Микола Миколайович Анісімов (, місто Москва, тепер Російська Федерація — розстріляний , місто Саратов, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, 2-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя, 1-й секретар Енгельського міського комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

Життєпис Народився в родині агронома-вчителя. Мати — донька робітника-склодува, з 1903 року брала участь у революційному русі, а в 1918 році вступила до РКП(б).

У 1919 році закінчив трикласне вище початкове училище в селі Ільмень Вовчанського повіту Харківської губернії, у 1920 році — один курс Донського сільськогосподарського технікуму імені Кривошликова на станції Персіановка Черкаського (Новочеркаського) округу Області Війська Донського.

З вересня до грудня 1920 року перебував в осередку РКП(б) на хуторі Персіановський, але через молодий вік був переведений до РКСМ (комсомолу).

З лютого до вересня 1921 року працював у сільськогосподарській комуні на хуторі Персіановський Красюковської станиці Новочеркаського округу.

У вересні — листопаді 1921 року — інструктор Новочеркаського окружного комітету РКСМ (комсомолу).

З листопада 1921 до лютого 1922 року — студент робітничого факультету Новочеркаського відділення Донського університету.

У лютому — жовтні 1922 року — знову член сільськогосподарської комуни на хуторі Персіановський Новочеркаського округу.

З жовтня 1922 до грудня 1925 року навчався в Сільськогосподарській академії імені Тимірязєва в Москві.

У вересні 1923 року став кандидатом у члени РКП(б).

З грудня 1925 до жовтня 1926 року працював членом комісії Яковлєва по соціальним елементам сільського господарства, був науковим співробітником у Центральній контрольній комісії ВКП(б) — Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР.

Член ВКП(б) з квітня 1926 року.

У жовтні 1926 — лютому 1927 року — науковий співробітник у Центральній контрольній комісії ВКП(б) — Народному комісаріаті робітничо-селянської інспекції СРСР та аспірант кафедри Сільськогосподарської академії імені Тимірязєва.

У лютому — жовтні 1927 року — асистент і студент Сільськогосподарської академії мені Тимірязєва, здобув спеціальність агронома-економіста.

З жовтня 1927 до квітня 1928 року — аспірант Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук та асистент Сільськогосподарської академії імені Тимірязєва. З квітня 1928 до листопада 1929 року — аспірант Російської асоціації науково-дослідних інститутів суспільних наук. У грудні 1929 року брав участь у роботі Всесоюзної конференції аграрників-марксистів і виступав там із доповіддю.

У листопаді 1929 — вересні 1930 року — науковий співробітник, аспірант Аграрного інституту Комуністичної академії ЦВК СРСР, а з вересня 1930 до травня 1931 року — заступник директора Аграрного інституту Комуністичної академії ЦВК СРСР, заступник редактора журналу «На аграрном фронте».

У травні 1931 — лютому 1933 року за скеруванням ЦК ВКП(б) працював викладачем в Аграрному відділенні інституту червоної професури, був старшим науковим співробітником Аграрного інституту Комуністичної академії ЦВК СРСР.

У лютому — листопаді 1933 року — відповідальний інструктор Політичного управління по машинно-тракторних станціях (МТС) Народного комісаріату землеробства СРСР. У листопаді 1933 — березні 1934 року — начальник 1-ї оперативної групи Політичного управління по машинно-тракторних станціях (МТС) Народного комісаріату землеробства СРСР.

У березні — вересні 1934 року — заступник начальника політичного сектору МТС Саратовського краю.

У вересні 1934 — 18 вересня 1936 року — 2-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

27 серпня 1936 — травень 1937 року — 1-й секретар Енгельського міського комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

У травні — 26 липня 1937 року — 2-й секретар Енгельського міського комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. 26 липня 1937 року рішенням пленуму обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя знятий з посади і одночасно виведений зі складу бюро та пленуму обласного комітету. 27 липня 1937 року виключений із ВКП(б).

17 серпня 1937 року заарештований органами НКВС СРСР. На момент арешту проживав у Саратові (вул. Радищевська, будинок 23, квартира 20). 20 січня 1938 року засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР до вищої міри покарання за антирадянську агітацію та участь у контрреволюційній організації. Розстріляний 20 січня 1938 року в Саратові.

Посмертно реабілітований Військовою колегією Верховного суду СРСР 11 червня 1955 року. Рішенням комітету партійного контролю при ЦК КПРС 29 липня 1955 року відновлений у партії.

Примітки

Джерела Анисимов Николай Николаевич Анисимов Николай Николаевич