Генріх (Гейнріх) Олександрович Люфт (, село Шиллінг Камишинського повіту Саратовської губернії, тепер село Сосновка Красноармійського району Саратовської області Російської Федерації — розстріляний , місто Саратов, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя, голова Центрального виконавчого комітету АРСР Німців Поволжя. Член Ради національностей ЦВК СРСР з 1935 до 1937 року.

Життєпис Народився в багатодітній бідній родині. Батько, Олександр Фрідріхович Люфт (1855–1931), походив із села Шиллінг, а мати, Катарина Маргарета, уроджена Лейхнер (1861—?) — із села Усть-Золиха (Мессер). Батько багато років працював вантажником на Волзі й одночасно займався ремонтом взуття. Наприкінці 1890-х рр. він купив у борг будинок із бакалійною крамницею і торгував приблизно до 1903 року, поки не збанкрутував. Після цього родина виїхала на заробітки до Баку, де батько займався шевським ремеслом, мати працювала прачкою, а сестри працювали прислугою. Після 1905 року родина повернулася до Поволжя. Батько влаштувався сторожем на бавовнопрядильній фабриці «Саратовська мануфактура» в селі Шахматово. Через кілька років батько знову повернувся до шевського ремесла й пізніше навіть був членом шевської артілі в селі Шиллінг.

У 1907–1911 роках Генріх Люфт навчався у початковій школі при бавовнопрядильній фабриці «Саратовська мануфактура». У 1911–1913 роках працював підсобним робітником «на розбиранні угарів», потім був переведений «у виробництво знімальників на ватерних машинах, далі шнурувальником крутильних ватерів» на бавовнопрядильній фабриці «Саратовська мануфактура». Через важкі умови праці захворів і після хвороби «влаштувався хлопчиком» (учнем) у торговельну крамницю при фабриці «Саратовська мануфактура», а трохи пізніше був прийнятий на посаду молодшого конторника в тій же крамниці, де працював до жовтня 1917 року.

Після жовтневого перевороту 1917 року працював одночасно членом фабричного заводського комітету та технічним секретарем Спілки текстильників при фабриці імені К.Н. Самойлової села Шахматово Саратовській губернії.

Наприкінці 1918 року на загальних зборах робітників фабрики імені Самойлової був обраний на роботу до Саратовського губернського продовольчого комітету. У 1918–1919 роках — агент Саратовського губернського продовольчого комітету. Працював у продовольчому комітеті Балашовського повіту Саратовської губернії. Займався відправкою для Червоної армії сіна з сінопресувальних пунктів і реквізицією сіна для армії.

Член РКП(б) з 2 листопада 1918 року.

9 травня 1919 року був призваний до Червоної армії. Учасник Громадянської війни в Росії. Служив червоноармійцем 414-го стрілецького полку, брав участь у боях проти генерала Мамонтова. У липні 1919 року під час одного з боїв значна частина полку, в якому він служив, потрапила в полон. До глибокої осені Люфт пас худобу, працював у ветамбулаторії і «при першій можливості утік із полону, поблизу станиці Усть-Лабінської». Повернувшись до залишків свого старого полку, переформованого в 304-й стрілецький полк 102-ї стрілецької бригади 34-ї стрілецької дивізії РСЧА Південно-Східного фронту, Люфт продовжив службу політичним керівником (політруком) кінної розвідки. У 1920 році брав активну участь у боях і походах проти Кубанської армії генерала Морозова на узбережжі Чорного моря (Туапсе, Сочі, Хоста, Адлер, Гагри) та в ліквідації повстанців генерала Фостікова на Кубані.

У 1920–1921 роках — секретар військкомбрига 102-ї стрілецької бригади 34-ї стрілецької дивізії РСЧА в станиці Баталпашинській (нині м. Черкеськ). Потім був начальником обліково-інформаційного відділення політичного відділу 34-ї стрілецької дивізії РСЧА в Армавірі та Кутаїсі (Грузія). З осені 1921 року служив інструктором, а невдовзі начальником обліково-розподільчого відділу політичного управління Окремої Кавказької армії в Тифлісі (нині Тбілісі).

