Carex meadii — вид квіткових рослин з родини осокових. Поширення: Канада й США (Алабама, Арканзас, Джорджія, Іллінойс, Індіана, Айова, Канзас, Кентуккі, Манітоба, Мериленд, Мічиган, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі, Небраска, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Північна Кароліна, Північна Дакота, Огайо, Оклахома, Онтаріо, Пенсильванія, Род-Айленд, Саскачеван, Південна Дакота, Теннессі, Техас, Вірджинія, Вісконсин), Мексика (Чіуауа). Цей кореневищний геофіт росте переважно в помірному біомі.
Середовище проживання Населяє вапняні прерії, болотисті місцевості, кедрові галявини, відкриті ліси, вологі западини; на висотах 50–2400 метрів.
Біоморфологічна характеристика Рослини колоніальні, з довгим кореневищем, вегетативні пагони широко розкидані та непомітні від глибоких кореневищ. Стебла 15–60 см, зазвичай шорсткі дистально. Листя: проксимальні піхви з лопатями, коричневі, 1,5–5 мм у діаметрі; язички 0,4–3,6 мм, в 0,4–1,2 раза ширші за довжину; пластини сіро-зелені, плоскі, 7–15 см × 2–5(7) мм, складені біля основи, краї часто загнуті, трав'янисті. Суцвіття 4–25 см. Перигінії від висхідних до розлогих, густо розташовані, від жовто-зелених до коричневих, 2,3–5 × 1,25–2,5 мм, дзьоб дрібний, зігнутий. Сім'янки від світло- до темно-коричневих, 2,7–4 × 1,7–2,2(2,5) мм. Плодоносить кінець весни — початок літа.
Примітки