Вітольд Вікентійович Гурчин ( - †) — генерал-лейтенант російської імператорської армії, учасник російсько-турецької війни 1877—1878 рр., командувач місцевими військами .
Життєпис Походив із родини дворян католицького віросповідання.
У 1847 р. Вітольд Гурчин завершив навчання в Брестському кадетському корпусі.
У 1849 р. завершив навчання в Дворянському полку, з якого випущений 1849 р. з першим офіцерським званням прапорщика на службу в лейб-гвардії Павловському полку.
Отримав звання поручника, і Гурчин вступив до Миколаївської військової академії, яку закінчив 1859 року.
Від 1861 р. служив на Кавказі, призначений в , де неодноразово брав участь у справах проти горців, в 1862 р. за відзнаку нагороджений орденом св. Анни 3-го ступеня з мечами та бантом.
1864 р. огтримав військове звання підполковника.
1867 р. отримав військове звання полковника, на посаді начальника штабу місцевих військ Закавказького краю і Кутаїського генерал-губернаторства.
У 1870—1874 pp. командував 82-м піхотним Дагестанським полком і потім був на службі в Генеральному штабі. 1876 р. отримав звання генерал-майора (зі старшинством від 15 червня 1877 р.).
В 1877 р. як офіцера Генерального штабу взяв участь у російсько-турецькій війні на Кавказькому театрі війни і був нагороджений орденом св. Станіслава 1-го ступеня з мечами та золотою шпагою з діамантовими прикрасами та написом «За хоробрість».
На початку 1878 р. призначений був начальником штабу діючого корпусу на турецько-кавказькому кордоні і після закінчення війни перебував у розпорядженні командувача Кавказької армії. У 1881—1882 pp. Гурчин командував Кавказькою стрілецькою бригадою, від вересня 1883 р. - інспектор шпиталів Кавказького військового округу Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.I (А-З). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017 — 661 с. — ., з 1885 р. командував місцевими військами .
1886 р. отримав звання генерал-лейтенанта.
Нагороди
Орден Святого Володимира 4 ст., Орден Святої Анни 3 ст. з мечами та бантом (1862), Орден Святої Анни 2 ст. (1869) Орден Святого Станіслава 2 ст. (1866), Орден Святого Станіслава 1 ст. з мечами (1877), Золота зброя «За хоробрість» (1878) Э. Э. Исмаилов, Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — , 2007., орден св. Анни 1 ст. (1880), Орден Святого Володимира 3 ст. (1874), Орден Святого Володимира 2 ст. (1883), грошові премії (1862, 1865).
Примітки
Джерела
Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.I (А-З). В 4-х томах / Сост. Е. Л. Потемкин. — , 2017 — 661 с. — .
Исторический очерк Николаевской академии Генерального штаба. — , 1882.
Э. Э. Исмаилов, Золотое оружие с надписью «За храбрость». Списки кавалеров 1788—1913. — , 2007.