Митрополича Бази́ліка Успіння Пресвято́ї Ді́ви Марі́їВнебовзяття Пресвятої Діви Марії // Портал CREDO. (за даними сайту Львівської архідієцезії — Успіння Пресвятої Діви Марії), також Латинський катедральний собор, відомий під місцевою назвою Кате́дра — культова споруда, римо-католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької церкви в Україні, розташований на Катедральній площі у Львові, Україна. Пам'ятка сакральної архітектури XIV—XVIII століття, пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер — 316/0. Точна дата початку будівництва катедри невідома. Будівля належить до семи найдавніших храмів Львова. Протягом історії катедру неодноразово перебудовували і добудовували. До сьогодні збереглося 8 добудованих каплиць навколо храму. Вежа Латинської катедри є однією з найвищих споруд центральної частини міста (66 м, вища лише ратуша), разом з чотирма іншими будівлями вона відображена на логотипі міста.

Цей собор є Санктуарієм Матері Божої Милостивої і Божого Милосердя.

Назва

Архітектура Собор розташовується в центрі площі Катедральної і від часів середньовіччя залишається архітектурною домінантою південно-західної частини колишнього середмістя (міста в мурах). Зорієнтований на осі схід-захід, із головним входом із заходу на осі храму. Збудований із цегли двох відтінків, тинькований (цеглу демонструє зондаж на контрфорсі абсиди). Застосовано також блоки з міоценового літотамнієвого вапняку і вапнистого пісковику, які добували в каменоломнях в околицях тодішнього Львова. Довжина храму 67 м, ширина — 23 м, висота вежі — 66  метрів. Будівля тринавна, зального типу, з витягнутим пресбітерієм і гранчастою абсидою. Із заходу до брили храму примикають два квадратні в плані об'єми дзвіниць. Права дзвіниця збудована лише до висоти склепінь нави. Початково собор зовні підпирали 12 чотириярусних контрфорсів, які закінчуються трохи нижче дахового карнизу. Основний простір майже кубічний, але пізніші прибудови значно ускладнили конфігурацію храму. З обох боків до пресбітерія симетрично примикають по одному захристю та одній каплиці. У проміжках між контрфорсами до нав з північного і південного боків прибудовано по 3 каплиці. Пресбітерій та кожна з трьох нав перекриті трьома пряслами хрестових склепінь. Дах над навами та пресбітерієм — двоспадовий, над лівою дзвіницею — складний бароковий з вазонами, над недобудованою правою — пологий шатровий. На даху нави влаштовано два ряди люкарн на різній висоті. Готичну складову підкреслює високий шип даху. В інтер'єрі чотири високі сніпчасті колони підтримують стрільчаті арки і склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння вкриті численними фресками.

На сьогодні Латинська катедра — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер — 316/0.

Історія

Проблема початків храму

Обставини заснування храму, точне датування та фундатори залишаються нез'ясованими. Головною проблемою є повна відсутність первинних документів. Численна література оперує роками і гіпотезами, часом у формі однозначних тверджень. Однак усі вони базуються на історіографічній традиції або на вторинних джерелах. Кількість версій про дату заснування особливо примножена працями XIX—XX століть. Аналіз історіографії, опублікований 2000 року українською дослідницею сакральної готики Ольгою Козубською, показав, що ні традиція, ні жодна з гіпотез документально не підтверджені і з багатьох міркувань є сумнівними.Козубська О. Латинська катедра у Львові: спроба нової інтерпретації відомих фактів // Народознавчі зошити. — 2000. — № 2. — С. 252—261. В подальшому ця позиція набула певного поширення, зокрема відобразилась у фундаментальній праці «Архітектура Львова. Час і стилі XIII—XXI ст.» (2008) та Енциклопедії Львова (2010).

Версії про рік заснування 1344 рік. Версія з неопублікованої праці секретаря капітули першої половини XIX століття Каєтана Андрусевича. Жодним чином не обґрунтована, однак підтримана Станіславом Зайончковським, який стверджував, що датування підтверджується міськими актами, що насправді не відповідає дійсності: таких дат в актах немає. За Зайончковським повторена Тадеушем Маньковським, Юзефом Крентошем, Бартоломеєм Качоровським, Яном Островським, Єжи ПетрусомКозубська О. Латинська… — С. 255, 257..1350 рік. Версія про дерев'яний костел Діви Марії, що існував у 1340—1349 роках і новий мурований, закладений 1350 року вже на нинішньому місці. Походить із витяга з міських архівів, надісланого 1763 або 1765 року до Рима у тракті судового процесу архієпископа Сераковського з магістратом. Повторена Владиславом Абрагамом, Фридериком Папе. Критикована Денисом Зубрицьким та Михайлом Грушевським. Достовірність первинного джерела цього акту і сам факт існування джерела у дослідників викликають сумнів.Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 424 прим.Козубська О. Латинська… — С. 254—255.1361 рік. Озвучений Яном Длугошем у праці «Історія Польщі». Олександр Семкович припускав, що джерелом для Длугоша стала папська булла від того року, яка нібито дозволяла фундацію митрополії. Насправді булла датована 6 квітня 1363 року і власне дозволу не містить (митрополію засновано лише 1412 року). Сам Длугош ймовірно мав на увазі релігійну інституцію, а не будівлю. Показово, що серед фундацій Казимира III Длугош не згадує львівського храму. Тим не менше, версія про заснування митрополії повторена Мартіном Кромером та Яном Альнпеком. Останній змінив рік на 1364 і однозначно приписав Казимирові закладення самої будівлі.Козубська О. Латинська… — С. 253.1360—1368 роки. Період, у межах якого відбулось закладення на думку Мавриція Дідушицького. Він однак припускає, що до початку XV століття будівництво не велось.1370 рік. Версія Владислава Лозинського про рік закладення наріжного каменя і про початок будівництва лише через близько 30 років опісля.Козубська О. Латинська… — С. 255.1370 і 1349 рік. Дві суперечливі дати, подані Бартоломеєм Зиморовичем на базі невідомих джерел. Перша дата повторюється у XIX столітті у праці Ігнатія Ходиницького.Козубська О. Латинська… — С. 253—254. 1380-ті роки. Почали зводити з ініціативи львівських міщан-католиків, будівництвом опікувався Петро Штехер, бурмистр Львова i правнук першого відомого львівського війта Бертольда ШтехераВойтович Л.Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів // Вісник Львівського у-ту. Серія історична. — 2011. — Вип. 46. — С. 40..

