Історія євреїв у Сербії налічує близько двох тисяч років. Євреї вперше прибули до регіону за часів Римської імперії. Єврейські громади на Балканах залишалися невеликими до кінця XV століття, коли євреї, які рятувалися від іспанської та португальської інквізиції, знайшли притулок на територіях, що перебували під владою Османської імперії, зокрема в Сербії. Громада процвітала і до Другої світової війни досягла піка чисельності у 33 000 осіб, з яких майже 90 % проживали в Белграді та Воєводині. Близько двох третин сербських євреїв було вбито під час Голокосту. Після війни більшість сербських євреїв, що залишилися, емігрували, переважно до Ізраїлю. За даними перепису населення 2022 року, лише 709 осіб заявили про свою єврейську національність.

Історія

Античність Євреї вперше поселилися на території сучасної Сербії за римських часів, хоча до X століття про це збереглося мало документальних свідчень.

Османське правління У XV та XVI століттях чисельність єврейських громад на Балканах зросла завдяки притоку єврейських біженців, які рятувалися від іспанської та португальської інквізицій. Султан Османської імперії Баязид II прихистив єврейських біженців у своїй імперії. Євреї стали займатися торгівлею між різними провінціями Османської імперії, відіграючи особливо важливу роль у торгівлі сіллю. У 1663 році єврейське населення Белграда становило близько 800 осіб.

У той час як решта території сучасної Сербії все ще перебувала під владою Османської імперії, територія сучасної Воєводини була частиною Габсбурзької монархії. У 1782 році імператор Йосип II видав Едикт про терпимість, який надавав євреям певну релігійну свободу. Едикт привернув євреїв до багатьох частин монархії. Єврейські громади Воєводини процвітали, і до кінця XIX століття в регіоні налічувалося майже 40 єврейських громад.

Князівство Сербія Багато євреїв брали участь у Сербській революції, постачаючи зброю місцевим сербам, і єврейські громади зазнали жорстоких репресій з боку османських турків. У 1804 році, коли війська Карагеоргія вторглися в османську фортецю Смедерево, євреїв було вигнано з Шабаца та Пожаревця. Після звільнення Белграда євреї стали жертвами десятиліть дискримінаційного оподаткування та обмежень на проживання. Під час звільнення Белграда, всупереч суворим наказам сербського лідера Карагеоргія, деякі повстанці зруйнували єврейські магазини та синагоги. Деяких євреїв було вбито, а частину з них насильно хрестили. В інших частинах Сербії сербські повстанці вигнали євреїв з міст та невеликих населених пунктів.Jovan Byford; (1995) Potiskivanje i poricanje antisemitizma: Secanje na vladiku Nikolaja Velimirovica u savremenoj srpskoj pravoslavnoj kulturi(in Serbian) p. 103—104; Helsinški odbor za ljudska prava u Srbiji, Beograd,

У 1830 році Сербія отримала автономію у складі Османської імперії.

З поверненням сербського престолу династії Обренович на чолі з Мілошем Обреновичем у 1858 році обмеження для єврейських купців знову на деякий час послабилися, але вже через три роки вони знову зіткнулися з ізоляцією та приниженням. У 1861 році престол успадкував Михайло Обренович, який відновив антиєврейські обмеження. У 1839 році євреям заборонили відкривати магазини у неділю та під час сербських свят, що завдало їм великої шкоди, оскільки їхні магазини були закриті у суботу та під час усіх єврейських свят. На єврейський кандидат був вперше обраний до Національних зборів, отримавши підтримку всіх партій.

У 1860-70-х роках деякі сербські газети почали публікувати антиєврейські статті, що призвело до погроз на адресу євреїв. У 1862 році в Белграді спалахнула сутичка між австрійцями та сербами, і євреям було скасовано їхні права, подібно до того, як це сталося під час місцевих повстань у 1840-х роках.

Під час завершальних етапів сербсько-османських війн 1877—1878 років тисячі євреїв емігрували або були вигнані наступаючими збройними силами Князівства Сербія разом з турецькими та албанськими сім'ями.

