Анна Єва Ржепецька, у шлюбі Ганна Погоська (польською Hanna Pohoska, 29 травня 1895 в Познані, Німецька імперія — 30 вересня 1953 у Варшаві, Польська Народна Республіка) — польська історикиня освіти та педагогіки, політична діячка, заступниця сенатора від столичного міста Варшави, обрана 1935 року.
Біографія Дочка журналіста Казімежа Ржепецького та Ізи Мощенської-Ржепецької, громадської й освітньої діячки, племінниця Кароля Ржепецького, онука Людвіка Владислава Ржепецького та праонука Каєтана Владислава Ржепецького. Її братом був Ян Ржепецький. 1917 року вона одружилася з Яном Погоським — архітектором та віцепрезидентом Варшави у 1934—1939 роках. У шлюбі народила двох дітей: доньку Єву та сина ЯнаHanna Rzepecka, [w:] Kamil Piskała, Marta Sikorska-Kowalska (red.), Kobiety niepodległości. Wspomnienia z lat 1910—1918, Warszawa 2019, s. 143—184, ISBN 978-83-65248-36-7, OCLC 1160196894 [dostęp 2022-04-18]..
Навчалася в інтернаті Ядвіги Ковальчуківни та Ядвіги Явурківни у Варшаві. Була співорганізаторкою молодіжного гуртка, який пропагував ідеї незалежності та суспільного поступу. Також брала активну участь у діяльності жіночої секції Стрілецького союзу.
З 1913 року вивчала історію в Ягеллонському університеті. Працювала в Народному університеті імені Адама Міцкевича. Після початку Перша світова війна діяла в структурах Польської національної організації, а згодом працювала в прес-бюро Верховного національного комітету. Там редагувала журнал «Польські новини». У 1916/1917 навчальному році відновила навчання на історичному факультеті Варшавського університетуЗ 1916 року керувала канцелярією Юзефа Пілсудського. Працювала писаркою в канцелярії Військової комісії Тимчасової державної ради. З 1917 року викладала історію у варшавських середніх школах. Під псевдонімом Єва Бялиня опублікувала кілька історичних брошур, присвячених історії Польщі.
1923 року вона захистила докторську дисертацію у Варшавському університеті під керівництвом Марцелія Гандельсмана, присвячену народній освіті в період діяльності Комісії національної освіти. Поєднувала роботу вчительки у варшавських середніх школах із викладацькою діяльністю у Варшавському університеті. 1934 року здобула габілітацію у Варшавському університеті. Працювала інструкторкою в Міністерстві релігійних конфесій і народної освіти. Публікувала праці з методики викладання історії та брала участь у роботі міністерства як експертка. Значну увагу приділяла концепції так званого державного виховання, запровадженій у польських школах після Травневого перевороту 1926 року. З 1928 року була членкинею Жіночого громадянського союзу. У 1936—1939 роках очолювала його Головне правління.
Під час окупації займалася підпільною викладацькою діяльністю, а також працювала в Управлінні інформації та пропаганди ZWZ / AK. Керувала офісом Головного штабу. Під час війни втратила чоловіка (розстріляного в Пальмірах 1940 року) та обох дітей (дочку розстріляли в лютому 1944 року, син загинув у Варшавському повстанні). Після війни була доценткою Варшавського університету (1946—1953).
Ганна Погоська залишила спогади про період боротьби за незалежність Польщі. 2019 року їх було опубліковано Польським історичним музеєм у збірці «Жінки незалежності. Спогади 1910—1918 років».
1951 року її працю «Легіони та польські війська у наполеонівських війнах: 1797—1814», опубліковану під псевдонімом Єва Бялиня, було вилучено з польських бібліотек та внесено до списку цензурованих видань.
Похована на Повонзківському кладовищі у Варшаві (ділянка 17-6-30)Jerzy Waldorff, Hanna Szwankowska, Danuta Jendryczko, Barbara Olszewska, Zofia Czyńska «Cmentarz Powązkowski w Warszawie» KAW Warszawa 1984 s. 73 ISBN 83-03-00758-0..
Ордени та нагороди
Хрест Незалежності (22 грудня 1931 р.) «za pracę w dziele odzyskania niepodległości». Лицарський хрест Ордена Відродження Польщі (9 листопада 1932 р.) «za zasługi na polu wychowania państwowego». Срібний академічний лавр (5 листопада 1935 р.) «za szerzenie zamiłowania do literatury polskiej». Пам'ятний знак Польської військової організації
Бібліографія
Галіна Вінницька, Погоська Ганна [у:] Словник польських істориків, ред. Марія-Просінська Якл, Варшава 1994, с. 414. Stanisław Konarski, Pohoska Anna Ewa, [у:] Польський біографічний словник, т. 27, Вроцлав–Варшава–Краків–Гданськ-Лодзь 1982—1983.
Примітки