У 1922 році під час проведення Всеросійського партійного перепису був відряджений політуправлінням Окремої Кавказької армії та Закавказьким крайкомом РКП(б) до Вірменії особливо уповноваженим із партійного перепису в частинах Червоної армії. Після завершення партійного перепису призначений начальником обліково-інформаційного відділення політичного відділу Вірменської стрілецької бригади (з жовтня 1922 року — Вірменської стрілецької дивізії) в Еривані (нині Єреван). Через кілька місяців через незнання вірменської мови був переведений начальником обліково-інформаційного відділення політичного відділу 3-ї Кавказької стрілецької дивізії в місті Александрополі (нині Гюмрі, Вірменія).

Наприкінці 1922 року відряджений до Самари в розпорядження політичного управління Приволзького військового округу, звідки був направлений у розпорядження політичного секретаріату Саратовського губернського військового комісаріату. Був призначений спочатку військовим комісаром Саратовського губернського продмагу, а через кілька місяців — інструктором політичного секретаріату Саратовського губернського військового комісаріату.

Взимку 1923 року за пропозицією Саратовського губернського комітету РКП(б) направлений на фабрику імені К.Н. Самойлової секретарем партійного осередку, але через три місяці політичне управління Приволзького військового округу вимагало негайно повернути його до армії. У 1923–1925 роках — інструктор політичного секретаріату Саратовського губернського військового комісаріату.

У 1925–1926 роках — помічник повітового військового комісара з політичної частини Кузнецького повіту Саратовської губ. У 1926–1927 роках — помічник повітового військового комісара з політичної частини Сердобського повіту Саратовської губ. У 1927 році після скорочення посади помічника військкома з політчастини протягом 3–4 місяців був військовим комісаром окремої конвойної роти в місті Покровську.

У 1927 році призначений начальником політичного секретаріату Територіального управління АРСР Німців Поволжя. На цій посаді працював до кінця 1928 року. У 1927 році «за чесну багаторічну службу в Червоній армії та участь у громадянській війні» був нагороджений Реввійськрадою Приволзького військового округу почесною грамотою та польовою сумкою.

У грудні 1928 року «у зв’язку з нестачею партійних працівників» за клопотанням обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя демобілізований із Червоної армії.

У грудні 1928 — 1931 року — відповідальний секретар Бальцерського кантонного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. У 1929 році був членом комісії з чистки лав ВКП(б) у Бальцерській партійній організації.

У 1931–1932 роках — голова Німволгсоюзу в місті Енгельс АРСР Німців Поволжя.

У 1932–1933 роках — відповідальний секретар Бальцерського кантонного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя. У 1933 році захворів на бронхіальну астму і після лікування був переведений на іншу роботу.

У 1933–1935 роках — уповноважений комітету заготівель сільськогосподарських продуктів при РНК СРСР по АРСР Німців Поволжя в місті Енгельсі.

Одночасно з січня 1935 до 8 лютого 1936 року — заступник голови Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя.

7 лютого 1936 року на пленумі обласного комітету ВКП(б) АРСР Німців Поволжя призначений головою ЦВК і РНК АРСР Німців Поволжя, затверджений на посаді 8 лютого 1936 року на IV сесії ЦВК АРСР Німців Поволжя.

8 лютого 1936 — 1 серпня 1937 року — голова Ради народних комісарів АРСР Німців Поволжя.

Одночасно 8 лютого 1936 — 21 березня 1937 року — голова Центрального виконавчого комітету АРСР Німців Поволжя.

21 березня 1937 року на 7-й сесії ЦВК АРСР Німців Поволжя 9-го скликання був звільнений від обов'язків голови ЦВК АРСР Німців Поволжя зі збереженням обов'язків голови РНК АРСР Німців Поволжя. На ювілейній 20-й обласній конференції ВКП(б) АРСР НП (1–8 червня 1937 року, Енгельс), незадовго до свого арешту, активно викривав «ворогів народу».

1 серпня 1937 року заарештований УНКВС по Саратовській області. На момент арешту проживав за адресою: місто Енгельс, вулиця Нестерова, будинок 2. У зв'язку з арештом виключений із членів ВКП(б). 20 січня 1938 року засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР до вищої міри покарання — розстрілу та конфіскації майна, «як один із керівників антирадянської націонал-фашистської шпигунської терористичної й диверсійно-шкідницької організації, що діяла в АРСР Німців Поволжя» (за статтями 58-1а, 58-7, 58-8, 58-11 Карного кодексу РРФСР). Розстріляний 20 січня 1938 року в місті Саратові.

Посмертно реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 15 червня 1957 року.

Родина Дружина і дві доньки.

Примітки

Джерела Люфт Генрих Александрович Люфт Генрих Александрович (Lüft Heinrich)