Софія Федак-Мельник, до шлюбу Федак (30 жовтня 1901, Львів — 31 липня 1990, Люксембург) — українська економістка, кооперативна діячка та громадська активістка міжвоєнного й повоєнного періодів. Діячка ОУН.

У міжвоєнний період брала участь у розвитку українського кооперативного руху в Галичині, була активною в українських жіночих та молодіжних організаціях, зокрема в середовищі «Пласту». Після еміграції до Австрії та згодом Італії й Люксембургу продовжувала громадську та організаційну працю в українській діаспорі, поєднуючи її з професійною діяльністю в економічній і банківській сфері.

Протягом Другої світової війни перебувала разом із чоловіком під арештом та інтернуванням німецькою владою. Після війни мешкала в Люксембурзі, де залишалася активною в українському середовищі до своєї смерті у 1990 році. У 2026 році була перепохована в Україні на Національному військовому меморіальному кладовищі поблизу Києва.

Життєпис

Походження Народилася у Львові в родині адвоката Степана Федака, одного з провідників українського громадського життя міста. Її брат Степан Федак був військовиком Легіону Українських січових стрільців, Української галицької армії та Армії Української Народної Республіки, а також відомий участю у спробі замаху на польського політика Юзефа Пілсудського під час його перебування у Львові 1921 року. Після встановлення польської влади в Галичині Софія переїхала до Відня, де здобувала освіту в галузі економіки у Вищій торговельній академії. У студентські роки долучилася до українського молодіжного руху та брала участь у створенні перших осередків «Пласту» у Відні. Повернувшись до Львова, працювала у кооперативному секторі та була активною учасницею Українського жіночого союзу.

У Львові вона познайомилася з Андрієм Мельником, який на той час був значно старшим і вже мав досвід служби в українських військових структурах. Після його арешту польською владою та звільнення у 1929 році Софія одружилася з ним.

В еміграції У 1938 році, після загибелі Євгена Коновальця, керівництво Організації українських націоналістів перейшло до Андрія Мельника, і подружжя виїхало за кордон до Італії. У роки Другої світової війни вони зазнали переслідувань: були інтерновані та утримувалися під арештом німецькою владою, зокрема в Заксенгаузені. Після війни родина оселилася в Люксембурзі, де Софія працювала у банківській сфері. Вона залишалася в цій галузі до виходу на пенсію. Паралельно долучалася до діяльності Організації українських націоналістів, допомагаючи чоловікові у підтримці міжнародної мережі ОУН. Також займалася впорядкуванням і фіксацією матеріалів з історії українського націоналістичного руху.

Після смерті чоловіка в 1964 році залишилася в Люксембурзі, де й померла 31 липня 1990 року.

Перепоховання Ексгумація останків подружжя Мельників відбулася 19 травня 2026 року в Люксембурзі за участю уповноважених представників Офісу Президента України, Міністерства закордонних справ України та Українського інституту національної пам'яті. З метою організації перепоховання 15 травня 2026 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження № 460, яким затвердив відповідний план заходів і доручив центральним органам виконавчої влади забезпечити його виконання.25 травня 2026 року прах Софії Федак-Мельник разом із останками її чоловіка Андрія Мельника було урочисто перепоховано в Україні на Національному військовому меморіальному кладовищі під Києвом.

Заміна пам'ятника Початкове візуальне та текстове оформлення поховання спричинило значний суспільний резонанс і дискусію серед істориків та у соціальних мережах: тоді як над могилою голови Проводу ОУН одразу було встановлено високий кам'яний хрест, поховання його дружини обмежили невеликою прямокутною меморіальною плитою з написом «дружина Андрія Мельника та громадська діячка» без фотографії. Представники академічної спільноти та громадськість розкритикували такий підхід як применшення особистого внеску діячки та зведення її ролі суто до статусу подружжя визначного провідника. Унаслідок публічної критики оформлення меморіалу переглянули, і на початку липня того ж року над могилою Софії Федак-Мельник встановили повноцінний кам'яний хрест, ідентичний за формою та розміром до монумента її чоловіка. На новому пам'ятнику висічено статус: «референт Голови ОУН, діячка українського національно-визвольного руху у XX ст.». Про завершення заміни пам'ятника 6 липня 2026 року публічно оголосив голова ОУН Богдан Червак, наголосивши на її самостійному значенні як багаторічної референтки керівництва ОУН, організаторки міжнародної мережі та дослідниці історії національно-визвольної боротьби.

Див. також Жінки в ОУН та УПА

Примітки