Віра Степанівна Малиновська (1900, Київ, Російська імперія — 1988, Монако) — радянська актриса німого кіно. 1928 року емігрувала до Німеччини.

Біографія Віра Малиновська народилася в Києві у 1900 році. У молодості займалася балетом, потім дебютувала в кіно 1924 року у фільмі «Всім на радість», де її роль була епізодичною. Проте вже наступного року роль у фільмі «Колезький реєстратор» за повістю Олександра Пушкіна «Станційний доглядач» принесла Малиновській популярність та загальне визнання.

Кінокар'єра Малиновської була яскравою та нетривалою, акторка знялася в одинадцяти фільмах і перестала зніматися з кінця 1920-х. Однак її популярність у СРСР у роки НЕПу була дуже високою. Поряд із такими актрисами, як Ганна Стен, Ольга Жизньова та Анель Судакевич, Малиновська була «зіркою» радянського німого кіно.

У 1925 році Малиновська взяла участь у фільмі «Ведмеже весілля» за новелою Проспера Меріме «Локіс», над адаптацією якої працював нарком освіти Анатолій Васильович Луначарський.

У 1927 році Малиновська зіграла саму себе (камео) у комедійному німому фільмі «Поцілунок Мері Пікфорд». Сама Мері Пікфорд (також зіграла у фільмі саму себе) після повернення в США відзначала в одному з інтерв'ю:У Росії я зустріла чарівну молоду російську «зірку» — високу дівчину з довгим білявим волоссям. Вона була героїнею найкращої картини, яку я бачила там, — «Колезький реєстратор». Можливо, що вона приїде до Америки за сприяння Дугласа та мого. Нема чого й говорити про те, як їй цього хочеться.Величезний успіх фільму Якова Протазанова «Людина з ресторану» навіть у західних країнах приніс Малиновській пропозицію з Німеччини. 1928 року Малиновська, з дозволу радянського уряду, брала участь у зйомках німецького історичного фільму «Ватерлоо», який вийшов на екрани наступного року. Малиновська вирішила залишитися в Німеччині, ставши «неповерненою». Згодом вона зіграла ще в одному німецькому історичному фільмі «Шенбруннський фаворит». Оскільки вона майже не володіла німецькою мовою, початок ери звукового кіно означав кінець кар'єри Віри Маліновської за кордоном. Однак вона вирішила залишитися на Заході й наступні роки прожила в Німеччині та Італії. Кажуть, що під час Третього рейху вона втекла від нацистів завдяки допомозі Еріха Марії Ремарка та його дружини, з якою її пов'язувала дружба.

У 1979 році Малиновська відвідала СРСР як гість на XI Московському міжнародному кінофестивалі.

Свої останні роки колишня акторка провела в Монако, де й померла у 1988 році.

Фільмографія

Всім на радість (1924) — епізод Ведмеже весілля (1925) — Юлька Колезький реєстратор (1925) — Дуня Чужа (1927) — Фрося Поцілунок Мері Пікфорд (1927) — Малиновська Людина з ресторану (1927) — Наташа. Кульгавий пан (1928) — Катенька Крижаний будинок (1928) — Маріориця Царський мисливець (1928) Ватерлоо (1929) — графиня Тарновська Шенбруннський фаворит (1929)

Примітки

Посилання

Енциклопедія Вітчизняного кіно Малиновська — Німе кіно