Версії про обставини заснування Заснування Казимиром III. Історіографічна традиція, підтримана переважною більшістю авторів. Сучасник Казимира ІІІ літописець Янко із Чарнкова не згадує львівський храм у переліку фундацій короля. Таких даних не містить жодне з повідомлень тогочасних хроністів. Сам король у листуванні з папою нічого не згадує про це. Подібній фундації не сприяв і тогочасний скрутний фінансовий стан Казимира ІІІ (неодноразово звертається за допомогою). Багато дослідників сходяться на тому, що після смерті короля будівництво фінансували міщани. На думку Ольги Козубської, міщани могли бути фундаторами від самого початку, як це відбулося, зокрема, з Маріяцьким костелом у Кракові.Козубська О. Латинська… — С. 252—253, 260—261.Первинна посвята Святій Трійці. Вперше з'являється в Яна Альнпека. Джерела такого твердження невідомі. Повторена Станіславом Зайончковським, Тадеушем Маньковським, Бартоломеєм Качоровським, Яном Островським, Єжи Петрусом, Тадеушем ТрайдосомКозубська О. Латинська… — С. 257..Версія про костел Марії Сніжної як перший парафіяльний храм. Впроваджена Франциском Захаріясевичем, повторена Станіславом Зайончковським.Храм попередник. Дослідники Ігнатій Ходиницький та Ісидор Шараневич стверджують, що за княжих часів тут стояла одна з околичних церков східного обряду — Успіння, котру Казимир III розпорядився знестиШараневич І. Історическій очерк о Ставропігійской церкви. — С. 1—20.Chodynicki J. Historja stołecznego Królestw Galicyi i Lodomeryi miasta Lwowa od założenia jego aż do czasów teraźniejszych. — L., 1829. — S. 342..Спільний храм двох конфесій. Думку висловив Роман Могитич, вона базується на аналізі найдавнішої книги протоколів судових засідань Львівської міської ради 1382—1389 років. Для документу характерним є означення усіх православних, вірменських і католицьких храмів єдиним словом ecclesiae. За цього парохіяльних храмів у середмісті згадано лише два: Ecclesia Armenorum (вірменський) і Ecclesia beate Maria Virgilis, parochialis (без уточнення конфесії). Могитич припускає значне зближення східної та західної церков у багатонаціональних містах того часу. Звертає увагу також на факт про пароха Йоана Русина, який був противником передачі парафіяльного храму римо-католицькому архієпископу. На думку Могитича новий (нинішній) храм могли будувати навколо давнішого, можливо, навіть із використанням певних його частин.Могитич Р. І. Найстаріша міська книга про будівництво Львова у XIV столітті // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — С. 6—7.

Будівництво (XIV—XV століття)

1353 роком датується перша документальна згадка про парафіяльний костел Діви Марії у Львові. Джерелом є грамота 1359 року, у якій ідеться про пожертву храмові комітисою Анною млина на Збоїщах. Надалі протягом усієї другої половини XIV століття трапляються документи про храм Діви Марії, однак жоден з них не дає певності — йдеться про храм у середмісті чи костел Марії Сніжної, який на той час вже існував і на думку багатьох дослідників був першим парафіяльним у Львові.Козубська О. Латинська… — С. 259. 6 квітня 1363 року датується булла, яка була реакцією на прохання короля Казимира ІІІ заснувати єпископство з центром у Львові. Задум цей реалізовано не було.

1384 року вперше згадується пожертва на будівельні роботи, хоч і надалі незрозуміло, якому храмові (цілком можлива і перебудова костелу Марії Сніжної). Поширена версія про будівництво собору майстром Нічком з Троппау базується на згадці 1385 року, яка насправді також не уточнює, у якому з двох костелів проводили роботи. Перша згадка, яка достеменно стосується майбутньої катедри, походить із 1399 року, коли члени міської ради зробили пожертву на майбутній вівтар 10 000 мучеників.Козубська О. Латинська… — С. 260. Управителем фондів у цей час був Петро Штехер, який також від імені міста наглядав за будівництвом, особисто пожертвував сто кіп грошей. Спорудженням займався вроцлавський архітектор Микола Ґансечке (Ґонзаґе).Łoziński W. Sztuka lwowska w XVI i XVII wieku. Architektura i rzeźba. — Lwóww : H. Altenberg, 1901. — S. 7.

За первісним проектом у собору повинно було бути дві вежі: одну завершили наприкінці XIV століття, інша так і залишилася незакінченою через брак коштів..

У 1404 році Микола Ґансечке закінчив вівтарну частину храму, а наступного року її освятив перемиський єпископ Мацей Яніна за участі галицького архієпископа Якова СтрепиŁoziński W. Sztuka… — S. 9.Януш Куртика в біограмі про першого львівського архієпископа Яна Жешовського (Польський біографічний словник) стверджував, що будівництво собору розпочали в 1405 році → Див.: Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 67. .