хрест Незалежності (1932) Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі Хрест Доблесті (за Варшавське повстання) Хрест Варшавського повстання
Вшанування 2021 року вона стала покровителькою кільцевої розв'язки на перетині вулиць Визволення, Заколе та 11 листопада в Коніні .
Посилання