Королівство Сербія У 1879 році в Белграді було засновано «Сербсько-єврейське співоче товариство» з метою сприяння взаємодії та дружбі між сербами та євреями. Під час Першої та Другої світових воєн хору не дозволялося виступати. У 1950 році його перейменували на «Хор братів Барухів», і на сьогоднішній день це один із найстаріших єврейських хорів у світі, що досі існує. Хор залишається символом об'єднання громади, хоча лише 20 % його учасників є євреями через скорочення єврейського населення в країні (під час Другої світової війни половина єврейського населення Сербії була вбита). До 1912 року єврейська громада Королівства Сербія налічувала 5000 осіб.

Злети й падіння долі єврейської громади, що залежали від волі правлячої влади, тривали аж до кінця XIX століття, коли у 1889 році сербський парламент скасував усі антиєврейські обмеження.

Відносини між сербами та євреями досягли високого рівня співпраці під час Першої світової війни, коли євреї та серби пліч-о-пліч воювали проти країн Антанти. Близько 132 євреїв загинули у Балканських воєн та Першої світової війни, і на їхню честь у Белграді на єврейському сефардському кладовищі було встановлено пам'ятник.

Євреї на території сучасної Північної Македонії вперше отримали повні громадянські права, коли регіон став частиною Королівства Сербія.

Королівство Югославія

Після Першої світової війни Чорногорія, Банат, Бачка, Срем та Бараня приєдналися до Сербії в результаті всенародного голосування в цих регіонах, і незабаром ця розширена Сербія об'єдналася з Державою словенців, хорватів та сербів (від якої Срім відокремився, щоб приєднатися до Сербії), утворивши Королівство сербів, хорватів та словенців, яке невдовзі було перейменовано на Королівство Югославія. Відносно невелика єврейська громада Сербії, що налічувала 13 000 осіб (включаючи 500 у Косово), об'єдналася з великими єврейськими громадами інших югославських територій, чисельність яких становила близько 51 700 осіб. До Другої світової війни у Воєводині проживало близько 31 000 євреїв. У Белграді єврейська громада налічувала 10 000 осіб, 80 % з яких були євреями-сефардами, що розмовляли ладіно, та 20 % — євреями-ашкеназі.

У міжвоєнний період єврейські громади Королівства Югославія процвітали. Відовданська конституція гарантувала рівність євреїв, а закон регулював їхній статус як релігійної громади.

Друга світова війна

Королівство Югославія намагалося зберегти нейтралітет у період, що передував Другій світовій війні. Прем'єр-міністр Мілан Стоядинович намагався активно задобрювати Адольфа Гітлера, водночас підтримуючи союз із колишніми державами Антанти — Великою Британією та Францією. Незважаючи на загравання з Німеччиною, політика Югославії не була антисемітською: наприклад, після «Аншлюсу» Югославія відкрила свої кордони для австрійських євреїв. Під зростаючим тиском поступитися німецьким вимогам щодо безпечного проходу своїх військ до Греції Югославія підписала Троїстий пакт з Німеччиною та Італією, як і Болгарією та Угорщиною. На відміну від двох інших країн, уряд Мачека та Цветковича, який підписав пакт, був повалений через три дні в результаті підтримуваного Британією перевороту, здійсненого патріотичними, антинімецькими генералами. Новий уряд негайно скасував підпис Югославії під пактом і закликав до суворого нейтралітету. Реакція Німеччини була швидкою та жорстокою: 6 квітня 1941 року Белград був бомбардований без оголошення війни, а німецькі, італійські, угорські та болгарські війська вторглися до Югославії.

У окупованій Німеччиною Сербії німецькі окупанти за допомогою маріонеткового уряду Мілана Недіча створили концентраційні табори та запровадили політику винищення.

