Анрі Бонавентюр Монньє (; нар. 7 червня 1799 року в Парижі — пом. 3 січня 1877 року в тому ж місті) — французький письменник, драматург, актор, рисувальник, ілюстратор та карикатурист.

Біографія Монньє походив з нижчого середнього класу. З 1816 по 1821 рік він був службовцем Міністерства юстиції (його друг Бальзак увічнив його у своєму романі «Службовці» як персонажа Жан-Жака Біксью, а також рисувальником і карикатуристом. Після перебування в Англії, у 1830 році, окрім невпинного створення літографій, він звернувся до театру, як письменник, так і актор власних персонажів.

Персонаж Жозеф Прюдом

Більшість текстів Монньє сьогодні забуті (Монньє практично відсутній в історії літератури), але один персонаж таки зберігся: Жозеф Прюдом, безсмертне втілення французького філістера. Разом з ним Монньє стоїть на початку лінії, яка веде через Флобера (персонаж пана Оме в «Пані Боварі», а також Бувара і Пекюше та «Словник банальних місць») до середземноморського варіанту в Альфонса Доде (персонаж Тартарена з Тараскону) і, нарешті, до Леона Блуа («Тлумачення банальних місць»).

Багато висловів, що приписуються Прюдому, досі живі у французькій мові. Ось кілька прикладів:

Пан Прюдом вперше бачить море. Його реакція: «Така велика кількість води межує зі смішним» (Une telle quantité d'eau frize le ridicule.) Пан Прюдом — майстер катахрези : Le char de l'État navigue sur un volcan (неперекладне, можна порівняти з: «Зуб часу також змусить траву вирости на цій рані»). Пан Прюдом отримує шаблю Національної гвардії. Його реакція: «Ця шабля — найщасливіший день у моєму житті. З нею я, клянусь, буду підтримувати, захищати, а якщо треба, то й боротися з нашими інституціями». (Ce saber est le plus beau jour de ma vie: avec lui, je jure de soutenir, de défendre nos Institutions et au besoin de les combattre.) «Це моя думка, і я її поділяю». (C'est mon avis et je le partage.) «Саме честолюбство призводить до падіння людей. Якби Наполеон залишився офіцером артилерії, він би й сьогодні сидів на троні». (C'est l'ambition qui perd les hommes. Si Napoléon était resté officier d'artillerie, il serait encore sur le trone.) «Той, хто вилучає людину з суспільства, ізолює її». (Otez l'homme de la société, vous l'izolez.) У департаменті Аверон невідомі вбивають прокурора Фуальдеса. Тлумачення пана Прюдома: «Руків'я ножа було в Римі, а вістря в Авероні». (Le couteau de Fualdès avec son manche à Rome et sa pointe dans l'Aveyron.)

Нещодавні дослідження підкреслюють, що ці вислови (як і вислови пана Оме) під позірною безглуздістю демонструють елементи оригінальності, глибини, а то й риторичної вишуканості. Як саркастичний, але точний спостерігач людських слабкостей періоду бідермаєру (подібно до художника Карла Шпіцвега в Німеччині), Монньє останнім часом дедалі більше цінується, так, приміром, в 1982 році його було перевидано й перекладено німецькою мовою Ойгеном Гельмле.

Твори

з персонажем Жозефа Прюдома

Scènes populaires, 1831 (проза, великий успіх) Scènes populaires. Les bas-fonds de la société, ed. Анн-Марі Майнінгер, Париж, Gallimard, 1984 (фоліо 1596) La Mille improvisée, 1831 (п'єса, сам Монньє грає декілька ролей, тріумф) Grandeur et décadence de M. Joseph Prudhomme, 1852 (п'єса, Монньє сам грає Прюдома, великий успіх) Mémoires de Monsieur Joseph Prudhomme, 1857. Під редакцією Gilbert Sigaux, Париж, Club Francais du Livre, 1964. Monsieur Prudhomme chef de brigands, 1860 (п'єса, провал)

Інші твори

La physiologie du bourgeois, Paris, Aubert, 1841. La Religion des imbéciles. Nouvelles scènes populaires, Paris 1861.

Примітки

Література Aristide Marie (1862—1938), Henry Monnier, Paris, Floury, 1931; Genf, Slatkine, 1984. Livia Székely, Henri Monnier et le personnage de Joseph Prudhomme 1799—1877. Contribution à l’étude du «biedermeier» en France, Kolozsvár 1944 (Etudes françaises. Publiées par l'Institut Français de l'Université de Szeged. 26). Edith Melcher, The life and times of Henry Monnier, Cambridge, Mass., Harvard University Press, 1950. Jessie Grace Marash, Henry Monnier. Chronicler of the bourgeoisie, London, Harrap, 1951. " Monnier, Henri Bonaventure 1799—1877 ", in: Dictionnaire de la Littérature française du XIXe siècle, Paris, Encyclopaedia Universalis, Albin Michel, 1998, 2014 (Les Dictionnaires d'Universalis). Nathalie Preiss, " Henry Monnier ", in: Dictionnaire des écrivains de langue française, hrsg. von Jean-Pierre Beaumarchais, Daniel Couty und Alain Rey, Paris, Larousse, 2001, S. 1234—1236. Alan Raitt, Gustavus Flaubertus bourgeoisophobus = Flaubert and the Bourgeois mentality, Oxford, Lang, 2005 (Kap. 2: Flaubert, Henry Monnier and Joseph Prudhomme).

Посилання

http://www.culture.gouv.fr/culture/actualites/celebrations/monnier.htm