Zoropsis spinimana — вид аранеоморфних павуків, що належить до родини Zoropsidae надродини Lycosoidea. Завдяки своїм розмірам та відносно міцній будові тіла цей вид є одним із найбільших павуків Центральної Європи. Походить із Середземномор'я, але поширився до Центральної Європи через інвазійні види та глобальне потепління.

Опис Самки значно більші за самців. Самці досягають довжини тіла від 10 до 13 мм, самки від 15 до 19 мм; з витягнутими ногами досягають 5 см. Головогруди (просома) жовтувато-білі з великими чорними мітками та світлою областю очей, досягає довжини приблизно 1 см. Мітки на задній просомі, в області фовеа, нагадують метелика. Черевце (опістосома) жовтувато-біле спереду, сіре або коричневе ззаду та має серединну чорну мітку, що складається з темної смуги посередині та трьох ще темніших плям з обох боків. Ноги жовтувато-сірі, іноді темні, з чорними кільцями. За зовнішнім виглядом він нагадує великого вовчого павука. Особливістю є те, що завдяки клейким волоскам на лапах він також може чіплятися за гладкі поверхні, такі як скло, і пересуватися ними.

Плутанини Найчастіше його плутають з великим домашнім павуком (Eratigena atrica). За словами Амброса Хенгі та Ізабель Цюрхер, останній «має приблизно такий же розмір тіла, але зазвичай має значно довші лапи, ніжніший і, як правило, темнішого кольору (від темно-коричневого до чорного)». Крім того, домашній павук зазвичай живе у лійкоподібній павутині, дуже часто у підвалах у кутах стін.

Інші подібні види мешкають у Середземноморському регіоні, такі як Zoropsis media, Zoropsis oertzeni або Zoropsis lutea.

Поширення Батьківщиною Zoropsis spinimana є західне Середземномор'я до південного краю Альп та Далмації, а також Північна Африка.

Цей вид був завезений до Каліфорнії в 1990-х роках і з того часу прижився в районі затоки Сан-Франциско.

Приблизно в кінці 1990-х повідомлялося про спостереження з Австрії, Швейцарії, а з 2005 року також з Німеччини.

Його поширення на північ свідчить про зв'язок з глобалізацією та зміною клімату. Однак не зрозуміло, чи цей вид також прижився в дикій природі, чи є суто синантропним, оскільки його лише знаходили лише в будинках на північ від Альп, наприклад у Нойкірхен-Флюйні було виявлено цілу популяцію старих і молодих тварин.

Станом на 2022 рік вид широко поширений у Німеччині у Верхньорейнському грабені, столичному регіоні Рейн-Неккар, районі Штутгарта, регіоні Рейн-Майн, Рейнгессені та вздовж Нижнього Рейну від Бонна до західного Рурського регіону. Численні записи також були зроблені в Баварії, Саарланді, Північній Рейн-Вестфалії, Нижній Саксонії, Саксонії, Берліні, Бремені та Гамбурзі. Принаймні з 2022 року його можна знайти по всій Німеччині, з численними спостереженнями.

У Швейцарії його часто можна знайти на північ і захід від Альп, особливо в околицях Цюриха, Базеля, Женеви, Лозанни, Берна та Люцерна. Вид також поширений на півдні Швейцарії, вздовж кордону з Італією. З центральної Швейцарії існують лише поодинокі записи про його випадки.

В Австрії цей вид був знайдений переважно у Відні та Граці та їх околицях, але також є окремі випадки спостереження з інших частин країни, особливо на сході та в центральній Австрії. Також є повідомлення з Росії та Грузії (Абхазії).

Середовища існування У дикій природі Zoropsis spinimana мешкає в низинних районах Істрії та півострова Гаргано, зазвичай нижче 200 метрів над рівнем моря. Зустрічається на висотах над рівнем моря. Там він віддає перевагу відкритим сосновим лісам з рясним хвойним підстилкою поблизу узбережжя, де зустрічається під камінням та корою. Однак на Корсиці його було знайдено в каштанових та дубових насадженнях приблизно на висоті 600 м над рівнем моря. На південному краю Альп, наприклад, у Венеції, та в Північному Тіролі, він синантропно зустрічається в будівлях та на них.

