Привілеї Ягайла (1387) — три загальноземські грамоти, видані королем польським і великим князем литовським Владиславом II Ягайлом у 1387 році з метою реалізації положень Кревської унії (1385), яка передбачала інкорпорацію Великого князівства Литовського (ВКЛ) до складу Королівства Польського (КП): Привілей від 20 лютого 1387 литовським боярам та лицарям католицької віри (майбутній шляхті) щодо зменшення їхніх повинностей; Привілей від 22 лютого 1387 католицькій церкві для сприяння покатоличення нею всього населення країни; Грамотою від 28 квітня 1387 Владислав Ягайло призначив князя Скиргайла Ольгердовича своїм намісником у ВКЛ.

Привілей від 20 лютого 1387

Основні положення привілею В першу чергу, акт був направлений на розширення прав бояр та лицарів католицької віри, які: звільнялися майже від усіх державних повинностей, окрім обов'язку нести військову службу і вирушати у воєнний похід за власний кошт; їхні маєтки та піддані звільнялися від різних робіт на користь держави, окрім обов'язку брати участь у будівництві державних замків; також вони отримували право розпоряджатися і передавати у спадок свої феодальні володіння, замки та майно; ще отримали дозвіл вільно видавати заміж дочок, внучок та інших родичів жіночої статі без санкції верховної влади, за умови, що вони зберігають католицьку віру; вдови бояр отримали право користуватися маєтками чоловіка, а при повторному заміжжі маєтки мають передаватися дітям від чоловіка-небіжчика або його найближчим родичам;

окрім того, грамота: передбачала заснування територіальних судових органів; зобов'язувала виконувати давній звичай Погоня: у випадку, коли ворога виганяли з теренів Великого князівства Литовського та оголошувалося «переслідування» (), всі чоловіки, здатні тримати зброю, мали долучатися до ополчення.

Після опису розширених прав зазначено, що у разі виходу з католицтва лицар або боярин позбавлявся цих додаткових соціальних та економічних привілеїв.

Відомості про документ Історики вважають, що привілей був написаний латиною, ймовірно, писарем польської королівської канцелярії Андрієм Яновичем (Andreus Joannis) та був перевірений Великим коронним канцлером і сандомирським препозитом Міколаєм Заклікою з Мендзиґужа та підканцлером Клеменсом з Москожова.

Оригінальний рукопис привілею не зберігся, але його зміст відомий з книги записів 41 Метрики ВКЛ — дослідники звертають увагу, що це не оригінальний текст, а лише переказ, який був записаний дяками за наказом канцлера Лева Сапіги з оригінальної «книги» Метрики у 1594—1607 роках. У книзі Метрики перед актом є коментар, в якому вказується, що це привілей короля Владислава, який надає свободу мешканцям ВКЛ.

Привілей був скріплений королівською печаткою. В кінці рукопису зазначалися місце та час видання документа, а також список свідків, які були присутні при виданні документа. Свідками виступали удільні князі ВКЛ, рідні або двоюрідні брати Ягайла: троцький князь Скиргайло Ольгердович; гродненський князь Вітовт Кейструтович; новогрудський князь Корибут Ольгердович; мстиславський князь Коригайло Ольгердович; керновський князь Вігунт Ольгердович; а також васальні мазовецькі князі Януш І та Земовит IV і високопосадовці Польського королівства, познанський воєвода та ін.

Оцінки Російський історик Матвій Любавський відзначав, що привілей надавав литовським боярам-католикам ті самі права, які мала польська шляхта у КП, тепер вони, немов, разом з польськими феодалами ставали підданими однієї держави і входили до одного соціально-політичного стану, — з такими висновками погоджувалися литовський історик Едвардас Ґудавічус та білоруські історики і .

Історики звертають увагу, що надання привілеїв боярству католицького віросповідання не означало автоматичне погіршення статусу православного боярства — їхнє правове положення не змінилося.

Привілей від 22 лютого 1387 Був прийнятий у м. Ліді, наділяв католицьке духовенство великими маєтками в Білорусі та Литві і був спрямований на покатоличення всього населення держави. Все населення зобов'язувалося переходити в католицьку віру, заборонялися змішані шлюби представників різних конфесій. Якщо один із подружжя був католик, то й інший зобов'язаний був під загрозою покарання переходити до католицтва. З державної юрисдикції виключалися всі феодально-залежні від католицького духовенства люди. Маєтки та інші доходи, передані католицькій церкві та духовенству, звільнялися від всякого роду служб та повинностей на користь держави, що вело до посилення впливу духовенства та ослаблення держави.

Привілей від 28 квітня 1387 Був виданий князеві Скиргайлу і являв собою юридичний акт, який узаконив передачу йому великокнязівських повноважень у ВКЛ. У грамоті Ягайло обіцяв «міцно дотримуватись його князювання і держави». Історики розглядають цей документ як свідчення збереження відокремленості ВКЛ від Польщі, хоча Скиргайло і визнавав верховенство свого старшого брата Ягайли.

Зауваження

Примітки

Див. також

Шляхетські привілеї Кошицький привілей (1374) Привілей Казимира (1447) </div>

Джерела

Довідники

(автор статті Таїсія Довнар)

Посилання Текст грамоти Владислава Ягайла від 28 квітня 1387 (латиною, як в оригіналі, і переклад білоруською мовою)