Стефанія Семполовська (польською Stefania Sempołowska, народилася 2 жовтня 1869 р. у Полоніші, Королівство Польське, Російська імперія, - померла 31 січня 1944 р. у Варшаві, Генеральна губернія) – польська вчителька та освітня діячка, борець за права дітей, журналістка та письменниця.

Біографія Після передчасної смерті батька виховувалася в маєтку бабусі по батьківській лінії, найімовірніше у містечку Вишки Яроцинського повіту. На початку 1880-х років переїхала разом із матір’ю до Варшава, де стала свідком погрому єврейського населення. Ця подія сформувала її ставлення до шовінізму та расизмуDziennik Ludowy, nr 297: „Rozmowa ze Stefanią Sempołowską o getcie ławkowym”, 1937..

У Варшаві Семполовська навчалася в підпільній школі Ядвіги Теодози Папі. У 17 років склала іспит на отримання ліцензії вчительки перед урядовою комісією у Варшаві. Після цього почала працювати за фахом, а також займатися освітньою журналістикою, виступаючи за повний доступ до освіти для всіх суспільних верств. Продовжила навчання у Літаючому університеті, який був підпільним вищим навчальним закладом у Королівстві Польському. На початку XX століття також брала участь у курсах Варшавського товариства бджільництва та садівництва, зокрема у Ядвіги Яхолковської та народного діяча Теофіла Курчака.

Була членкинею Товариства демократичної освіти Нової консервативної партії та співредакторкою молодіжного журналу «Z Bliska i z Daleka» («Зблизька і здалеку»), а згодом — двотижневика для дітей та освітян «W Słońcu» («На сонці»). Була другою директоркою Літаючого університету. Засновувала безкоштовні читальні та проводила таємні заняття для бідних учнівBenedykt Hertz „Na taśmie 70 – lecia“ Państwowy Instytut Wydawniczy 1966, s. 99.

Під час революції 1905 року ініціювала з’їзд делегатів учительських товариств Королівства Польського, який відбувся 1 жовтня 1905 року в Піляшкові, у школі Станіслав Наймола. На з’їзді вчителі висловили солідарність із протестувальниками та, попри урядову заборону, ухвалили рішення проводити навчання в державних школах польською мовою.

Під час революції Семполовська також очолила кампанії допомоги політичним в’язням. Разом зі своїм партнером, адвокатом Станіславом Патеком, керувала Асоціацією політичних захисників.. За свою діяльність неодноразово зазнавала арештів, була вислана до Галичини та переслідувалася царською владою. 1898 року була ув’язнена в 10-му павільйоні Варшавської цитаделі. У 1908–1913 роках була активісткою Польського культурного товариства. Під час Першої світової війни працювала в Бюро юридичних консультацій для біженцівAndrzej Friszke "Państwo czy rewolucja" Wydawnictwo Krytyki Politycznej, ISBN 978-83-66586-19-2, str. 154.

Після Польсько-більшовицької війни, під час мирної конференції в Ризі, брала участь у роботі комісії, яка укладала списки військовополонених для обміну між сторонамиKonrad Zieliński „O Polską Republikę Rad. Działalność polskich komunistów w Rosji Radzieckiej 1918 -1922“, Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie – Skłodowskiej, ISBN 978-83-7784-269-0, s. 201.

У міжвоєнний період була авторкою звіту «У в’язницях», у якому зазначала, що «катування є поширеним явищем під час поліцейських розслідувань на прикордонних територіях і не є рідкістю в центрі країни»Monika Piątkowska "Życie przestępcze w przedwojennej Polsce" Wydawnictwo Naukowe PWN 2012, ISBN 978-83-01-17232-9, s. 116..

Також активно діяла в Товаристві опіки над в’язнями «Патронат»Krystyna Mokrosińska, Jacek Moskwa: „W duchu i w prawdzie...” – film dokumentalny. Telewizja Polska – Dział Form Dokumentalnych, 1997..

Під час Другої світової війни тяжкохворою Семполовською опікувалася Анеля Штайнсберг, тодішня членкиня підпільної Польської соціалістичної партії — Свобода, Рівність, Незалежність. На початку XX століття Семполовська була вчителькою юної ШтайнсбергJoanna Sokolińska: „Ostrygi i KOR w życiu Anieli Steinbergowej”. Wysokie Obcasy, 2006.. Попри тяжкі життєві обставини, вона залишалася вірною своїм ідеалам до кінця життя.

Серед друзів була відома під прізвиськом «Маркіза»Alfred Fiderkiewicz ""Dobre czasy" - wspomnienia z lat 1922-1927", Iskry 1958, s.348.

Похована у родинній гробниці на Повонзківському кладовищі у Варшаві (ділянка 180-6-7/8)Cmentarz Stare Powązki: FRANCISZEK POTRZOBOWSKI, [w:] Warszawskie Zabytkowe Pomniki Nagrobne [dostęp 2020-04-07].

.

Основні роботи

Євреї в Польщі, Варшава, 1906. Злидні молоді в галицькій школі. Краків.1906 рік. «Заради майбутнього. Читання для молоді та дорослих», разом з Юлією Уншліхт-Бернштейновою. Варшава, 1907. Шкільна реформа 1862 року, Організація початкової освіти, Варшава 1915. Прусська Мазурія з картою та гравюрами, Варшава, 1920. З таємниць Дарктауна (частина I – 1924 , частина II – 1928 ) Підручник для вивчення Варшави (1925)Benedykt Hertz „Na taśmie 70 – lecia“ Państwowy Instytut Wydawniczy 1966, s. 156 На допомогу (1934). Варшава вчора і сьогодні (1938).

Вшанування У грудні 1961 року на Єрусалимських алеях, на місці, де розташовувався будинок на вулиці Смольній, де жила Стефанія Семполовська , було відкрито пам'ятний камінь.Школи, які мають її ім'я:

Шкільний комплекс № 1 у Пулавах, XVI гімназія у Варшаві, колишня двомовна середня школа LIII у Варшаві, Середня школа № 2 у Пруднику, 4-та загальна середня школа в Любліні, X Загальноосвітня середня школа у Вроцлаві, 1-ша загальноосвітня середня школа в Тарновських Гурах, Початкова школа № 13 у Паб'яніце, Початкова школа № 9 у Любіні, Початкова школа в Шебні (відкрита в 1964 році) , Початкова школа № 2 у Тушині, Школа та дитячий садок № 4 у Вєнцках, Початкова школа № 42 у Щецині.

Посилання

Зовнішні посилання

Стефанія Семполовська – працює в бібліотеці Полони Стефанія Семполовська, Польський біографічний словник онлайн [доступ 30.01.2024].