Сад миру ЮНЕСКОSpeech by H.E. Mr. KANO Takehiro (Japan) - Revisiting the UNESCO Japanese Garden (12 September 2025) — японський сад, подарунок уряду Японії ЮНЕСКОArchitectuul: UNESCO garden, облаштований у 1957 році біля головної будівлі організації в Парижі. Сад є місцем відпочинку для співробітників і відвідувачів UNESCO та нагадуванням їм про відданість захисту біорізноманіття, пам'яті про культурну спадщину народів і передачі знань від одного покоління до іншого.
Історія, опис та відмінності Сад був створений у 1957 році японсько-американським скульптором Ісаму Ногуті. Йому допомагав спадковий садівник Тоємон Сано. Загалом сад продовжує загальні традиції японських садів, усюди несе відбиток японського духу. Водночас він авангардний і всюди виражає особисту художню творчість Ногуті. Ось деякі відмінності:
Погляду відвідувача відкривається весь сад. Для цього Ногуті створив платформу, або верхній сад (бутай, сцена). Однак традиційний сад не можна охопити поглядом цілком. Його потрібно відкривати поступово. Сад складається з трьох осей: вісь, що йде від платформи до місця, призначеного для чайної церемонії на відкритому повітрі вісь «квіткової стежки» та струмка вісь, що йде від вигнутого мосту до ліхтаря, що проходить через місце, призначене для чайної церемонії на відкритому повітрі. Осі японських садів традиційно невидимі. Їхня видимість тут відображає волю творця. «Квіткова стежка» () та «бутай» не є традиційними елементами японського саду: проте це традиційні елементи японської культури, насамперед театру кабукі. У співвідношенні природа/людина тут віддається перевага людському творінню. Це суттєва риса сучасних садів: створене людиною переважає над єством. Використання асфальту в цьому саду шокує будь-якого японця. Але асфальт — це фіксована форма, тобто може розглядатися як скульптура. Спосіб розкладки каменів є фундаментально японським. Самі камені теж були імпортовані з Японії. У традиційних садах межі між різними матеріалами, між різними просторами навмисно дуже розмиті. Максимально використовуються натуральні матеріали. Сад ЮНЕСКО характеризується чітко позначеними межами, кожна зона незалежна. Сад — це композиція дуже автономних просторів, і кожен з них глибоко виражає японську культуру та смак. Рослини саду найбільш близькі до природних ландшафтів Японії та дозволяють відвідувачу відчути зміну пір року.
Історик ландшафтів Джон Діксон Гант у книзі «Світ садів» резюмує: «Те, що сад ЮНЕСКО викликав палкі дебати як про його „японськість“, так і про його сучасність, було неминуче… це посилювалося міжнародним масштабом ЮНЕСКО та внутрішніми чварами з приводу саду».
Реставрація З 2024 року в саду проходить масштабна реставрація, щоб повернути йому первісну велич. У вересні 2025 року реставрація досягла важливого етапу завдяки команді японських експертів із садівництва, які ретельно оновили рослини та ландшафт, залишаючись вірними художньому баченню Ногуті. Як висловився один садівник: «Наша ідея полягає в тому, щоб по-справжньому поважати та слідувати баченню Ісаму Ногуті. Ми слідуємо його дизайну. Це дійсно важливо».
Примітки