Вільге́льм Адо́льф фон Бра́уншвейг-Лю́небург (також відомий як Вільгельм Адольф фон Брауншвейг-Вольфенбюттель, ; 18 травня 1745, Вольфенбюттель — 24 серпня 1770, поблизу Очакова) — герцог Брауншвейгу і Люнебургу, а також прусський генерал-майор і колекціонер книг.

Життєпис Вільгельм Адольф був шостим сином герцога Карла I Брауншвейзького († 1780) та його дружини Філіппіни Шарлотти Прусської. Свою освіту він здобув, зокрема, під керівництвом двох професорів — Йоганна Арнольда Еберта та Карла Крістіана Гертнера в колегіумі Collegium Carolinum у Брауншвейгі. Завдяки цьому в нього з'явилася прихильність до літератури та красного письменства, а також інтерес до математики.

Його військова кар'єра розпочалася у 1761 році, коли він став командиром роти та підполковником лейб-піхотного полку в Брауншвейзі. У жовтні 1763 року він разом зі своїм братом Фрідріхом Августом вступив на службу до прусської армії й отримав звання полковника. Як командир роти 39-го піхотного полку він оселився в палаці Сансусі і був уведений у військовий світ своїм дядьком Фрідріхом II. У цей період він написав французькою мовою поему «Мексикада» () про іспанське завоювання Мексики. У цьому він змагався зі своїм колишнім учителем Юстусом Фрідріхом Вільгельмом Цахаріє, а також написав трактат про мистецтво ведення війни. Під час свого перебування в Кенігсбергі він вивчав вищу математику під керівництвом Йоганна Крістіана Людвіга Гельвіга.

У 1769 році Вільгельм Адольф потрапив у немилість до майбутнього короля Фрідріха Вільгельма II, оскільки в подружній суперечці між принцом та його дружиною Єлизаветою Христиною Ульрікою прийняв бік своєї сестри. Через це у 1770 році він залишив прусський двір і вступив на російську службу в чині генерал-лейтенанта. На цій посаді в армії князя Петра Румянцева він брав участь у поході проти турків. Під час кампанії він підхопив інфекцію, від якої помер у 1770 році у військовому таборі між Ізмаїлом та Очаковим (на півдні сучасної України). Його супутник, математик Гельвіг, доставив тіло принца до Брауншвейга, де 12 грудня 1770 року його поховали в герцогському склепі в Брауншвейзькому соборі.

Спадщина Вільгельм Адольф мав велику бібліотеку, близько 2300 томів з якої перейшли до Бібліотеки герцога Августа. на hab.de, процитовано 15 листопада 2013. Серед них, окрім англомовних праць (хоча в родині Вельфів надавали перевагу французькій літературі), були сучасні праці про Фрідріха Великого та Сілезькі війни. Письмова спадщина Вільгельма Адольфа зберігається в Головному державному архіві Веймара.

Родовід

Література Johann Friedrich Wilhelm Jerusalem: Entwurf von dem Caracter und den fürnehmsten Lebens-Umständen des höchstseeligen Prinzen Wilhelm Adolph von Braunschweig und Lüneburg. Himburg, Berlin 1771, . Christof Römer: Braunschweig-Bevern, Ein Fürstenhaus als europäische Dynastie 1667–1884. In: Veröffentlichungen des Braunschweigischen Landesmuseums. 84. Braunschweigischen Landesmuseum, Braunschweig 1997, ISBN 3-927-93938-2, S. 71. Hans Schaper: Wilhelm Adolf Herzog zu Braunschweig und Lüneburg. In: Horst-Rüdiger Jarck, Dieter Lent u. a. (Hrsg.): Braunschweigisches Biographisches Lexikon: 8. bis 18. Jahrhundert. Appelhans Verlag, Braunschweig 2006, ISBN 3-937664-46-7, S. 742.

Примітки