Здзіслав Дзядульський ()(нар. 5 грудня 1896 року в Кракові , помер навесні 1940 року в Харкові ) – підполковник кавалерії Війська Польського, активіст руху за незалежність, кавалер Ордену Віртуті Мілітарі, спортивний кінник, олімпієць літніх Олімпійських ігор 1924 у Парижі, жертва Катинського розстрілу.

Життєпис Син Леона та Катажини, уродженої Корнецької, народився 5 грудня 1896 року в Кракові . У 1912–1914 роках належав до Польських стрілецьких дружин у Жешові. Після початку Першої світової війни, 4 серпня 1914 року, вступив до Польських легіонів . Воював у 1-й бригаді 1-го полку уланів Польських легіонів . У 1917 році був поранений. Склав випускний іспит у Краківському реальному училищі. Після кризи присяги був призваний до 1-го полку уланів Австро-Угорської армії та брав участь у боях на італійському фронті .

Після здобуття Польщею незалежності, 5 листопада 1918 року, вступив до лав Польської армії та став кавалерійським офіцером. Брав участь у польсько-радянській війні у званні подпоручника 1-го легкого кавалерійського полку Юзефа Пілсудського. Служив командиром кулеметного взводу та заступником командира ескадрону. Двічі був поранений під час фронтових боїв. За героїзм та бойові подвиги 30 червня 1921 року був нагороджений Срібним хрестом Військового ордена Virtuti Militari та чотири рази Хрестом Доблесті. 1 червня 1919 року був підвищений до звання поручника зі старшинством .

У наступні роки продовжував службу в 1-му легкокавалерійському полку. У 1930 році обіймав посаду командира резервного ескадрону, а в 1933 році був затверджений на цій посаді. У червні 1934 року був переведений на посаду квартирмейстера , а в 1938 році призначений на посаду 1-го заступника командира полку . 15 серпня 1924 року йому було присвоєно звання ротмістра, а 1 січня 1932 року — звання майора. З вислугу років від 19 березня 1939 року був підвищений до звання підполковника та отримав 14-й ранг у кавалерійському офіцерському корпусі.

Займався верховою їздою і вважався видатним вершником. У 1922 році кваліфікувався до олімпійської команди, сформованої його батьківським полком. Брав участь в Олімпійських іграх 1924 року , де їздив на коні «Зефер» у змаганнях з конкуру, як індивідуально, де посів 28-е місце, так і в складі команди, посівши 6-е місце (іншими учасниками були Адам Крулікевич, Кароль Реммель та Казімеж Шосланд). На Олімпійських іграх 1928 року був запасним вершником у командних змаганнях на Кубок Націй. Брав участь у кінних змаганнях (зокрема в європейських містах Ніцці, Римі та Мілані).

Під час вересневої кампанії спочатку служив командиром резервного центру кавалерії «Гарволін» у Гарволіні, а 8 вересня 1939 року — заступником командира Варшавського полку уланів . Керував бойовими діями полку в Любельщині. Після вторгнення радянських військ до Польщі 17 вересня 1939 року та пов'язаного з цим брифінгу 22 вересня з командиром вищої Об'єднаної кавалерійської бригади полковником Адамом Закшевським, а також рішення вирушити до Угорщини, його взяли в полон радянські війська та депортували до табору для військовополонених у Старобельську . Навесні 1940 року разом з іншими військовополоненими, які утримувалися у Старобільську, його було перевезено до Харкова та вбито офіцерами Харківського обласного управління НКВС та співробітниками НКВС, які прибули з Москви на виконання рішення Політбюро ЦК ВКП (б) від 5 березня 1940 року. Був таємно похований в безіменній братській могилі в П'ятихатках , де з 17 червня 2000 року офіційно розміщується Кладовище жертв тоталітаризму в Харкові . Занесений до Старобільського списку НКВС під номером 1032 .

Особисте життя Здзіслав Дзядульський був одружений з Аделою Богомолець, По першому шлюбу Дзядульська, по другому Желенська, яка народилася 21 липня 1897 року в Розентові, родинному маєтку Богомолець у сучасній Латвії. Під час війни Адела Желенська працювала в Міністерстві інформації, а після війни була давнім і відданим членом Американського інституту імені Юзефа Пілсудського. Померла 24 листопада 1997 року . Була дружиною Владислава Желенського.

Ордени та нагороди

Срібний хрест Військового ордену Virtuti Militari № 2959 – 30 червня 1921 р. Хрест Незалежності – 12 травня 1931 року «за працю у відновленні незалежності» . Чотириразовий Хрест Доблесті Золотий Хрест Заслуги – 11 листопада 1937 р. Срібний Хрест Заслуги – 16 вересня 1926 року «на знак визнання заслуг у підвищенні рівня спорту в армії та чудової пропаганди Польщі за кордоном» Пам'ятна медаль війни 1918–1921 років Медаль десятої річниці відновленої незалежності Значок за поранення та травми з двома зірками Державний спортивний знак Латвійська пам'ятна медаль 1918-1928

Вшанування

5 жовтня 2007 року Міністр національної оборони Александер Щиґло посмертно підвищив його до звання полковника . Про підвищення було оголошено 9 листопада 2007 року у Варшаві під час церемонії « Згадуємо Катинь – вшануймо пам'ять Героїв » . У рамках кампанії «Катинь... ми пам’ятаємо» / «Катинь... Врятуй від забуття» у 2009 році Здзіслав Дзядульський був вшанований посадкою Меморіального дуба в Початковій школі Маршала Юзефа Пілсудського в Станішевському . Один із епізодів документального фільму під назвою «Катинські епітафії » (2010) був присвячений Здзіславу Дзядульському.

Примітки

Література