Нацистський геноцид югославських євреїв розпочався у квітні 1941 року. Територія Сербії була повністю окупована нацистами. 30 квітня 1941 року в Державі Сербія були прийняті основні расові закони: «Законодавчий указ про расове походження» (Zakonska odredba o rasnoj pripadnosti). Євреїв зі Сріму, як і багатьох євреїв з інших частин Сербії, відправляли до хорватських таборів. У залишках Сербії німці розпочинати облаву на євреїв Банату та Белграда, створивши концентраційний табір на березі річки Сави, у срімській частині Белграда, яку потім передали Незалежній Державі Хорватія. Концентраційний табір Сайміште був створений для обробки та ліквідації захоплених євреїв та сербів. В результаті Емануель Шефер, командир поліції безпеки та гестапо в Сербії, надіслав відому телеграму до Берліна після того, як у травні 1942 року було вбито останніх євреїв: Serbien ist judenfrei («Сербія вільна від євреїв»). Аналогічно, Гаральд Тернер із СС заявив у 1942 році, що: «Сербія — єдина країна, в якій вирішено єврейське та циганське питання».

До моменту визволення Сербії та Югославії в 1944 році більшість сербських євреїв було вбито. З 82 500 євреїв Югославії, які жили в 1941 році, лише 14 000 (17 %) пережили Голокост. З 16 000 єврейського населення на території, контрольованій нацистським маріонетковим урядом Млана Недича, поліція та спецслужби вбили приблизно 14 500.

Подібні переслідування євреїв відбувалися на території сучасної Воєводини, яку анексувала Угорщина. Під час рейду 1942 року в Нові-Саді угорські війська вбили багатьох єврейських та неєврейських сербських мирних жителів у Бачці.

Історик Крістофер Браунінг, який взяв участь у конференції, присвяченій темі Голокосту та участі Сербії в ньому, зазначив: Сербія була єдиною країною окрім Польщі та Радянського Союзу, де всіх єврейських жертв вбивали на місці, не депортуючи, і стала першою країною після Естонії, яку оголосили «Judenfrei» (єврейською фрі) — термін, що використовувався нацистами під час Голокосту для позначення території, повністю очищеної від євреїв.

У цей період сербські цивільні особи брали участь у порятунку тисяч югославських євреїв. Міріам Штайнер-Авіезер, дослідниця югославського єврейства та членкиня комітету «Праведники народів світу» в Яд Вашем, зазначає: «Серби врятували багатьох євреїв». Станом на 2022 рік Яд Вашем визнає 139 сербів Праведниками народів світу, що є найбільшою кількістю серед балканських країн.

За даними «Яд Вашем», четники спочатку ставилися до євреїв неоднозначно, і, з огляду на їхній статус на початку війни як руху опору проти нацистської окупації, у лавах четників служив певний час ряд євреїв. У міру того, як югославські партизани антикомуністичні четники ставали дедалі більш колабораціоністськими, єврейські четники переходили до лав партизан. Згодом, після першої половини 1942 року, четницька пропаганда з шовіністичними та антисемітськими мотивами стала постійною. Chauvinist and antisemitic themes in Chetnik propaganda were not confined to the winter and spring of 1941–42, but remained a constant in the months and years that followed — an integral element in a movement whose goal was an ethnically pure Great Serbia inhabited solely by Orthodox Serbs У різних місцях Сербії в період з середини 1942 року переховувалося кілька сотень євреїв, переважно жінок та дітей. Згідно зі свідченнями євреїв, які вижили, четники Дражи Міхайловича переслідували євреїв у цій місцевості та брали участь у їхньому вбивстві. У багатьох випадках четники також видавали їх німцям. As the Encyclopedia of the Holocaust notes: ‘As the Chetniks increased their cooperation with the Germans, their attitude toward the Jews in the areas under their control deteriorated, and they identified the Jews with the hated Communists. There were many instances of Chetniks murdering Jews or handing them over to the Germans.’

Соціалістична Югославія Федерація єврейських громад Югославії була створена після Другої світової війни з метою координації діяльності єврейських громад у післявоєнній Югославії та захисту прав євреїв на імміграцію до Ізраїлю. Більше як половина євреїв, які вижили в Югославії, вирішили емігрувати до Ізраїлю після Другої світової війни.

Розпад Югославії До початку югославських воєн у 1990-х роках у Сербії проживало приблизно 2 500 євреїв, переважно у Белграді.