Спосіб життя Zoropsis spinimana це вид, що вільно займається мисливством; він не сидить у павутинні, а радше блукає в пошуках здобичі. Тим не менш, він належить до крибеллатних павуків, тобто може прясти тонкий шовк для здобичі. Щоб зловити здобич, Zoropsis spinimana нерухомо чекає на тварин, що проходять повз, потім хапає їх швидким хапальним рухом і підносить до своїх хеліцер. Потім слідує отруйний укус. Здобич перетравлюється позакишково, а висмоктані екзоскелети після живлення павука рідко покриваються павутиною після годування.

Павук Zoropsis spinimana завзятий альпініст, його кілька разів знаходили на третьому чи четвертому поверсі у Швейцарії. Він веде нічний спосіб життя і вдень ховається у невеликій павутині.

Укус Коли павука Zoropsis spinimana заганяють у кут або він перебуває під загрозою, він може вкусити людину. Це один з небагатьох місцевих павуків, який може проникати крізь шкіру людини в чутливих ділянках своїми іклами. Біль та подальші симптоми зазвичай порівнянні з болем та симптомами укусу бджоли чи оси, а навколо місця укусу виникає набряк та почервоніння, які зазвичай гояться самостійно через кілька днів. Також можливо, що укус може становити більшу проблему для людей з алергією. Однак, за даними Амброса Хенгі та Ізабель Цюрхер, до 2013 року не було відомо жодних медично значущих випадків, які можна було б чітко віднести до Zoropsis spinimana.

Розмноження та розвиток Zoropsis spinimana це однорічний вид зі швидким розвитком. Молоді особини досягають статевої зрілості після восьми-дев'яти линьок у вересні/жовтні. Після спарювання самки можуть відкласти кілька яйцевих мішків. Кожен яйцевий мішечок містить приблизно 20–50 яєць. Самки відкладають та охороняють мішечок у помітному гнізді з блакитного шовку у виводковій камері. Вони не залишають гніздо, доки не помруть. У лабораторії павуки вилупилися приблизно через півтора місяці.

Таксономія Цей вид вперше був описаний у 1820 році Леоном Дюфуром як Dolomedes spinamanus. Інші синоніми включають Dolomedes dufourii, 1837, Dolomedes ocreatus, 1841, Hecaerge wrightii, 1870, Lycosa ocreata та Lycosoides algirica, 1846, Zora algeriensis, 1864, Zora dufourii, 1864, Zora ocreata, 1847, Zoropsis albertisii, 1901, Zoropsis ocreata, 1878, Zoropsis pluridentata, 1925, Zoropsis quedenfeldti, 1901, Zoropsis triangularis, 1901 та Zoropsis wrighti, 1901.

Через свою наукову назву його можна сплутати з Zora spinimana.

Література

A. Hänggi, A. Bolzern: Zoropsis spinimana (Araneae: Zoropsidae) neu für Deutschland. В: Arachnologische Mitteilungen. Випуск 32, 2006, с. 8–10. (PDF) C. E. Griswold, D. Ubick: Zoropsidae: A Spider Family Newly Introduced to the USA. В: The Journal of Arachnology. Випуск 29, 2001, с. 111–113. (PDF) M. Kreuels: Die Kräuseljagdspinne Zoropsis spinimana. В: Pest Control. Випуск 36, 2007, с. 16. (PDF) J. A. Massard & G. Geimer: Neu für Luxemburg: Kräuseljagdspinne in Echternach entdeckt. В: Lëtzebuerger Journal, 17 листопада 2018, Номер 268, с. 18. (PDF) M. Kreuels, A. Staudt, S. Christian: Die Spinnenfauna von Luxemburg – eine Zusammenstellung der Nachweise aus den Jahren 1906–2018 (Arachnida: Araneae). В: Bull. Soc. Nat. luxemb. Випуск 121, 2019, с. 225 та 227. (PDF)

Примітки