Олександр Йоганнесович Гекман (, село Голий Карамиш Камишинського повіту Саратовської губернії, тепер місто Красноармійськ Саратовської області Російської Федерації — , місто Батумі, Грузія) — радянський діяч, голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя, 2-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. Депутат Верховної ради АРСР Німців Поволжя 1-го скликання (1938—1941 роки). Депутат Верховної ради РРФСР 1-го скликання (1938—1941 роки). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1944 роки).

Життєпис Народився в родині робітника-формувальника цегельних заводів. Трудову діяльність розпочав у десятирічному віці. З травня 1918 року працював кустарем-шпульником з переробки пряжі для приватних підприємців удома, з жовтня 1920 до січня 1921 року — розсильним Голо-Карамишського повітового комітету РКП(б), а з січня 1921 до листопада 1922 року — розсильним виконавчого комітету Голо-Карамишської (Бальцерської) кантонної ради.

На початку 1922 року вступив до комсомолу, брав активну участь у створенні піонерської організації в Бальцерському кантоні.

З листопада 1922 до липня 1923 року навчався в Бальцерській дев'ятирічній школі. У липні 1923 — лютому 1924 року — вожатий піонерського загону при Спілці текстильників, а з лютого 1924 до лютого 1926 року — голова кантонного бюро юних піонерів при Бальцерському кантонному комітеті РЛКСМ. З лютого до вересня 1926 року працював завідувачем відділу агітації та пропаганди Бальцерського кантонного комітету ВЛКСМ.

Восени 1926 року за скеруванням комсомолу виїхав на навчання до Саратова. У вересні 1926 року вступив на робітничий факультет імені Леніна, який закінчив у вересні 1930 року.

Кандидат у члени ВКП(б) з травня 1928 року. У період навчання за дорученням партійної та комсомольської організацій майже щовесни й щоосені працював у селах Нижньоволзького краю та АРСР Німців Поволжя. У 1929–1930 роках брав участь у колективізації та розкуркуленні у Франкському кантоні АРСР Німців Поволжя.

Член ВКП(б) з червня 1930 року.

З вересня 1930 до вересня 1933 року — студент Саратовського сільськогосподарського інституту імені Сталіна. У вересні 1933 року вступив до Саратовського інституту механізації сільського господарства імені Калініна, який закінчив у лютому 1935 року та здобув спеціальність інженера-електрика сільського господарства. Під час навчання протягом двох років очолював комсомольську організацію інституту.

З лютого до квітня 1935 року — інженер-електрик Народного комісаріату місцевої промисловості АРСР Німців Поволжя

З квітня 1935 до вересня 1937 року працював інженером-електриком групи електрифікації сільського господарства Народного комісаріату землеробства АРСР Німців Поволжя (зокрема, в Красному Яру).

У вересні 1937 — лютому 1938 року — народний комісар легкої промисловості АРСР Німців Поволжя.

12 грудня 1937 року обраний депутатом Верховної Ради СРСР (до Ради Національностей) 1-го скликання від Гріммського виборчого округу АРСР Німців Поволжя (відкликаний 27 березня 1944 року «як такий, що втратив зв’язок зі своїми виборцями»).

У лютому — 1 липня 1938 року — 2-й секретар обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя.

20 червня 1938 — 5 вересня 1941 року — голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя.

Призначений на цю посаду постановою Президії ЦВК АРСР Німців Поволжя від 20 червня 1938 року замість звільненого того ж дня від обов’язків голови РНК АРСР Німців Поволжя В. Ф. Далінгера; затверджений на посаді на 1-й сесії Верховної Ради АРСР Німців Поволжя (25–27 липня 1938 року, м. Енгельс).

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради АРСР Німців Поволжя від Бебельського виборчого округу № 76 (м. Марксштадт) і депутатом Верховної Ради РРФСР від Бальцерського виборчого округу № 683 АРСР Німців Поволжя.

На 1-й сесії Верховної Ради РРФСР 1-го скликання (15–19 липня 1938 року, м. Москва) обраний членом Комісії законодавчих пропозицій та заступником голови Президії Верховної Ради РРФСР.

13–14 липня 1941 року разом із головою Президії Верховної ради АРСР Німців Поволжя Конрадом Гофманом звернувся до німецького народу із закликом не проливати кров радянських людей, повернути зброю проти Гітлера та «фашистських людожерів».

1 вересня 1941 року відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 року «Про переселення німців, які проживають у районах Поволжя» виселений разом із родиною до міста Мінусінська Красноярського краю. 5 вересня 1941 року заочно (після депортації) звільнений з посади голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя. У місті Мінусінську деякий час працював інженером-електриком на міській електростанції.

16 вересня 1941 року рішенням Енгельського міського комітету ВКП(б) Саратовської області також заочно виключений із ВКП(б) за дії, «що мають характер антирадянської демонстрації, спрямованої на дискредитацію Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1941 року» (фактично після оголошення про депортацію «демонстративно» продавав речі та одяг на міському ринку в Енгельсі). 19 січня 1942 року рішення Енгельського міського комітету ВКП(б) було продубльоване Саратовським обласним комітетом ВКП(б) із формулюванням про виключення Гекмана з лав членів ВКП(б) за «антипартійну поведінку та дискредитацію заходів партії й радянського уряду». У липні 1942 року Партійна колегія Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) відхилила апеляцію Гекмана про поновлення у ВКП(б).

З січня 1942 року — в трудовій армії. До червня 1942 року перебував у Вятлазі НКВС (Кіровська область), був секретарем партійної організації мобілізованих 12-ї лісозаготівельної бригади. Після відхилення апеляції про поновлення у ВКП(б) усунутий із цієї посади. Пізніше переведений до Базбуду (будівництво Богословського алюмінієвого заводу Свердловської області), працював старшим енергодиспетчером електростанції в селищі Туринські рудники Карпинського району Свердловської області.

22 травня 1944 року заарештований органами НКВС СРСР у справі «про керівництво колишньої АРСР німців Поволжя». 9 серпня 1946 року засуджений до чотирьох років виправно-трудових таборів. Реабілітований постановою Президії Свердловського обласного суду 12 березня 1959 року.

Після звільнення з ув'язнення з 1948 року працював інженером-енергетиком на Бійській сірниковій фабриці Алтайського краю.

З 1957 року — співробітник проєктного інституту, інженер науково-дослідного інституту в місті Батумі.

Потім — на пенсії. Помер у 1994 році в Батумі.

Примітки

Джерела Гекман Александр Иоганнесович Гекман Александр Иоганнесович (Gekman Alexander)